Багатство досвіду – в знанні нюансів

Хто відшкодує збитки від «замінування»?

Транспортна інфраструктура особливо вразлива в сенсі терористичної загрози. Добре, що в Україні ця проблема зазвичай має вияв у такому явищі, як «телефонний тероризм». Проте навіть такі от «жарти», приміром, на об’єктах залізниці, призводять до чималих збитків, незручностей для пасажирів і відволікання екстрених служб. Наочним у розрізі окресленої проблеми видався торішній сезон на території оперативного обслуговування УМВС України на Придніпровській залізниці.

Якщо 2010-го тамтешні вокзали «мінували» тричі, наступного року таких випадків сталося вже п’ять, то торік – аж дев’ять. Проте, що б там не було, а правоохоронцям вдавалося розкрити всі ці злочини.

Одного пізнього листопадового вечора у ЛВВС на ст. Дні­про­пет­­ровськ колеги з міськуправління міліції повідомили: на спецлінію «102» сповістили про замінування центрального залізничного вокзалу, а також вокзалів у Києві, Житомирі й Сімферополі. Тоді без зволікань увели в дію оперативний план «Бомба», згідно з яким вокзали оточили, пасажирів і працівників евакуювали й до роботи приступили слідчо-оперативні групи УМВС та лінійних відділів, кінологи, вибухотехніки, бригади швидкої меддопомоги, представники СБУ, Держслужби з надзвичайних ситуацій і транспортної прокуратури. Кілька годин згадані фахівці відпрацьовували приміщення й прилеглі території, однак пекельних машинок не виявили. Тоді всю увагу сконцентрували на пошуку «злого гумориста». І таки знайшли. Ним виявилася 18-літня жителька Полтавщини, вихованка школи-інтер­нату. Дівчина зателефонувала з мобільника і, назвавшись чужим ім’ям, повідомила про замінування – заради розваги. Завітавши в гості до дідуся й бабусі, «жартівниця» з подругою розпили пляшку оковитої, а потім покурили марихуани, що й створило відповідний настрій.

За декілька діб такий спектакль через «телефонного терориста» стався, коли оператор «101» сповістив орган транспортної міліції щодо анонімного по­відом­лення про небезпеку вибуху на станції Кривий Ріг-Го­лов­ний. І знову запрацював план «Бомба», який зібрав по тривозі безліч техніки й фахівців у погонах та білих халатах. Це нажахало майже все місто. Для захисту від можливої ударної хвилі залізничники на першу колію станції, немов щит, виставили порожні вантажні вагони. Роботу вокзалу паралізувало на три години, 6 приміських електропоїздів, 5 товарних і один пасажирський потяги прибули з величезним запізненням. Збитки залізниці й інших структур оцінено в понад 40 тис. гривень. Звісно, моральний дискомфорт, завданий пасажирам та працівникам, підрахувати важко. А головним режисером усього цього став 30-річ­ний чолов’яга, він же – постійний користувач сервісу телефонних секс-розваг. Щойно баланс його рахунку став недостатнім для подальшого прослуховування еротичного сеансу, як той вирішив отримати задоволення в інший спосіб – «замінувавши» залізничний вокзал. До того ж це була не перша витівка інваліда з дитинства. Виявилося, фігурант так діяв щоразу, як на мобілці закінчувалися гроші. Майже за півроку він зробив 41 дзвінок у службу «101», 20 – у «102», 10 разів набирав «103» і організував 11 викликів аварійної бригади газових мереж. Бешкетник уникав неприємностей до певного часу, бо використовував різні мобільні телефони й стартові пакети різних операторів. Завдяки тісній взаємодії УМВС на Придніпровській залізниці й УСБУ таки вдалося встановити місце проживання зловмисника.

Якось амурні пристрасті більш як на дві години затримали па­сажирський потяг Дні­про­пет­ровськ – Москва, через що зо два десятки клієнтів залізниці його не дочекались і здали квитки. А все почалося тоді, як експрес саме рушив у Білокам’яну. У чергову частину лінійного відділу на станції Дніпропетровськ хтось зателефонував і сказав: у потяг закладено міну. Состав негайно зупинили й розпочали ретельну перевірку. Нічого підозрілого вибухотехніки не виявили. Зате знай­шли додзвонювача – 33-річного раніше судимого нікопольця, в якого вдома під час обшуку вилучили SIM-картку. Саме нею й скористався анонім. «Мінер» зізнав­ся: їдучи автівкою по шосе Нікополь – Дніпропет­ровськ, він хотів зупинити кохану, яка покинула його та прямувала в Москву до іншого. У відчаї він «замінував» столичний потяг.

Торік на свято Перемоги інший терорист-невдаха на дві години затримав відправлення поїзда Сімферополь – Київ. Зрозуміло, 548 пасажирів евакуювали, а вагони ретельно перевірили кінологи й сапери. Зловмисника розшукували п’ять слідчо-опе­ра­тив­них груп! Підозрюваний попався непростий – 34-річний чоловік здобув вищу освіту на факультеті автоматизованих систем управління одного з військових училищ. Він реалізував свій інтелектуальний потенціал своєрідно – під’єд­нався до чужого телефону і з нього повідомив про «бомбу». За допомогою спеціального програмного забезпечення «вояк» змінив голос, а щоб заплутати сліди, сповістив про мінування залізничного вокзалу у Вінниці. Та хитрощі не допомогли уникнути викриття. Правоохоронці вилучили за місцем проживання лиходія «знаряддя праці» – три комп’ю­тери, десяток мобілок, безліч стар­тових пакетів і 8 грамів небезпечного психотропу.

Наведені вище інциденти спонукають до роздумів: чому в Україні настільки поширений телефонний тероризм і як із цим явищем боротися? Очевидно, що проб­лема має у своєму підґрунті низку чинників. Передусім, це відхилення в психіці окремих людей, недостатня поінформованість населення про реальні наслідки й ступінь кримінальної відповідальності, недостатня суворість вироків, винесених «мінерам». Зокрема, у січні 2011-го Баглійський райсуд Дніпродзержинська за «мінування» вокзалу засудив особу до 3 років обмеження волі з випробувальним терміном. Із засудженого стягнули лише 1,8 тис. гривень на користь обласного НДЕКЦ за проведену фоноскопічну експертизу. А збитки, яких зазнали залізниця, вибухотехнічна служба, рятувальники, медики, газове господарство, лишилися поза «кадром», бо не подано відповідних позовних заяв. А марно. Свого часу Кіровський райсуд Дніпропетровська не лише засудив до 3 років неволі «мінера» міського залізничного вокзалу, а й повністю задовольнив позови про відшкодування збитків згаданим службам загалом на 50 тис. гривень. Позитивний крок у боротьбі з «телефонними терористами» – ухвалення Закону України «Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідом­лення про загрозу безпеці громадян». Відтепер таке повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, що загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, карається поз­бав­лен­ням волі на строк від 2 до 6 років. Посилено й відповідальність за вказані діяння, що спричинили тяжкі наслідки або були вчинені повторно.

Ганна ТІЛЬНА, 

старший слідчий з особливо важливих справ СВ УМВС на Придніпровській залізниці