Титани нашої дружби
Ізраїль – країна, яку пов’язують з Україною історичні, культурні й навіть родинні зв’язки. Саме на українській землі проживала одна з найбільших єврейських общин, що з часом стала основою молодої держави – у квітні вона відзначила 65-річчя – зі столицею в Тель-Авіві. Умань – духовний центр для багатьох іудеїв, а Південна Пальміра, завдяки помітному єврейському впливу на місцеву мультиетнічну спільноту, – колиска, де зародилася славнозвісна «одеська національність». Цю теплоту взаємин наші кореспонденти відчули, коли нещодавно завітали на гостину до Надзвичайного й Повноважного посла Ізраїлю в Україні Реувена Дін Еля.
Делікатна настороженість
Ізраїль як держава створювався й нині існує в доволі непростій ситуації, яка склалася на Близькому Сході. Збройні конфлікти та протистояння, в основі яких лежать міжнаціональні, міжконфесійні та світоглядні протиріччя, тривають тут із різною інтенсивністю ще з біблейських часів. Та найжахливішим викликом для ізраїльтян, на жаль, і досі залишається тероризм. Із дня закінчення війни за незалежність у 1947-му й донині в кількох тисячах терактах на Землі обітованій загинуло майже 2,5 тис. цивільних осіб, безліч були скалічені. Сотні ізраїльтян стали жертвами акцій екстремістів у всьому світі – чого варта лишень трагедія під час Олімпіади в Мюнхені. Тому тамтешні стандарти безпеки й оборони надзвичайно високі. Поширюються вони й на диппредставництва за кордоном. Те, що бодігардами ізраїльського Посла в Україні цілодобово виступають працівники спецпідрозділу ДСО при МВС «Титан», – визнання спроможності наших правоохоронців відповідати найприскіпливішим вимогам до фахівців сек’юріті.
У тому, що Посольство Ізраїлю в Україні захищене на найвищому рівні, ми переконались одразу після того, як підійшли до шлагбаума на в’їзді до нього. За півхвилини очікування появи уповноваженого представника до нас вийшов вояк підрозділу ВВ. Виявилося, що ота присутність біля посольства двох осіб була розцінена як доволі підозріла дія. Довідавшись, хто ми й навіщо сюди прийшли, сержант попрохав нас стати в чергу на тротуарі осторонь КП. …Майже півгодини тривали всілякі перевірки та інші формальності, що не залишило сумнівів: система безпеки амбасади працює в доволі напруженому режимі. Фахівці повсякчас насторожі, не дозволяють собі поблажок та не дають їх відвідувачам. Однак це робиться настільки делікатно, що жодного дискомфорту ми не відчули: кожна дія була для нас зрозумілою.
І от ми в кабінеті Посла. Знайомимося, обмінюємося привітаннями й одразу запитуємо пана дипломата про те, чому він свою особисту безпеку довірив саме бійцям столичного «Титана» попри насиченість ринку охоронних послуг у Києві відповідними структурами.
Офіцер безпеки: ізраїльський стандарт
– Потреба в забезпеченні безпеки на такому рівні – не забаганка посла чи іншого чиновника мого рангу: це питання національної політики, як внутрішньої, так і зовнішньої. Систему охорони диппредставництв визначає Генеральна служба безпеки Ізраїлю – ШАБАК (займається контррозвідувальною діяльністю, підпорядкована безпосередньо прем’єр-міністру. – Авт.). Це – унормований стандарт, тому ми від початку орієнтувалися винятково на співпрацю з державною охоронною структурою, – зауважує Реувен Дін Ель. – ДСО – єдина в Україні держслужба, здатна надавати весь спектр безпекового сервісу, вона цілком відповідає нашим вимогам. Щоправда, ми довго придивлялися, примірялися до «Титана», перевіряли його кондиції і репутацію. Кандидатів, що відповідають нашому уявленню про те, яким має бути справжній офіцер безпеки, відрядили на додаткове навчання до Ізраїлю. Такий вишкіл необхідний. Якщо когось із бодігардів замінюватимуть – люди йдуть на пенсію, кар’єрно зростають, – кандидатів також відрядять на півторамісячний тренінг. Звісно, в офісі є власна система охорони, але пильнування об’єкта й пильнування персони, як кажуть одесити, це дві різні речі. Відрадно, що між офіцерами безпеки посольства й «титанівцями» склалися міцні робочі стосунки, адже без них неможлива злагоджена командна робота.
Куди б посол не вирушав у межах території України, охоронці завжди поруч із ним. Співрозмовник зізнається: хоч це й комфортно, але до такої посиленої охорони довелося певний час звикати.
– Тут дуже багато залежить від рівня особистісних стосунків між нами – клієнтом і бодігардом, його керівництвом, – каже дипломат. – Так само, як і з секретарем-референтом: якщо бракує відчуття тієї «хімії приязні», ніякого продуктивного контакту не вийде. Це важливо, бо ми фактично нерозлучні, навіть деколи мешкаємо в одному готельному номері. Що там казати, я без цих хлопців зайвого кроку не зроблю, вони стали частиною нашої сім’ї. Словом, у Києві я вже два роки керую представництвом і дуже задоволений «титанівцями», їхнім професіоналізмом, який жодна приватна охоронна фірма, навіть якщо там працюють лише вихідці із «Альфи», не забезпечить. Та й співвідношення вартості послуг та їхньої якості доволі прийнятне. Я хотів би, щоб на всіх наших об’єктах чатувала ДСО, але це неможливо.
Реувен Дін Ель завше об’єктивно оцінює роботу особистих охоронців і не соромиться казати про всі недоліки їхнім командирам.
– Помилки у сфері безпеки в Ізраїлі не прощають нікому. Це може бути чудовий хлопець, але якщо він як професіонал не «дотягує», ніхто не приховуватиме вад у його службі, тим паче не повчатиме дорослу людину, що виконує «дорослу» роботу. Ти або працюєш, як треба, або поступаєшся місцем комусь кращому, – відверто зізнається керівник дипмісії. – І я нічого тут не вдію, навіть якщо бодігард стане моїм близьким товаришем. Зазначу, що таке ставлення – не тільки до правоохоронців, які гарантують безпеку моїх колег у країнах перебування. Ідентичні вимоги та стандарти реагування на упущення в роботі офіцерів безпеки й щодо представників наших охоронних служб, які працюють в амбасадах. Їх часто перевіряють інспектори з Ізраїлю. Якщо в цій команді щось пішло «не так», приміром, офіцер не перевірив авто перед тим, як туди сісти, його повернуть із закордонного відрядження. У нас такий підхід до працівника системи безпеки: він або ідеальний, або шукає іншу роботу. «Титанівці» відповідають саме таким критеріям.
Тероризм – глобальний виклик
Україна – порівняно безпечна країна. Але не треба забувати про сучасні виклики: екстремізм не обминув навіть благополучні суспільства. Згадаймо лишень торішній вибух в аеропорту болгарського Бургаса, коли був підірваний автобус з ізраїльськими відпочивальниками й загинуло восьмеро осіб. В підготовці теракту підозрювали смертника з радикальної ісламістської організації. Якраз на ізраїльтян нерідко й спрямовується гнів радикалів. Тому саме в Ізраїлі створена й діє найпотужніша у світі система протидії тероризму.
– Рівень безпеки у вашій державі чи у нас – не суто внутрішнє питання, оскільки тактика терористичних організацій змінюється, – ділиться думками Посол. – Якщо колись серед терористів вважалося престижним здійснити теракт щодо будівлі певного дипломатичного представництва чи вбити главу місії, як це намагалися вчинити з нашим Послом у Британії (Шломо Аргов, 1982 рік. – Авт.), то тепер почасти застосовують інший метод. Набагато безпечніше для виконавців підстерегти свою жертву там, де вона не очікує на небезпеку, приміром, на відпочинку. Що й сталося в Болгарії. Навіщо групі з «Хезболла» продиратися до посольства, що охороняється, коли можна замінувати той самий туристичний автобус? Нинішній світ відкритий, можна легко й швидко дістатися майже в будь-який його куточок.
– Маю зауважити один дуже важливий момент щодо України, – веде далі Посол. – Це Рош-га-Шана, коли десятки тисяч хасидів приїздять в Умань на святкування новоріччя (за іудейським календарем воно цього року припадає на 4-6 вересня. – Авт.). Скільки вже років відбувається це паломництво, але завжди обходиться без серйозних проблем та інцидентів. Переконаний: тут дається взнаки наша співпраця з МВС, СБУ, екстреними службами, безпосередня присутність в Україні координаторів від ізраїльської поліції. Загалом, у нас дуже теплі стосунки з українською міліцією. Днями на зустрічі із заступником міністра внутрішніх справ Віктором Ратушняком обговорили тему убезпечення учасників згаданого паломництва до Умані від кримінальних загроз. Домовлено, що для громадського порядку потрібно понад 400 міліціонерів і декілька ізраїльських поліцейських. А коли я нещодавно перебував в Одесі, мене скрізь супроводжували екіпажі «Беркута» й ДАІ. Це ініціатива місцевих правоохоронців – про таку посилену увагу я не просив. Звісно, це тільки додало впевненості в міцність дружніх відносин поміж нашими країнами.
Сподіваємося, так буде й надалі. Ми віримо в професіоналізм українських правоохоронців.
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ».
