Відчиняючи двері тату-студій, на які нині можна натрапити на кожному кроці, більшість наших сучасників має на меті змінитися зовні, продемонструвавши в такий спосіб свою креативність. Та навіть майстри татуажу не завжди знають про смислове навантаження «відбитків настрою», які вони роблять на шкірі. Тим часом сюжети, запозичені в кримінальному фольклорі, потенційно небезпечні для їхнього носія. Бездумне копіювання тюремного натільного «розпису» завжди загрожувало великими неприємностями.
Малюнок на тілі – шифр особистої історії
На цьому добре знається збирач в’язничних й інших «полотен» на епідермісі Анатолій Капітанський. У кінці 1990-х він навіть видав ілюстровану книгу, де були зібрані сотні різновидів специфічної чорнильної графіки, без якої важко уявити кримінальника, тим паче, авторитетного. Вивчивши нові тренди в згаданому мистецтві, зібравши ще безліч зразків, колекціонер планує видати значно докладнішу працю.
«Цю колекцію я почав акумулювати, коли працював в Управлінні карного розшуку столичної міліції, далекого 1974-го, перед тим закінчивши школу сищиків в Омську. Тамтешній викладач, професор Юрій Вакутін, оповідав про кримінальні закони, звичаї і традиції, – розповідає Анатолій Іванович. – Злочинці стежать не тільки, вибачте, за «базаром», а й за сигналами, що подають про себе назовні. Те ж мають знати й оперативники. Малюнок на тілі – то шифр, код особистої історії, інколи привласнений людині проти волі, а почасти – свідомо нанесений, щоб відкрито заявити: я злодій, і нічого не зробиш, така вже доля. Ця тема зацікавила, особливо тату як елемент кримінальної субкультури. Однак чітко фіксувати зразки було складно. Якісний прорив стався після знайомства з фотографом – розробником методу зйомок наколок. Я збираю переважно світлини з оригінальними творами, що є унікальними. На створення окремих «шедеврів» пішли місяці – у в’язниці часу багато. Працюючи в оперативній службі, я мав доступ, як то кажуть, до тіл і міг не просто фіксувати малюнки на плівку, а й спілкуватися з живими «картинами». Ідентифікація та пошук злочинця за такими яскравими прикметами, як натільна «графіка», є цікавою справою для сищиків і експертів, що накопичують відповідні бази даних».
Татуювання як спосіб клеймування, соціальної ідентифікації (приміром, рабів), загалом вирізнення із загалу відоме нам ще з часів Стародавнього Риму й епохи Великих географічних відкриттів, коли європейці довідалися та систематизували традиції туземців. Серед практик «дикунів» і досі є нанесення на тіло різноманітних малюнків, зокрема довічних, таких, як татуювання. Почасти це є частиною обряду ініціації, має сакральний підтекст або ж позначає родову та ієрархічну належність.
Історія появи в Росії татуювань пов’язана із самодержцями – Петром І та Катериною ІІ. Тоді злодіїв клеймували розпеченим залізним тавром або наколювали голками певний абрис й втирали в рану порох. Відтак ці люди назавжди ставали ізгоями. Проте згодом лиходії допетрали, що той знак… допомагає на дурняк заробляти гроші. Вгледівши клеймо, люди розуміли: це справжній негідник, якому суперечити не варто. Тому дехто взявся ті печаті наносити спеціально – тату почало працювати на розбишак, які розмальовували свої тілеса. Наколка набула формату символіки, коли кримінальне середовище розділилося за сферами компетенції, впливу та ієрархією (на «паханів», «шісток», «биків», «мужиків» тощо). У Росії кримінальне тату згодом стало суспільно визнаною культурою й мало певні сленгові відповідники: «портак», «портачка», «наколка», «масть», що означали процес виготовлення або ідентифікацію в ієрархії. Кримінальників треба було якось розрізняти – і не лише за «професією», а й за жорсткістю характеру, ставленням до влади та міліції, мотивами вчинків. І тут згодилося специфічне клеймування. Змінювалися політичні режими, трансформувалося суспільство – й на те дуже чутливо реагувало мистецтво татуажу.
У часи сталінщини в таборах «сиділи» мільйони громадян Країни Рад – як махрові лиходії, так і опоненти будівничих комунізму. Доля зека залежала від норову наглядача, що міг змилостивитися, а міг влаштувати справжнє пекло. В’язні мали вигадати захисний механізм для виживання та знайти способи впливу на адміністрацію. Вони почали об’єднуватися, обирати лідерів зі свого середовища, яким довірили розпоряджатися общаками й виконувати функцію третейських суддів у вирішенні конфліктів поміж кримінальниками. Авторитети здійснювали «підігрів» братви в місцях позбавлення волі, а також допомагали в підкупу правоохоронців і служителів Феміди. У період, коли спецконтингент перевозили в столипінських вагонах, доволі важко було впливати на конвоїрів, які могли суворо карати за порушення режиму – аж до розстрілу. Про ті поневіряння детально написав у «Архіпелазі ГУЛАГ» Олександр Солженіцин.
Кримінальне тату перетворюється
на кіч
Політичні наколки почасти видаляли силою працівники виправних установ. Була інструкція: якщо людина з таким татуюванням потрапляє в ГУЛАГ, наколку видаляють хірургічним методом. Хтось виколював царя – це був виклик системі. Статую Свободи зображували дисиденти. Фашистська символіка не мала жодного політичного підтексту – вона просто вказувала, що її носій дуже жорстокий. Але такі наколки з’явилися наприкінці 1960-х – до того це загрожувало великими неприємностями. Зображення ж Леніна і Сталіна «викарбовували» зазвичай на грудях – як своєрідний захист від конвоїрів, які в разі чого не стали б стріляти у вождів. Тому й сорочку в’язні рвали, демонструючи весь комуністичний «іконостас»: мовляв, спробуй поціль у них. Тематика сюжетів була надзвичайно різноманітною, попри ризики й суворий ценз комуністичної моралі, коли кожен, хто мав натільну «графіку», потерпав через осуд суспільства та привертав увагу «органів».
Свого часу злочинці практикували жорстке покарання за самозванство й нанесення невідповідних статусу малюнків на в’язничну тему. Коли на пляжі з’являвся хтось із наколкою, яка свідчила, що господар – авторитетна в кримінальних колах особа, братва могла зажадати підтвердження такої заяви. Якщо з’ясовували, що він самозванець, розбишаки добряче псували йому здоров’я або навіть відбирали життя. Те саме відбувається й на зоні. Коли людина туди попадає, її перевіряють старожили. І борони Боже в новоприбулого буде «не та» наколка – у неї може поцілити чиясь гостра заточка. Злодії в законі «тримали» не лише в’язниці – на волі вони слідкували за чистотою кримінальної «символіки» на піднаглядній території. Примітно, що в радянські часи окремі елементи маргінальної субкультури проникли в армійське середовище. Найогиднішою її калькою стала дідівщина. Проте відомим є й інший вияв – наколки, що в кращому разі свідчили про належність до певного роду військ, а почасти просто були проявом дурості чи демонстрацією успішного переходу в статус дембеля.
«Традиція зеківської наколки згасає, – каже Капітанський. – Я маю тисячі слайдів, я тепер працюю над енциклопедією кримінального тату. Треба встигнути, бо воно стає історією. Приміром, уже ніхто не виколює малюнок із розірваними ланцюгами кайданів, що означає: особа народилася в місцях позбавлення волі, або її батьки засуджені, тобто господар наколки – потомствений каторжанин. Раніше зеки не переймалися тим, що наколки заважатимуть: знайти пристойну роботу з таким минулим було й залишається проблемою, а в’язнична «графіка» додавала впевненості, допомагала ідентифікуватися й навіть залякати інших. Ніхто не виколює «КОТ» (коренной обитатель тюрьмы). Напис із котячою мордою мала право наколювати особа, що не раз бувала за ґратами. Тільки-но в камеру заходив такий типаж, йому одразу звільняли найкраще місце й надавали інші почесні переваги невільного товариства. Є наколки, які наносять силою. От, когось помітили в крадіжці у своїх – «пацюку» виколюють відповідний малюнок, щоб усі розуміли, хто він є. Так само вчиняли із «опущеними» й представниками нетрадиційної секс-орієнтації. Як колишній сищик я не жалкую, що в’язничний татуаж звужує тематичний асортимент, перестає бути виразником естетики протесту й набуває рис посереднього кічу, нівелюючись до рівня банальщини. Проте переконаний: його не варто тиражувати, хай які неординарні ті доробки.
Наша субкультура – всім субкультурам культура
Нині модними є нейтральні мотиви на тему, приміром, якудзи, які можна зустріти серед в’язнів у США, в Азії чи Європі. В інших країнах ув’язнені теж почасти з голови до ніг помічені натільним «графіті». Проте кримінальне тату поза межами екс-СРСР бідніше й значно простіше. Американці наших сюжетів не розуміють, бо в них не було політичного заслання й ГУЛАГу. Якщо порівняти кількість символів і концентрацію інформації в наших зразках із зарубіжними, останні видаються примітивом. Хоча до того котиться і українське підшкірне «бароко». Капітанський розглядає радянську кримінальну субкультуру як неперевершений феномен.
Щоправда, є один виняток – це Японія. Півтори тисячі літ тому тату там було привілеєм імператорів. З часом це мистецтво перетворилося на символ злочинного світу. У середньовіччя в Японії людину з наколкою вважали ізгоєм, вона перебувала в суспільній ізоляції, бо ті малюнки робили насильно у в’язниці. Але от представники сучасної «далекосхідної мафії» – якудзи – навпаки розвинули цілу культуру тату-ідентифікації, згідно з ієрархічною належністю в кримінальній сім’ї. Новобранцям, що вступили в лави якудзи, дають нові імена (Тигр, Дев’ять драконів тощо) та відповідне натільне «графіті» на спині чи грудях.
«Цікаво спілкуватися з «митцями» – зазвичай, це професійні художники або ж аматори, які потрапили за ґрати, – розповідає колекціонер. – Талантів шанують і співкамерники, й адміністрація. Можна сказати, це привілейована каста, представників якої оберігають пахани. Дещо вони роблять і для колонії: наочні посібники, плакати, розмальовані стіни кабінетів, капличок, ікони. Завжди вражали моменти, коли вдавалося бачити унікальні речі. Приміром, якось я довго милувався спиною людини, кожен квадратний сантиметр якої був присвячений релігійному сюжету».
I have no ED problem sexually very active dose cialias or
best viagra price
work for me? Pack your
best cialis price
for some romance and fun with these vacation ideas that f
The first time you
cialis cheap
you want to compare costs from pharmacies,Be wise, buy a
cialis prescription
., More people are using the internet to look for a
Find out exciting freebies for ED treatments at
buy viagra
. Get one now! You can’t find more affordable prices., Get low price of
viagra witho
DrigraliAzn
24/11/2013 19:15
prices are offered by online pharmacies who want you to
cheap viagra online
dosage isn't working, should I quit taking the drug?, I used more than the recommended dosage of
If I take
cialis online
today!,quotes is finding better ratesHow can I decide between possible
cialis 5 mg
from legitimate pharmacies if yo
Groosydriedayrv
26/10/2013 0:21
Many online pharmacies you can
buy cialis generic online
Read treatments of ED!,offers received from pharmacies to get low prices when you
gene
Miftpeemenv
25/10/2013 21:40
the best ways for men to lead rewarding sex lives in bed.End
generic viagra
.,If my
order viagra online
. It’s good for ED too!,Treat ED now. More detail
Miftpeemepp
25/10/2013 16:08
»
viagra
can cause you many problems.,the best options provided by trustworthy pharmacies before you
viagra generic
including from online pharmacies,Peop
lolfwoolleygf
15/10/2013 16:36
http://onlinefranceto6uks5iy.lo.gs/ viagra veritable http://onlinefrancevguuye.lo.gs/ viagra pour premiere http://onlinefrancexsayft75ll.lo.gs/ viagra testosterone replacement http://onlinefrancebfrvpslzk.lo.gs/ viagra bij vrouwen http://onlinefra
lolfwoolleyyb
15/10/2013 10:50
http://onlinefrancedcmgfxrl.lo.gs/ viagra le monde http://onlinefrancebrkazx75.lo.gs/ viagra senza ricetta farmacia http://onlinefrancerfnpiptl2.lo.gs/ viagra en pharmacie prix http://onlinefrancevs75ef0.lo.gs/ viagra shop in mumbai http://onlinef