Найвірніша дружина – неформальна

У наймолодшому місті України – Славутичі – проживає понад 24 тис. представників майже тридцяти національностей із усіх куточків колишнього СРСР. За чверть століття вони не лише навчилися толерантності, а й не втратили активної громадянської позиції, котра виявляється в розумінні того, що комфорт проживання та безпека спільного дому залежать від них самих. Такий суспільний «мікроклімат» став благодатним для появи різноманітних неурядових і громадських організацій. Одна з них, Славутицька народна дружина (СНД), яка допомагає міліції забезпечувати правопорядок, нещодавно справила триріччя з часу створення.

Науковці люблять порядок в усьому
За суттю це і є цілком європейська практика, коли власне громада вирішує, в який дозволений спосіб впливати на криміногенні чинники й сприяти поліцейським структурам у наведенні порядку. Це не містечковий піар і не фікція – тамтешня влада досить чутливо реагує на громадські настрої. Якби славутичани висловили невдоволення своєю міліцією чи дружинниками, це мало б однозначну реакцію. Тут людей уже не «годують» звітами про відсотки розкриття, натомість у них самих запитують, наскільки їх задовольняє безпекова сфера. Міський соціально-психологічний центр у жовтні провів у телефонному режимі опитування жителів Славутича щодо їхньої думки про діяльність міліції, яке вже стало традиційним за останні п’ятнадцять літ. Приблизно 55% респондентів відповіли, що ситуація не погіршилася, а майже 20% вважають: вона навіть поліпшилася. Найбільше містян турбують правопорушення серед молоді, пияцтво й хуліганство, а щодесятий житель взагалі не відчуває впливу злочинності. Понад 77% опитаних переконані – місту енергетиків потрібні дружинники, кожен третій висловив готовність стати до лав такої варти. І це не теоретизування – на рахунку СНД немало корисних справ, які здобули розголос у місті.
– Чесно кажучи, ми допомагаємо не стільки міліції, скільки собі, себто славутичанам, – говорить керівник варти В’ячеслав Пятков, котрий уже другу каденцію є депутатом міськради. – Простота цього принципу зрозуміла, але не кожен візьметься його втілювати, а надто очолити великий колектив дружинників, а їх у нас 62. До речі, серед них два майстри спорту, один із яких – відомий кікбоксер! Понад сім літ я – член української секції міжнародної правозахисної організації, маю дві вищі технічні освіти, за фахом атомник, вже 12 років перебуваю на пенсії. Хтось із колег, вийшовши на заслужений відпочинок, «вдарився» в дачну агрономію, дехто займається туризмом і риболовлею, взявся за пензель та палітру, а от я, хоч це здається й дивним, долучився до ось такої «нетехнічної» справи. Це схоже на кардинальну зміну в житті, але насправді математики, фізики, інженери дуже люблять порядок, чіткість, логіку. Недарма видатний учений Андрій Сахаров і багато інших щиро переймалися суспільними проблемами, правозахистом.

Другий антикримінальний фронт
До того, як громада організувала СНД, тут набагато частіше, ніж нині, ламали лавочки, били вікна й ліхтарі, хуліганили на вулицях. Тепер стало тихіше, і це при тому, що Славутич завше справедливо вважався доглянутим й напрочуд спокійним у кримінальному сенсі містечком. Звісно, дружинники працюють спільно з міліцією, без неї вони, так би мовити, не є повноцінними бійцями другого антикримінального «фронту». Але й правоохоронцям без таких активістів скрутнувато – почасти ці помічники виступають понятими під час слідчо-оперативних дій. Вартівникам спокою доводиться не стільки сприяти штрафуванню непослухів чи навіть викриттю їх у криміналі (2011-го доставили в міліцію понад 70 правопорушників), скільки проводити роз’яснювальну роботу. Бо важливіше не засадити людину за ґрати, діждавшись, щоб вона нарешті сформувалася як невиправний негідник, а допомогти їй зупинитися, звернути з неправедної стежини.
– Так, маємо справу з колегами, сусідами, однокашниками, знайомими й навіть родичами, – зауважує пан Пятков. – Дехто ображається, що ми стали, даруйте, свого роду «штундами» – не схожими на всіх, надто правильними. Та рано чи пізно, а до розуму більшості таки доходять слова дружинника. Загалом до СНД звикли і не проводять без нашої участі жодної важливої події, а їх буває чимало. Приміром, цього року в нас проводили «Золоту осінь Славутича» – фестиваль юних журналістів, збиралися байкери, був форум бардів, день міста тощо, де ми забезпечували охорону заходу. До речі, про все це можна дізнатися на сайті дружини. Багато уваги там надається інформуванню населення в питаннях захисту прав і свобод людини. Ресурс за вісім місяців після відкриття має понад 3,5 тис. відвідин із Росії, США, Польщі, Нідерландів, Казахстану, Ісландії, Іспанії, Чехії, Білорусі.
Формування, кістяк якого складають працівники ЧАЕС, працює на громадських засадах, і, згідно із законом, його членам мали б надавати п’ять діб до чергової відпустки. Але керівництво вартових порядку на підприємствах ігнорує цю норму. Попри те охочих стати до лав варти не меншає. Торік СНД принесла користі місту, за попередніми підрахунками пана В’ячеслава, майже на дві сотні тисяч гривень. Від 8 до 14 дружинників виходять на чергування тривалістю від чотирьох до шести і більше годин. Це виправдовує вкладення полісом певних ресурсів у забезпечення діяльності дружини (2011-го з бюджету Славутича виділено майже 22 тис. гривень).
– От, прокладали дорогу в бік Білорусі – планувався приїзд трьох президентів братніх країн, – оповідає керівник міської варти. – Щоб встигнути до наміченої дати, до автомагістралі нагнали багато вартісної дорожньої техніки, котру треба було охороняти. Поки трасу аврально добудовували, асфальтоукладачі, вантажівки, бульдозери, як і не застигле шосейне покриття, вартували наші хлопці.

Десь – віртуальність. Тут – реальність
Завдяки допомозі мерії у формування є свій однострій – зимовий і літній, офіс із кімнатою для тренувань (двоє колишніх міліціонерів навчають правомірно застосовувати прийоми рукопашного бою й спецзасоби). У плані дисципліни тут панує майже спартанська атмосфера. Щодо вживання спиртного на чергуванні Пятков увів жорстке, але справедливе правило – він чує «запах» від дружинника лише раз, бо другого не буває: із такою людиною без жалю розлучаються. Першого року було понад 180 охочих вступити в організацію, проте не всі витримали випробувальний термін – пробути півроку стажером-волонтером. Вимога не така й захмарна – відчергувати мінімум двічі на місяць і здати тематичний план.
СНД, прямо кажучи, неформальна дружина, бо впродовж першого року через втрату зв’язку з організацією з її списків виключили 44 членів, які жодним чином не виявили декларованого інтересу до наведення громадського порядку. У Славутичі міська варта – реальна структура, що реально працює. Наш співрозмовник погоджується: правильно пишуть і кажуть, що безмір дружин правопорядку існують на папері й не патрулюють вулиць. Їх створюють із кількох причин. По-перше, щоб були для звіту перед начальством. По-друге, для відмивання коштів. По-третє, для узаконення рейдерських компаній. А по-четверте, тому що члени формування мають право на придбання й використання травматичної зброї. «Дружинникам» видають посвідки, які дають можливість володіти «гумострілом». Інколи громадяни з подивом довідуються, що в одній із квартир їхнього під’їзду вже кілька літ як зареєстрована ДНД, яка мала б давно розігнати навколишню «гопоту» й бешкетників. Паперове «військо» кількістю в три десятки членів тільки того й досягло, що примножило гурт власників травматиків. А «гопники», як то кажуть, і нині там...

Шерлок – няв-детектив
– Після інструктажу мої хлопці йдуть у міськвідділ внутрішніх справ на розвід, де дізнаються про оперативну обстановку й далі працюють разом із міліцією, яка вкаже на «гарячі» точки, до яких обов’язково треба зазирнути, – розповідає В’ячеслав Пятков. – Зв’язок тримаємо за допомогою радіостанцій та стільникових слухавок. Є факс і телефон, на котрий цілодобово записуємо звернення громадян. Он, дивіться, поки ми спілкувалися, надійшло чотири сповіщення. Послухаймо?
У гучномовцеві звучить жіночий голос: «Добридень. Вас турбує жителька Московського кварталу з 11-го будинку. В нас у дворі постійно збирається молодь. Галасують із вечора й до п’ятої години ранку – пиячать і бозна-що роблять, гарчать своїми моторолерами – спати неможливо. Будьте ласкаві, візьміть до уваги мій сигнал і зробіть щось із тим, коли чергуватимете в рейді в наших краях!»
– Ви почули приклад того, як ми працюємо, і що земляки довіряють нам вирішення своїх проблем. Це не закид міліції – у них і без того вистачає «задачок». Громадськість не повинна чекати, а має сама прагнути зробити те, на що спроможна, – а вона може багато. Приміром, було, що ми ніяк не могли вирахувати хуліганів, які малювали на стінах не завше пристойні графіті. Виявили їх, а точніше, спіймали на гарячому – так би мовити, на робочому місці – дружинники. «Графітерами» були 13–14-річні підлітки. Ми вийшли із пропозицією виділити їм майданчик чи бетонні плити, де б ті юні таланти могли реалізувати свої творчі фантазії, а не розмальовували б будинки. Адже вони – а хто був у Славутичі, то знає, – і без того красиві.
Цікаво, що службових псів у загону немає, а от на утриманні варти перебуває… кіт-дружинник із характерним для няв-детектива ім’ям Шерлок. Його маленьким пухнастим клубочком принесла дітвора. Братів і сестер котика, котрі виповзли на дорогу, розчавила автівка, а от він вижив. «Клубочок» швидко виріс у поважного 4-кілограмового кота, який став членом СНД.

Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»