Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Досвід
19/09/2011 11:38

До демократії не йдуть через безладдя

    Західні демократії протягом століть проходили шлях до побудови тих відносин влади і суспільства, які нині прийнято називати «цивілізованими». Тим не менше у жодній з цих держав, хоч би якими розвиненими були їх правова система й культура громадян, свобода зібрань і мітингів не регламентується лише положеннями конституцій. Її регулює ще й низка інших законодавчих актів.

     Рамки реалізації свободи

    Слід зауважити, що шлях до демократії західних країн, попри труднощі, був більш-менш плавним, на відміну від України, що пережила глобальні потрясіння та існувала в умовах радикальних перемін державного устрою, корінної трансформації суспільної свідомості, зокрема й щодо розуміння свободи особи.

    Ці переміни в українському суспільстві породили в масовому сприйнятті низку стереотипів, один із яких – ілюзія ідеального стану суспільних відносин у розвинених західних країнах. У розумінні багатьох громадян України побутує поверхове уявлення про якусь «абсолютну» й «необмежену» свободу волевиявлення, яка нібито відрізняє провідні демократичні країни.

    Дозволяючи мітинги, ходу, демонстрації – право демократичних держав прагне чіткого визначення порядку, способів і рамок реалізації цих основних прав і свобод. Межа, яка визначає допустимість масових засобів, – це наявність чи відсутність агресивних, загрозливих чи образливих, а також насильницьких форм висловлення думки.

    Але ідеальної концепції, того «золотого правила», універсального для всіх випадків, яке б враховувало всі нюанси й умови реалізації свободи думки, й досі не знайдено навіть у правових системах найрозвиненіших суспільств. У більшості країн ця свобода найсерйознішим чином обмежується інтересами громадського порядку й безпеки держави та її громадян. 

 

    Світогляд, закріплений Конституцією

    Право на свободу мирних зібрань – без зброї, агресивної мети й намірів – закріплене практично в усіх міжнародних правових документах і законодавствах розвинених демократичних країн.

    Так, у ст. 20 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року встановлюється, що кожна людина має право на свободу мирних зібрань.

    У хартії основних прав ЄС (ст. 12 Ліссабонського договору) записано: «Кожен має право на свободу мирних зібрань і на свободу асоціацій на всіх рівнях».

    Ці права і, як свідчить практика, фактично дозвільний порядок їх реалізації, занесено до конституцій всіх країн світу, які вважаються демократичними:

    Бельгія. Ст. 26: Бельгійці мають право збиратися мирно й без зброї, додержуючись законодавства, яке може регулювати здійснення цього права, але в усякому разі без попереднього дозволу. Це положення не застосовується до зібрань просто неба, на які повністю поширюється законодавство про поліцію.

   ФРН. Ст. 8. 1) Усі німці мають право збиратися мирно і без зброї, без попереднього повідомлення чи дозволу. 2) Для зібрань, які проводяться за межами приміщень, це право може бути обмежене законом чи на підставі закону.

   Данія. Ст. 79. Громадяни мають право проводити зібрання без попереднього дозволу, якщо вони неозброєні. Поліція має право бути присутньою на публічних зібраннях. Вуличні зібрання можуть бути заборонені, якщо вони загрожують громадському порядку.

    Ірландія. Ст. 40, п. 6.1. Держава гарантує свободу здійснення таких прав за умови додержання громадського порядку й моралі: (…) право громадян збиратися мирно і без зброї. Законом можуть бути передбачені заходи, що попереджають чи контролюють зібрання, які у відповідності до закону визнаються як такі, що порушують мир і безпеку чи загрожують спільним інтересам.

   Іспанія. Ст. 21.1. Визнається право громадян збиратися мирно і без зброї. Для здійснення цього права не вимагається попереднього дозволу. 2. Про зібрання в громадських місцях і про демонстрації повинні бути попередньо повідомлені органи влади, які можуть заборонити їх лише в тому разі, якщо є достатні підстави припускати, що заявлені зібрання і демонстрації призведуть до порушень громадського порядку, пов’язаних з небезпекою для людей і будь-чийого майна.

   Італія. Ст. 17. Громадяни мають право збиратися мирно і без зброї. Для зібрань, включаючи зібрання на місцях, відкритих для публіки, попереднього повідомлення не потрібно. Про зібрання в громадському місці треба попередньо повідомити владу, яка може їх заборонити лише з міркувань безпеки і громадського порядку. 

    Литва. Ст. 36. Не можна забороняти чи перешкоджати громадянам збиратися без зброї на мирні зібрання. Це право не може обмежуватися інакше, як тільки згідно із законом і лише в разі потреби захистити державну чи суспільну безпеку, громадський порядок, здоров’я чи мораль людей або права і свободи інших осіб.

   Нідерланди. Ст. 9.1. Гарантується право на проведення зібрань і демонстрацій за умови відповідальності за зловживання вказаним правом у порядку, встановленому законом. 2. Акт парламенту може встановити правила здійснення вказаного права в інтересах захисту безпеки громадян, організації дорожнього руху, ліквідації чи запобігання безладдя.

    Польща. Ст. 57. Кожному забезпечується свобода організації мирних зібрань і участь у них. Обмеження цієї свободи може визначатися законом.

   Туреччина. Ст. 34. Кожен має право збиратися мирно і без зброї, а також брати участь у демонстрації без попереднього дозволу. Уповноважена адміністративна інстанція встановлює місце проведення і маршрут просування демонстрації з метою запобігання порушенню порядку життя міста. Форми, умови і порядок здійснення права проводити зібрання і демонстрації визначаються законом. Компетентні органи, визначені законом, можуть заборонити зібрання чи демонстрації або відкласти їх не більше, ніж на два місяці, у випадках, коли є суттєва вірогідність виникнення безладдя, які можуть серйозно порушити громадський порядок і завдати шкоди національній безпеці, а також коли можуть бути вчинені дії, спрямовані на знищення основних ознак Республіки. У випадках, коли закон забороняє всі мітинги чи проведення демонстрацій у провінціях, округах через ті ж самі причини, відстрочка не може перевищувати трьох місяців.

    Чехія. (Хартія основних прав і свобод): Ст. 19. 1. Право мирно збиратися гарантується. 2. Це право може бути обмежене законом у випадках проведення зібрань у публічних місцях, якщо це обмеження потрібне в демократичному суспільстві для охорони прав і свобод інших осіб, громадського порядку, здоров’я і моралі, майна чи для гарантування безпеки держави. Право збиратися не може бути обумовлене дозволом органів публічної адміністрації.

    Швеція. Розділ 2. Основні права і свободи. § 1. Кожному громадянину в його відносинах із суспільством мають бути забезпечені: 3) свобода зібрань: свобода організовувати зібрання і бути присутнім на них для повідомлень, висловлювань чи з іншою метою і для показу творів мистецтва; 4) свобода демонстрацій: свобода організовувати демонстрації чи проводити їх у громадських місцях. §14. Свобода зібрань і демонстрацій може обмежуватися лише в інтересах державної безпеки, порядку і безпеки на зібраннях і демонстраціях чи в інтересах вуличного руху. В решті випадків ця свобода обмежується лише з метою безпеки держави чи для протидії епідеміям.

    США. (Перша поправка до Конституції) «Конгрес не повинен ухвалювати жодного закону, який би обмежував свободу слова чи друку або право громадян мирно збиратися і звертатися до уряду з петиціями про задоволення скарг». Втім, як виходить із повного тексту поправки, йдеться, по-перше, лише про федеральні закони, і, по-друге, винятково про право проведення мирних демонстрацій, мітингів та інших зібрань. Якщо ж під час масових виступів громадян порушується мирний порядок їх проведення – мають місце насильницькі дії чи загроза насильства, – можливе застосування кримінального законодавства (федерального і штату).

    Україна. Ст. 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

    Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

 

    Наведені приклади свідчать про очевидну умовність «повідомного принципу». Конституції абсолютної більшості країн передбачають ситуації, коли мітинг, про який організатори заздалегідь офіційно повідомили відповідні державні органи, буде заборонений. На відміну від них у нашій Конституції чітко визначено, що заборонити мирні збори може лише суд. Тож виходить, що обмеження в Україні є ситуативними, тоді як більшість провідних країн світу в своїй законодавчій базі закріплюють як необхідність існування права громадян на висловлення власної думки, так і необхідність певних обмежень свободи реалізації цього права. Для цього створюються законодавчі акти, які й регламентують порядок організації і проведення масових заходів. В Україні ж таких законодавчих актів на сьогодні просто не існує…

Підготувала Тамара ТРЕТЯК, «ІЗ»

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті