Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Досвід
25/04/2011 20:36

Не мирний атом

    6 і 9 серпня 1945 року людство одержало своєрідне «щеплення» проти використання ядерної зброї у воєнних цілях. Саме тоді в Хіросімі й Нагасакі вперше й – сподіваємось – востаннє в історії була використана сила атома одними людьми проти інших. Кількість жертв і масштаби руйнації були настільки разючими, що більше ніхто не наважився скористатися цією грізною зброєю. Ядерний арсенал став чинником не так агресії, як її стримування, а ідея мирного атома – провідною. Проте далеко не завжди «приборканий» атом можна було контролювати, скеровуючи його енергію в корисне річище. Час від часу він «бунтував», призводячи 

       Досліди в галузі ядерної фізики, що мали на меті навчитися використовувати ядерну енергію, проводилися ще в 1920–1930-х роках минулого століття. Але датою народження атомної енергетики вважають 27 червня 1954 року. Тоді в експлуатацію запустили першу атомну електростанцію в селищі Обнінськ (Калузька область Росії). АЕС почали з’являтися в багатьох країнах. І час від часу на них почали виникати позаштатні ситуації. Ситуацій цих, серйозних і не дуже, ставало дедалі більше. Щоб визначити їх за масштабом, у різних країнах були розроблені власні класифікації таких подій. І лише 1988-го, за два роки після Чорнобильської катастрофи, Міжнародне агентство з атомної енергії запровадило єдину Міжнародну шкалу ядерних подій INES, яка складається з вісьмох рівнів.

РІВЕНЬ «0»
та «ПОЗА ШКАЛОЮ»

    Позаштатні події, які не мають значущості з погляду безпеки, належать до нульового рівня. Такі ситуації називають «відхиленнями». За півсторічну історію атомної енергетики таких подій трапилося досить багато. Серед подій класу «0» останніх років можна виокремити зупинку реактора у зв’язку з підвищенням рівня тритію в реакторному відсіку на АЕС у Лімі (Аргентина) 17 грудня 2006 р., пожежу на АЕС у Токаї (Японія) 13 лютого 2006 р., витік охолоджувальної речовини з першого контуру охолодження на АЕС у Кршко (Словенія) 4 червня 2008 року.
    Окрім того, є події, що не мають стосунку до безпеки як такої. Вважається, що вони перебувають «поза шкалою». Як приклад, це виявлення підозрілого предмету, який спочатку вважали бомбою, на АЕС в Сан-Онофре (США) 5 березня 1999 р., чи вирування торнадо біля АЕС в Гартсвілі (США) 29 вересня того ж року.

НИЖЧІ РІВНІ
    Події, що приписують до нижчих рівнів («1», «2», «3»), називають «інцидентами». Рівнем «1» – аномальні ситуації – називають події, що виходять за межі допустимого в процесі експлуатації. Це досить численні події, наприклад, такі, як сталися в липні 2008 р. на АЕС в Дромі (Франція), коли 6000 літрів води, що містили 75 кг урану, витекли в навколишнє середовище.
    Другий рівень привласнюють інцидентам з серйозними збоями в засобах забезпечення безпеки. У таких випадках відбувається значне поширення радіоактивності та опромінення персоналу за межами допустимого. Таких подій теж траплялося немало. Взяти хоча б інцидент на АЕС в Аско (Іспанія) у квітня 2008 р., коли сталося радіоактивне забруднення, чи на АЕС в Форсмарку (Швеція) у липні 2006 р., коли відмовив резервний генератор.
    Рівень «3» – серйозний інцидент. За таких подій відбувається значне поширення радіоактивності; опромінення персоналу з серйозними наслідками, при цьому опромінення населення нижче допустимої межі. Такі аварії вдається подолати, але для цього доводиться залучати всі справні системи безпеки. До третього рівня також належать втрати, викрадення або доставка не за адресою високоактивного джерела. Пожежа на АЕС у Ванделлосі (Іспанія), що знищила багато систем управління, – типовий приклад події такого рівня.

ВИЩІ РІВНІ
    «Аварії» – так називають ядерні події «4», «5», «6» і «7» рівнів. Так, четвертий рівень характеризується серйозними пошкодженнями активної зони і фізичних бар’єрів, опроміненням персоналу зі смертельним наслідком. При цьому опромінення населення залишається у допустимих межах. Так сталося, наприклад, 1973 року в Англії на заводі з переробки палива у Віндскейлі. Ця аварія призвела до викиду радіоактивного матеріалу в робочу зону заводу внаслідок екзотермічної реакції в технологічній ємності.
    Ще один приклад – аварія на АЕС в Сен-Лорані (Франція) 1980 року. Внаслідок цієї події була частково пошкоджена активна зона реактора, але зовнішнього викиду радіоактивності не відбулося.
    Чи не найвідоміший приклад ядерної події п’ятого рівня є аварія на АЕС «Три-Майл-Айленд» (США) 28 березня 1979 року. До Чорнобильської аварії НП на цій АЕС вважалася однією з найбільших в історії світової ядерної енергетики. Вона й досі вважається найважчою ядерною аварією в США, в ході якої була серйозно пошкоджена активна зона реактора, а частина ядерного палива розплавилася.
    Роботи з усунення наслідків аварії були розпочаті в серпні 1979 року й офіційно завершені у грудні 1993-го. Загалом вони обійшлися в кругленьку суму – 975 млн доларів США. Була проведена дезактивація території станції, паливо було вивантажене з реактора. Однак частина радіоактивної води всмокталася в бетон захисної оболонки й цю радіоактивність практично неможливо видалити.
    Цікаво, що аварія на «Три-Майл-Айленд» сталася через кілька днів після виходу в прокат кінофільму «Китайський синдром». Сюжет цього фільму був побудований навколо розслідування проблем з надійністю атомної електростанції, проведеного тележурналісткою і працівником АЕС. В одному з епізодів показано інцидент, дуже схожий на той, що насправді стався на «Три-Майл-Айленд»: оператор, введений в оману несправним датчиком, вимикає аварійну подачу води в активну зону, і це ледь не призводить до розплавлення останньої (до «китайському синдрому»).
    Рівень «6» – серйозна аварія. На сьогодні є лише одна трагедія, якій привласнено такий рівень – Киштимська аварія, що сталася 29 вересня 1957 року на хімкомбінаті «Маяк». Назву цієї радіаційної техногенної аварії дало сусіднє місто Киштим. Річ у тім, що Челябінськ-40 (нинішній Озерськ) був закритим містом, навіть не позначеним на карті до 1990 року.
    Тривалий час у Радянському Союзі про цю велику аварію нічого не повідомлялося. Офіційна влада приховувала інформацію від населення країни і жителів Уральського регіону, які опинилися в зоні радіоактивного забруднення. Проте приховати повністю аварію 1957 року виявилося неможливо, перш за все через великі площі забруднення радіоактивними речовинами та залучення до робіт з ліквідації аварії значної кількості людей, багато з яких згодом роз’ї­халися по всій країні. На Заході одна за одною виходили публікації, присвячені аварії на Уралі. А от у Радянському Союзі факт вибуху на хімкомбінаті «Маяк» вперше підтвердили лише в липні 1989 року на сесії Верховної Ради СРСР.
    Територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок вибуху на хімкомбінаті, отримала назву Східно-Уральський радіоактивний слід (російською ВУРС. – Авт.). У 1958–1959 роках в населених пунктах, що зазнали радіаційного забруднення, спеціальні механізовані загони провели ліквідацію та захоронення будівель, фуражу, продовольства та майна жителів. Після аварії на всій території ВУРСу було запроваджено тимчасову заборону на господарське використання території.
    Донедавна лише одна ядерна подія офіційно мала рівень «7» (велика аварія) – Чорнобильська катастрофа. І от через чверть віку після подій на ЧАЕС МАГАТЕ було змушене оцінити аварію на японській АЕС «Фуку­сіма-1» за найвищим рівнем.
    Ця подія сталася 11 березня 2011 року, внаслідок сильного землетрусу в Японії та цунамі, спричиненого ним. Атомна електростанція, розташована на березі моря, не витримала натиску стихії.
    У момент землетрусу три енергоблоки, що на той час працювали, були зупинені дією системи аварійного захисту, яка спрацювала в штатному режимі. Проте через годину було перерване електропостачання, потрібне для охолодження зупинених реакторів, які активно виділяють тепло тривалий час після зупинки.
    Перший вибух на «Фукусімі-1» пролунав 11 березня. За три дні – 14 березня – стався другий вибух. Відбувся також викид радіації в море.
    У наступні після трагедії дні були евакуйовані до 200 тис. осіб в 20-кілометровій зоні від АЕС. Згодом зону збільшили до 30 кілометрів.

Підготував Анатолій ХЛІВНИЙ, «ІЗ»

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті