Кадрова служба: робота, в якій немає дрібниць

Практично до всіх напрямів діяльності органів внутрішніх справ тією чи іншою мірою причетний кадровий апарат системи МВС. І це не випадково, адже будь-яку справу вирішують люди. Від того, наскільки вони будуть готовими до виконання поставлених завдань, професійно орієнтованими і здатними знайти найоптимальніше рішення, в остаточному підсумку залежатиме загальний успіх і авторитет Міністерства внутрішніх справ.

– Юрію Станіславовичу, відомо, що в кадровій роботі не може бути дрібниць: кожне недостатньо продумане кадрове рішення загрожує згодом призвести до досить складних наслідків. Розкажіть, будь ласка, з якими проблемами ви зіткнулись після призначення на посаду начальника Департаменту кадрового забезпечення.
– На превеликий жаль, проблеми на цьому напрямі діяльності МВС накопичувались роками. Не завжди обґрунтовано здійснювалось нарощування штатної чисельності органів внутрішніх справ. Непомірно роздувався управлінський апарат, створювались нові підрозділи, які нерідко дублювали функції один одного. Як наслідок – породження безвідповідальності й тяганини, суттєве зниження ефективності вирішення завдань щодо зміцнення правопорядку.
Серйозні недоліки були в питаннях добору й розстановки кадрів. Особливо це відчувалось у роботі з працівниками керівної ланки. Через низку суб’єктивних і об’єктивних причин фактично розмивалось професійне ядро, втрачалась наступність у роботі, нівелювались напрацьовані позитивні службові традиції.
Вирішенню цих гострих питань не сприяла й система галузевої освіти. Адже вищі навчальні заклади МВС поступово втрачали свою індивідуальність, яка диктувалась особливими вимогами до майбутніх фахівців. Та й звідки було взятись цій індивідуальності, коли майже кожен п’ятий викладач спеціалізованих ВНЗ жодного дня не працював на практиці?
До того ж сам навчальний процес за своїм змістом став мало чим відрізнятися від навчального процесу звичайного юридичного освітнього закладу. Тому дедалі частіше можна було почути нарікання практиків на неякісну роботу міліцейських вишів, неготовність їх випускників до самостійної роботи за фахом.
Не можна обійти увагою й те, що зазначені та деякі інші перекоси в кадровій роботі лягли значним вантажем на бюджет країни. А це, своєю чергою, стало однією з суттєвих причин неповного фінансування органів внутрішніх справ та недостатнього рівня грошового забезпечення особового складу.
Як наслідок, частина прийнятих на службу працівників не мала чіткої професійної мотивації, а навпаки була внутрішньо орієнтована на використання можливостей міліцейської роботи для вирішення власних проблем.
Така ситуація спонукала до вжиття радикальних заходів, спрямованих на розв’язання наявних проблем у роботі з кадрами.

– І які кроки здійснюються для виправлення становища, що склалось?
– Перш за все, проведена суттєва робота з упорядкування структури і штатної чисельності органів внутрішніх справ. Нова організаційна побудова центрального апарату Міністерства, його регіональних
і транспортних главків і управлінь дозволила скоротити їх загальну чисельність на 30%. А це підштовхнуло до перегляду, упорядкування та об’єднання багатьох їх функцій, зосередження переважно на контрольно-управлінській та представницькій діяльності.
Паралельно здійснюється розробка нової редакції Закону України «Про міліцію», напрацювання нормативно-правової бази для роботи в нових умовах. Позитив у тому, що міліція нарешті зможе відмовитись від багатьох невластивих для правоохоронної системи напрямів роботи і більше зосередитись на своєму основному завданні – запобіганні та боротьбі зі злочинністю.
Така позиція сприятиме 20-відсотковому скороченню загальної чисельності системи МВС. При цьому підрозділи, які безпосередньо залучені до охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю та розслідування злочинів, чисельно практично не зміняться.
ще одна деталь. У контексті реформування міськрайорганів вирішується питання щодо створення у їх складі штатних груп оперативного реагування, які мають забезпечувати невідкладний виїзд на всі події за заявами громадян. Така модель сприятиме покращенню обслуговування населення, значно підвищить шанси для розкриття злочинів по гарячих слідах та зробить дієвішою профілактику правопорушень.
– Але це, так би мовити, організаційні заходи. А вони, як відомо, повністю проблему вирішити не можуть. Та залишається питання людського фактору, без реалізації якого жодна реформа не дасть очікуваних результатів...
– Зауваження цілком слушне. І сьогодні це чи не найголовніша турбота колегії міністерства, особисто міністра.
Особливе місце в цій роботі займають керівні кадри. З одного боку, вживаються заходи щодо суттєвого скорочення кількості таких посад, з іншого – проводиться цілеспрямована робота щодо заміщення їх працівниками, здатними на високому професійному рівні організувати роботу підрозділу.
Хочу наголосити, що головним критерієм для призначення на керівну посаду є професіоналізм. І ця якість працівника жодним чином не може підмінятись знайомствами, родинними зв’язками чи особистою відданістю. Під час виявлення подібних фактів реагування настає негайно.
Продовжується робота з удосконалення відбору кадрів на службу. Зокрема, запроваджена Єдина система професійної орієнтації населення щодо набуття професій працівників органів внутрішніх справ. Ми намагаємось залучити до роботи в міліції громадян, котрі мають стійку мотивацію до правоохоронної діяльності та психологічну готовність до пов’язаних з нею проблем. Для цього кожен кандидат проходить не тільки медичне обстеження стану здоров’я, але й соціально-психологічне вивчення та психофізіологічну діагностику. Достатньо зазначити, що кожен п’ятий із майже 44 тисяч обстежених не був рекомендований для прийняття на роботу в органи внутрішніх справ з причин нестійкої психіки, виявлення таких рис, як неврівноваженість і агресивність, зверхність у ставленні до інших і байдужість.

– Попри ці кроки, проблема дотримання дисципліни та законності особовим складом як і раніше залишається досить гострою. Чи не свідчить це про недостатньо дієві заходи щодо протидії цим явищам?
– На превеликий жаль, з боку частини наших працівників ще трапляються прояви здирництва і брутальності, порушення законних прав громадян і неправомірного застосування сили, знущань і жорстокості. Кожному такому випадку дається принципова оцінка. Разом із порушником до відповідальності притягується і його безпосередній керівник, який не зумів створити в колективі атмосферу відповідальності та нетерпимості до будь-яких негативних проявів.
Хотів би зазначити, що ці явища є результатом сформованого десятиліттями традиційного сприйняття правоохоронної системи як каральної машини. І долати їх треба, як то кажуть, усім миром. Тому, перш за все, треба змінити психологію як працівників міліції у ставленні до громадян, так і ставлення всього суспільства до правоохоронної системи загалом і міліції зокрема.
Особливо гостро постає проблема необхідності викорінення проявів жорстокості до затриманих чи підозрюваних у вчиненні правопорушень громадян. На її вирішення націлені сьогодні керівники всіх рівнів, соціальна і психологічна служби, підрозділи внутрішньої безпеки та інспекції з особового складу.
Нині в системі МВС багато робиться для усунення умов, що сприяють вчиненню посадових злочинів. Запроваджена в практику принципово нова система критеріїв оцінки діяльності служб, яка докорінно змінила сам підхід до визначення її результативності. В основі цієї системи лежать не кількісні показники, що стосуються складених протоколів, розкритих чи розслідуваних злочинів, а головним чином оцінка населення, яку відстежують незалежні експерти.
На часі постало завдання домогтись змін у свідомості особового складу, прищепити йому готовність працювати в нових умовах, навчити сприймати службу в міліції як службу соціального сервісу, допомоги. На вирішення цього завдання спрямовані всі, без перебільшення, наші ресурси. Адже найменше порушення прав людини і громадянина не може стати виправданням навіть під час розкриття найтяжчого злочину.
Треба також вжити заходів і щодо припинення практики безпідставних узагальнень та формування в суспільстві зневажливого ставлення до працівника міліції лише через його належність до правоохоронного відомства. Звичайно, будь-яке правопорушення з боку нашого працівника завдає болючого удару по авторитету всієї системи МВС. Але не помічати того, що за роки незалежності понад тисячу працівників загинули, виконуючи свій обов’язок, і близько 7,2 тисячі зазнали поранення, мабуть, теж несправедливо, оскільки, незважаючи на низьку заробітну платню, відсутність належного соціального і правового захисту, побутову невлаштованість, тисячі працівників щодня несуть свою службу, ризикуючи здоров’ям, або й життям заради спокою в державі.

– На початку нашої розмови ви торкнулись питання професійної підготовки працівників міліції як окремого напряму кадрової роботи. Які перспективи тут?
– Я уже наголошував, що у вирішенні цього завдання особлива роль надається навчальним підрозділам і вищим навчальним закладам системи. Саме з них починається служба в органах внутрішніх справ, саме тут формуються її головні пріоритети. Тому до програм училищ початкової підготовки введена тематика, спрямована на формування в майбутніх правоохоронців поваги до людей, уміння спілкуватися з ними, розряджати конфліктні ситуації тощо.
Суттєво реформується й система підготовки фахівців вищої кваліфікації. Значно розширена підготовка кадрів за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» як найбільш адаптованої до завдань міліції. З поточного року вступає в дію експериментальна модель навчання за схемою «курсант – військовослужбовець – курсант», що дозволить курсантам не лише набути практичного і життєвого досвіду під час виконання правоохоронних завдань у патрульній службі, але й сприятиме відбору професійно орієнтованої молоді зі стійкою мотивацією до служби в органах внутрішніх справ.
Якіснішому вирішенню цих завдань сприятимуть і нові підходи до підготовки науково-педагогічних кадрів для системи МВС. Перш за все, такі кадри формуватимуться з практиків, здатних виробити в майбутнього фахівця навички й уміння, потрібні для вирішення правоохоронних завдань. Докорінно змінюються вимоги й до змісту наукових досліджень. Відтепер усі вони матимуть прикладний характер і будуть спрямовані на впровадження в практику найефективніших шляхів вирішення оперативно-службових завдань.
Не зайвим буде згадати і про систему спеціальної службової підготовки. Подеколи вона сприймається як обтяжливий додаток до функціональних обов’язків працівника. Проте зневажливе ставлення до відпрацювання всіх її елементів призводить до багатьох порушень, а іноді й трагічних наслідків. Ми аналізуємо зарубіжний та наш власний досвід, щоб впровадити його для підвищення якості цієї роботи, покращення змістовної складової та адаптації до служби в нових умовах.
У рамках формування професійних навичок наших працівників розпочата робота з удосконалення їх обов’язкової складової – прикладної фізичної підготовки, а також розвитку таких напрямів, як фізкультурно-оздоровча та фізкультурно-масова робота.
Усе це в комплексі повинне мінімізувати негативні прояви з боку особового складу, створити підґрунтя для формування правоохоронця нового типу, впровадження європейських стандартів в діяльність міліції.

– Ми багато приділили уваги у розмові службі, формуванню правоохоронця нового типу. Але ж є такий важливий чинник успіху роботи відомства, як соціальний захист працівника, його родини. Чи є якісь
зрушення на краще тут?
– Я вже згадував, що нині відпрацьовується нова редакція Закону України «Про міліцію», в якому пропонується на затвердження Верховною Радою суттєво розширений соціальний пакет. Найближчим часом цей проект буде розміщений на сайті МВС для всенародного обговорення.
Скорочення штатної чисельності органів внутрішніх справ має сприяти вирішенню такої соціальної проблеми, як грошове забезпечення працівників. Воно суттєво зросте, що певним чином сприятиме підвищенню престижності професії правоохоронця.
Ми намагаємось надавати посильну допомогу нашим працівникам, які звільнились на пенсію. Вирішене питання щодо підтримки Рад ветеранів органів внутрішніх справ. Зокрема, введені штатні посади радників керівників територіальних і транспортних органів для призначення голів громадських ветеранських організацій.
Особливу увагу приділяємо сім’ям працівників, які загинули чи стали інвалідами під час виконання службових обов’язків. Їхні діти мають змогу навчатись у спеціалізованому ліцеї НАВС, де вони забезпечуються всім потрібним. У недалекій перспективі плануємо створити ще один спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад – на кшталт кадетського корпусу, для забезпечення ранньої профорієнтації дітей працівників міліції.
Крім цього, органи внутрішніх справ традиційно опікуються навчальними закладами інтернатного типу, де проживають діти, позбавлені батьківського піклування.
У гуманітарній сфері намагаємось створити умови для працівників та їхніх сімей для творчого та змістовного відпочинку. На жаль, за недостатнього фінансування ця робота проходить дещо мляво, більше – завдяки ентузіазму самих працівників.
Кадрові апарати покликані вирішувати ще багато інших важливих для системи й кожного працівника міліції завдань. Саме тому ми висуваємо до себе підвищені вимоги. Адже від кадрової служби, кожного її працівника багато в чому залежить, якими стануть органи внутрішніх справ у недалекому майбутньому.