Закон на користь беззаконня
Дорога в пекло встелена добрими намірами. Справедливість цих слів надзвичайно вдало підтверджує введення в дію в США у 1920 році Сухого закону, який було скасовано 1933 року. Сухий закон мав викорінити пияцтво, що перетворилося на величезну проблему для Сполучених Штатів наприкінці ХІХ - початку ХХ століть. Його прийняття було непродуманим рішенням і обернулося для країни тяжкими наслідками. Сумний досвід, здобутий Сполученими Штатами, заслуговує на те, щоби його взяти до уваги. Адже і в нашій державі деякі гарячі голови час від часу вимагають для подолання пияцтва й алкоголізму вжиття радикальних заходів…
Сухий закон, який заборонив продаж у США спиртних напоїв будь-якої міцності, став результатом 18-ї поправки до Конституції США. Поправку було ухвалено 16 січня 1919 р.: дві третини американців проголосували «за». 17 січня 1920-го вона набрала чинності. Країну захопила влада організованої злочинності: кримінальники отримали несподіваний дарунок у вигляді величезного ринку для незаконного збуту алкоголю.
|
Сухий закон у дії |
Прихильники Сухого закону вбачали в ньому надійні ліки від усіх соціальних недуг. Натомість він дуже швидко породив безліч нових, так і не вилікувавши при цьому старих хвороб. Правоохоронні органи США й без того були уражені корупцією, злочинні ж угруповання, що робили гроші на підпільному алкоголі, вкрай розбестили їх хабарами. Зрештою, саме Сухий закон породив організовану злочинність, бо вищі урядові чиновники вмить відчули запах великих грошей.
Усі гангстери часів дії Сухого закону розпочинали як звичайні дрібні злочинці. Збагатившись на забороні спиртного, вони утворили злочинні синдикати. Шалені гроші відкрили для кримінальників шлях у велику політику.
|
Урядові агенти в барі Чикаго, де незаконно торгують спиртними напоями під час дії Сухого закону
|
Із набуттям чинності Сухого закону наче гриби після дощу почали з’являтися підпільні бари. У країні відкрилося близько 250 тис. торгових точок, які незаконно продавали спиртні напої. Дійшло до того, що придбати випивку стало значно легше, ніж до впровадження закону. «Підпільні» бари без особливих труднощів подолали всі класові, расові й кланові забобони та бар’єри. Політики й судді пиячили пліч-о-пліч із робітниками, підприємцями, гангстерами тощо. Варто було владі закрити один бар, як на його місці незабаром з’являлося два.
Щоб залишитися у надприбутковому бізнесі, власники цих закладів платили хабарі. Так, лише в Нью-Йорку Майєр Ланскі й Лакі Лучано (одні із засновників організованої злочинності в США), аби утримувати ситуацію під контролем, виплачували корумпованим поліцейським понад 100 тис. доларів на тиждень. Для порівняння: заробітна плата в США розміром у 20-25 доларів на тиждень вважалася досить високою.
За кілька тижнів після запровадження Сухого закону організована злочинність створила плавучий ринок алкоголю. Це були справжнісінькі «спиртні торгові ряди» по всьому берегу Атлантики і вздовж Мексиканської затоки. Флотилії з найрізноманітніших кораблів і корабликів зі спиртними напоями погойдувалися на хвилях за три милі від берега, на безпечній від берегової охорони відстані. Вони очікували на прибуття швидкохідних катерів, що належали бутлегерам, – ті могли, завантаживши спиртне на борт, раніше за державну службу причалити до берега. Алкоголь був європейського та канадського виробництва. Спиртні плавучі ряди були серйозним головним болем для правоохоронців.
У тому ж Нью-Йорку бродвейська банда, яку контролювали Лакі Лучано, Майєр Ланскі, Френк Кастелло, Джо Аданіс і Багсі Сігел, заробляла на спиртному в рік близько 12 млн доларів. Їхні платіжні відомості нараховували більше ста осіб, кожній щотижня виплачувалося понад 200 доларів – водіям, букмекерам, охоронцям, зв’язковим, бухгалтерам і навіть людям, спеціально найнятим для пошуку вантажів спиртних напоїв, що належали іншим бандам, які можна було силою забрати собі.
|
Автомобіль бутлегерів зі схованкою, майстерно замаскованою під звичайний вантаж.
|
За словами Лучано, 100 тис. доларів виділялося поліцейському керівництву, але це була лише незначна частка від усіх платежів. Необхідно було «заохотити» кожну людину на тій чи іншій ділянці – керівника, лейтенантів, сержантів – усіх, аж до патрульних.
Нехтування законом потроху перетворювалося на норму для всієї країни. Навіть у представників вищого класу стало модним виготовляти спиртне вдома й відвідувати розкішні бари, які незаконно торгували ним. Президент Уоррен Хардінг, який на людях схвалював запровадження в країні Сухого закону, на ділі фактично перетворив резиденцію першої особи країни на приватний бар. Сухий закон порушувала більшість вартових порядку, отримуючи при цьому величезні хабарі. Багато хто з них навіть підробляв бутлегерством. Недарма тогочасний міністр фінансів Елмер Ірі характеризував своїх підлеглих як «виняткове збіговисько шахраїв, підлабузників і розбійників».
|
Агенти американської податкової поліції під час облави в одному з барів Вашингтона
|
Саме за часів Сухого закону створив злочинну імперію усім відомий Аль Капоне. Починаючи з 1924 р. доходи його імперії, що процвітала за рахунок нелегальної торгівлі спиртним, проституції й ігорних притонів, збільшувалися приблизно на 105 млн доларів на рік. Лише на хабарі поліцейським щороку витрачалося 30 млн доларів. У 25 років Капоне вже носив костюми вартістю 5 тис. доларів і більше.
|
Народ не мовчав. Напис на автомобілі:
|
У травні 1927-го Верховний суд США ухвалив незвичний закон. Відтоді прибуток від нелегального продажу алкоголю обкладався податками, як і будь-який інший дохід. Саме цей закон став серйозною зброєю проти бутлегерів. Фактично вони потрапили у безвихідь. Віднині їх можна було садити до в’язниць, якщо вони неправильно заповнювали податкову декларацію. Але навіть правильно заповнивши її, бутлегери опинялися на гачку, адже тим самим вони зізнавалися у протиправному діянні…
Врешті-решт, коли 1932 року в Білому домі й Конгресі до влади прийшли демократи, Сухому закону був винесений «смертний» вирок: його скасували 5 грудня 1933-го, внісши 21-шу поправку до Конституції. Але злочинні банди й угруповання не припинили свого існування: вони залишилися в бізнесі, зберігши свої капітали. Більше того: злочинці, поліція і політики, які чудово порозумілися між собою, не збиралися відмовлятися від «швидких» грошей. Сухий закон породив і виплекав організовану злочинність, і зробив це настільки якісно, що Сполучені Штати й донині не можуть позбутися її.
Дмитро БОВА, м. Київ
Hy, iam Thank you for the efforts you been putting on making your site such an interesting and informative place to browse through. I’ll be visiting your site again to gather som