Тих, хто приносить найвищу жертву, любить Бог
Сумно, що зараз такі поняття, як честь, обов’язок, клятва дедалі частіше стають просто етичними категоріями, відірваними від життя. Однак це не зовсім правда. Адже людей, вірних своєму покликанню немало, і несуть вони своє служіння непомітно, не «трублячи перед собою». Гадаю, що більшість наших правоохоронців належать саме до цієї когорти. Ставши на шлях боротьби зі злочинністю (як влучно наша мова охарактеризувала цю діяльність), вони обрали шлях самопожертви, перебуваючи весь час у небезпеці, вони втрачають своє здоров’я заради любові до ближнього, щоб ми і наші діти могли радісно і з користю прожити своє життя.
Ось тут вже починається справжнє християнство. В подвигу виконання Присяги правоохоронця в людині відкриваються її найсильніші і найсвітліші почуття. Такі люди, безсумнівно, мають Божу підтримку, адже разом з Ним протистоять злу. І найвищою жертвою стає для них саме життя, яке вони приносять на вівтар у жертву Богові, виконуючи Його настанови: «Немає більшої любові, аніж та, коли хто віддасть життя своє за друзів своїх» (Ін.15,13). На таку жертву здатен не кожний. Своє життя – заради інших. Чи є ще таке служіння у нас? Лише надівши погони, людина свідомо обирає такий шлях, а правоохоронець навіть у мирний час постійно кидає виклик результату дії жахливої потвори гріха на людину. А для цього потрібна величезна сила духу, джерелом якої є Бог.
Дійсно, тут починається сфера віри, без якої людина не може жити, а вона в нас у занедбаному стані. Чи не слід знову дозволити Церкві її виховувати і формувати, як було це протягом понад двох тисячоліть?
Церква завжди супроводжує життя своїх чад молитвою. Саме вона здатна надихнути людину на свідоме і самовіддане служіння тим ідеалам, які вона обрала, якщо вони не суперечать здоровому ґлузду. Служіння священика у колективі з підвищеним психологічним напруженням завжди давало високі показники діяльності цього колективу. А так звані «бойові втрати» насправді не є втратами, а дорогим надбанням. І молитви Церкви продовжують підтримувати і живих, і померлих на їх шляхах вічного життя.
У день пам’яті загиблих правоохоронців, у десятках міліцейських храмів були відслужені панахиди, де піднеслися молитви за наших героїв. А нам залишається повчитись у них дарувати себе іншим, хоча б трішечки. І тоді дійсно, слово співчуття з наших вуст буде щирішим, а День пам’яті загиблого друга не обмежиться чаркою, а стане поштовхом до нових звершень у своєму служінні народові і Батьківщині.
Протоієрей Віталій ПРИХОДЬКО,
настоятель храмів при Київському
національному університеті
внутрішніх справ
Коментарi
-
cheap toms shoes outlet
15/12/2012 17:45
Do they do too much to encourage a cycle of dependancy? Would efforts mean more if they offered support to shoemakers and sellers in developing areas rather than giv
-
moncler man
28/09/2012 7:12
