Операція «Золота нирка»

Поки скандально відомий «чорний трансплантолог» ізраїльтянин Міхаель Зіс сидів у в’язниці, а три держави боролися за його долю у виснажливій судовій тяганині, співвітчизник хірурга успішно організував в Україні прибутковий «ґешефт» з незаконної пересадки нирок. За таке ж саме заняття і намагаються звинуватити Зіса вже багато років. Схоже, що в Україні виникла ще одна скандальна справа з тими ж самими акцентами. Ізраїльтянин.
Україна. Нелегальна трансплантація.
Сергій СТОРОЖЕНКО, «ІЗ»

Про рівень життя і доходів населення однієї окремо взятої країни можна з досить великою точністю судити за характером злочинності в цій державі. Що бідніша країна, то менше її людей турбує питання моралі, честі, гідності й гуманізму. Безперечно, наркотики, проституція та інші кримінальні «принади» є в будь-якій, навіть найуспішнішій державі. Але масштаби цих явищ у кожній країні різні. Адже принцип украй простий: якщо людина не може заробити, вона починає продавати те, що має, аби лишень вижити. Коли власне добро закінчується, залишається два шляхи: добувати чуже або продавати себе. Саме в умовах крайньої безвиході, в бідності, сама людина стає товаром. Це явище має безліч форм і ступенів тяжкості – від проституції до жахливої «розборки» безіменних і покинутих напризволяще дітей на органи для трансплантації.

Неприємний
візит
Спекотний літній ранок. Околиці столичного проспекту імені космонавта Комарова плавляться від жари. Біля невеличкої загорожі, навколо інституту хірургії і трансплантології імені О. О. Шалімова, тиняються люди – хтось прийшов провідати хворих родичів, хтось чекає прийому лікаря, а хтось просто сховався в затінку запилених і теплих лип. Із автомобіля, який щойно під’їхав, виходять двоє чоловіків у сонцезахисних окулярах, озираються й витирають спітніле чоло. «Ну що, починаємо!» – «Давай!» Чоловіки кивають до групки добре одягнених молодих людей, і раптом весь натовп, що без діла тинявся біля загорожі, ніби перетворюється на очах. Близько 30 осіб відокремлюються від основної маси тих, хто чекає, і практично колоною прямують через розплавлений асфальт дворика лікарні всередину.
Це не сценарій кінофільму – так розпочиналась одна із надзвичайно розпланованих і добре підготовлених міліцейських операцій цього року, яку неофіційно вже встигли наректи «Золота нирка». Невідомо, чи то нещодавня зміна влади вплинула на вартових закону, чи то залишились у міліції люди, які хочуть і вміють ловити злочинців, але факт залишається фактом – правоохоронці дійсно спроможні не лише затримувати дрібних хуліганів, а й зупиняти серйозних і блискуче оснащених, організованих злодіїв. І це незалежно від того, наскільки надійний у них «дах» і скільки у цього «даху» грошей.
Справа, про яку йде мова, і справді досить серйозна. Група оперативних працівників Департаменту боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми МВС України (ДБКТЛ) за серйозної підтримки Державної прикордонної служби припинила діяльність транснаціонального злочинного угруповання, що займалося незаконною трансплантацією людських органів. Основна ланка цієї організації, а саме – її виконавці, справді «золоті руки», були з шанованого медичного закладу зі світовою славою – інституту Шалімова. А згадані вище молоді люди прийшли в інститут не для того, щоб провідати родичів чи пройти обстеження. Вони нагрянули з обшуком. Адже медицина – вкрай бюрократична галузь, і ніяка операція тут не обходиться без заповнення безлічі документів. Ось за ними і прийшли оперативники із ДБКТЛ.
У самому будинку група оперів і слідчих розподілилась – хтось пішов до керівництва лікарні, хтось – до інститутського архіву, хтось – у лабораторії і кабінети лікарів. Одночасно в п’ятнадцятьох різних містах України такі групи нанесли візити до основних фігурантів справи, інформацію про яких збирали аж дев’ять місяців.
Відповідно до вимог закону, керівники операції запросили до кабінету начмеда інституту, лікарів, робочі приміщення яких збирались обшукати. Слідчі пояснили медикам для чого прийшли, і розпочалася справді пекельна робота. В страшенній задусі, від якої не рятували навіть кондиціонери, слідчі ніби просіювали робочі кабінети лікарів. Варто віддати належне й тим й іншим – імениті хірурги та анестезіологи були надзвичайно спокійні. Оперативники, своєю чергою, повністю утримались від зайвої метушні, поводилися вкрай інтелігентно й навіть під час затримань, що відбулися після обшуків, ніякого насильства і вкладання «мордою в підлогу» зовсім не було. Тоді затримали дванадцять осіб: чотирьох лікарів, сімох вербувальників й організатора всього «ґешефту».

В Інтернеті є все
Нещодавно Президент України Віктор Янукович влаштував вищому керівництву правоохоронних органів публічне «биття» – приніс на нараду наркотики, які легко й вільно купили його помічники в Інтернеті, і, як і належить, запитав: «До якого часу?!» Але будь-яка людина з тією ж легкістю може придбати в світовій мережі, скажімо, партію зброї, та й взагалі, по суті, одержати все, чого душа забажає. Аби тільки грошей вистачило, нині можна не тільки повію викликати, а навіть замовити вбивство людини. І все в режимі онлайн.
Ця історія бере початок також з Мережі – під час моніторингу Інтернету оперативники ДБКТЛ виявили сторінку з украй цікавим змістом: громадянам, що перебували в тяжкому фінансовому становищі, пропонували продати… нирки. Сума називалась цілком пристойна: 10 тис. доларів. Ці гроші в очах будь-якого бідняка – ціле багатство. А нирка? І з однією люди живуть.
– Як тільки-но ми натрапили на це оголошення, було таке відчуття, що то дуже серйозна справа, – розповідає начальник Департаменту боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми МВС України Юрій Кучер. – Це не просто інтуїція, з часом вчишся розуміти, чого можна очікувати, якщо потягнути за ту чи іншу ниточку. От ми й вирішили піти тією стежкою, яку пропонували людям ці «скуповувачі нирок». Результат перевершив навіть наші найсміливіші очікування.
Під час складної і багатоетапної оперативної розробки сищикам вдалося зібрати безліч інформації про діяльність цієї злочинної групи. Виявилось, що вона – транснаціональна, а організатором прибуткового бізнесу є якийсь колишній спецназівець, громадянин Ізраїлю Ш. Підприємливий єврей чудово знав, що ринок людських органів – украй конкурентне середовище і їхня нелегальна трансплантація – досить прибуткова справа. Бути багатим хочеться всім, і пан Ш. вибудував чудово обмірковану й украй делікатну схему добування грошей прямо з боків малозабезпечених, змучених кризою, громадян.

Здоровий?
Отже, придатний!
Трансплантація – надзвичайно складна хірургічна операція, але головні труднощі тут полягають не в тому, щоб видалити нирку в однієї людини і вставити її іншій. Орган повинен прижитися й нормально функціонувати, а тому у світовій практиці найуспішнішою вважається пересадка нирки від одного близького родича іншому. Саме така трансплантація й дозволена в Україні. Не будемо надто заглиблюватися в питання сумісності тканини і груп крові, лише скажемо, що донор повинен бути здоровим і, бажано, молодим.
Це було чи не єдиним критерієм під час підбирання вербувальниками людей, які бажали збагатитися за рахунок власних нутрощів. Кращими донорами нирки вважались молоді жінки віком від 18 до 24 років. У цьому віці організм жінки ідеально підходить для вагітності й народжування дитини. Тобто умов, коли її внутрішні органи дев’ять місяців поспіль змушені «обслуговувати» двох людей – себе та малятко. До того ж, традиційно представниці слабкої статі значно менше курять і пиячать, ніж чоловіки, а тому нирки – природні фільтри організму – засмічені в них мінімально.
Бажаючи продати «шматочок себе», громадяни після зданих аналізів заносились до бази даних і тимчасово поміщувались у «холодний резерв». Таким чином, донорів було завжди набагато більше, ніж реципієнтів, і лікарі могли вибрати ідеально придатну для клієнта людину. Це позбавляло безлічі проблем у післяопераційний період і давало досить серйозний шанс на одужання замовника.
Що стосується ставлення до клієнтів і до їхніх донорів, то «чорні трансплантологи» діяли за принципом, «щоб ніхто не пішов ображеним». Якщо донор погоджувався на змову, його возили і на аналізи, і на операцію «за рахунок фірми», забезпечували харчуванням, житлом, авіаквитками та післяопераційним лікуванням. Задоволений донор їхав додому витрачати заповітні 10 тис. доларів, абсолютно не підозрюючи, що на нього витратили десять, ну, може, двадцять відсотків одержаних від реципієнта грошей.
– Лікар одержував за операцію десь 15-20 тис. доларів, – пояснює Юрій Михайлович. – Враховуючи всі витрати на хворих, перельоти тощо, організатори пересадок витрачали приблизно тисяч 30 доларів. А одержували від заможного замовника від 100 до 200 тисяч – залежно від терміновості операції і стану як здоров’я, так і гаманця хворого. До речі, хоча гроші за операцію платили досить немалі, від клієнтів відбою не було, в Ізраїлі інформація про те, що можна пересадити ось на таких умовах нирку, викликала справжній ажіотаж.
Посудіть самі – під час допитів один з учасників цієї групи розповів, що майже за чотири роки їхньої діяльності хірурги провели не одну сотню операцій. Хоча, звичайно, на сьогодні у міліції є точна інформація про набагато меншу кількість пересадок, мова йде про кілька десятків. Та з’ясування решти випадків лише справа часу. До речі, цікава деталь. Вербувальниками дуже часто ставали люди, які вже пройшли через руки цього угруповання. Втративши свій орган, вони втягували в цю справу інших людей – і одержували приблизно 500 доларів за нового кандидата.

Місце зустрічі
змінити не можна?
Звичайно ж, для пересадки органу підходить не будь-яка лікарня. Наявність відповідного персоналу й устаткування – обов’язкова умова. А тут ще й із законами проблема – ну заборонено в Україні такі операції робити! Виручила братня республіка Азербайджан. Закони цієї країни допускали проведення пересадок не від близьких родичів, тому на операції їздили туди.
– Насправді за весь період своєї діяльності і лікарям, і пацієнтам довелося чимало попоїздити, – веде далі Юрій Кучер. – Перші операції робили в Косові, потім «переїхали» до Прибалтики, пізніше знайшли Азербайджан. А в Україні оперували лише кілька разів, та й то з величезними труднощами. Необхідно було підробити документи, нібито донор і реципієнт – родичі.
Саме на території Азербайджану було зроблено найбільше неможливих для України пересадок. Але згодом і там почали змінювати законодавство, й ситуація ускладнилась. Причому, саме в той момент, коли сищики були вже майже готові «брати» трансплантологів. За час, поки оперативники документували діяльність злочинної групи, в ній була створена серйозна агентурна мережа. Виходів із ситуації, що склалася, у «ниркорізів» було кілька: або робити операції в інституті Шалімова, або шукати інше місце, де можна було відносно спокійно пересадити нирку.
– Ми були готові до будь-якого рішення організаторів трансплантації, – розповідає Юрій Михайлович. – Шлях Ш. в будь-якому випадку пролягав через Україну. По-перше, він особисто супроводжував замовника, а по-друге – в Україні потрібно було забирати донора. Тобто, якщо б оперували тут – то затримували б в операційній, а якби вибрали іншу країну, то брали б у літаку. Та на цьому етапі виникли непередбачені труднощі. Міліція чекала прибуття Ш., і він таки прилетів. Але затримати його, як планувалось, не вдалось. Він пробув у Києві кілька днів, а коли розпочалась спецоперація, один з донорів з допомогою ретельно відпрацьованої системи умовних сигналів, передав йому, що, як кажуть, справа кепсько пахне, і краще дати драла з країни. Саме це Ш. і спробував провернути.
Він утікав від оперів десь вісімнадцять годин, поки нарешті його не виявили в аеропорту «Бориспіль». Тут слід особливо відзначити чудову роботу прикордонників, а також надзвичайно високий рівень взаємодії між двома відомствами – МВС і ДПС.
– Відверто кажучи, якби не прикордонники, то ми б його не затримали, – зізнався Юрій Кучер. – Його зняли з літака, а це вважається особливою територією, де владу мають лише вони. Але, слава Богу, хлопці спрацювали відмінно, й організатор злочинного угруповання був затриманий. Також не можна обділити увагою і наших слідчих. Цього разу оперативними працівниками ДБКТЛ та слідчими Головного слідчого управління було продемонстровано вкрай високий рівень взаємодії. Більше того, таку співпрацю між двома управліннями МВС навіть можна ставити в приклад, і ми сподіваємося, що так піде і надалі.

Багаті трофеї
Які ж підсумки виконаної працівниками ДБКТЛ і прикордонниками роботи? Результат досить вражаючий. Деякі з дванадцяти членів угруповання заарештовані, щодо решти вирішується питання про обрання запобіжної міри. А обшуки в столиці, Київській і Закарпатській областях засвідчили, що ділки тіньової медицини вже давненько живуть у шикарних будинках і їздять на крутих автомобілях. Легко сказати – дюжина людей за чотири роки заробила кілька десятків мільйонів доларів. Що й казати – лише в одного з лікарів удома знайшли 200 тис. доларів США готівкою й документи на депозитний рахунок в банку ще на 300 тисяч.
А що стосується затриманого ізраїльтянина, то він щиро вважає, що робив добру справу. А як інакше – адже він допомагав одним людям стати багатшими на десять тисяч, хоч і біднішими на одну нирку. Інші ж люди, завдяки пересадженим органам, одержували цілком реальні шанси на життя. Щоправда, каверза в тому, що є ще третя група людей, до якої входив і він сам. Для них він забезпечував можливість розкішного життя. Причому, незаконним шляхом.
Річ у тому, що ця справа вкрай суперечлива. З одного боку, законів не можна порушувати, тим паче так цинічно. А з іншого боку, стосовно членів угруповання порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 149 КК України («Торгівля людьми чи інша незаконна угода стосовно людини»). Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до 15 років. А це значить, що країна на півтора десятка років може позбутися чотирьох дуже талановитих медиків, які за час марного відсиджування у в’язниці могли б врятувати тисячі життів. Хоча, що й казати, якби в «лікарів від Бога» була адекватна можливість заробляти гроші, гідні їхньої праці й таланту, вони, напевно, не пішли б на порушення законів.
Схоже, період, коли будь-яке питання можна вирішити, заплативши кому належить, уже минає. І дуже хочеться сподіватися, що настане час, коли людина знатиме: якщо ти порушив Закон, то ніякі гроші не допоможуть. Тебе все одно знайдуть.