Родоначальниця династії
Нині важко повірити, що до 1994 року найвищим військовим званням, присвоюваним жінкам, які служили у ВВ МВС, було «старший прапорщик» – війська, що в мирний час виконують бойові завдання, були дещо консервативними в гендерному питанні. Вперше в історії внутрішніх військ «жіноче» офіцерське звання присвоєно начальнику фінансової служби окремого батальйону ВВ з охорони Чорнобильської АЕС 34-річній Антоніні Булат. Вона й досі обіймає цю посаду, але вже в чині майора.
Антоніна Іванівна з усмішкою зізнається: колись вона й гадки не мала, що служитиме у війську, більше того: «обжене» чоловіка у званні й виховає двох продовжувачів військової династії.
Народилася Булат у Чернігові, у «цивільній» родині. Після школи закінчила торговельний технікум, вийшла заміж. Віктор був авіатехніком і носив погони прапорщика. Через сімейні обставини він згодом залишив службу, але через кілька років, коли родина оселилась у Славутичі, де дислокувався «атомний» батальйон ВВ, знову одягнув однострій – уже військового правоохоронця.
Саме чоловік привів Антоніну Іванівну в частину: у фінслужбі були потрібні люди. Так рядовий Антоніна Булат обійняла посаду помічника начальника фінансової служби – скарбника. Жінка швидко адаптувалася на новому місці й зарекомендувала себе відповідальним та сумлінним фахівцем. Через рік їй було присвоєно військове звання «прапорщик». А потім настали перші труднощі…
- Начальника перевели на нове місце служби, і я залишилася за старшого, – розповідає Булат. – У кабінеті днювала й ночувала, а вдома – чоловік та два маленькі синочки. З кадрами було проблематично – слово «Чорнобиль» на початку 90-х відлякувало людей. Одного разу мене викликали на співбесіду: командування запропонувало посаду начальника фінчастини. Я спочатку вагалася: чи вистачить з такою роботою часу на дім, родину? Але чоловік підтримав.
У серпні 1994 року Антоніні присвоїли «молодшого лейтенанта». Вона й досі з теплотою згадує, як її урочисто відрекомендували колегам, вручили величезний букет та грошову премію…
– Те, що в нашому підрозділі панують злагода й взаєморозуміння, – неабияка заслуга керівника. Антоніна Іванівна – дуже хороша людина: справжній офіцер, керівник, чудова дружина й мати… Нам усім є чого в неї повчитися! – розповідає про Булат помічник начальника фінслужби прапорщик Світлана Заяць.
Подружжя Булатів завжди вчили своїх синів, Юрія та Дмитра, бути чесними та шанобливими. Хлопці змалку пишалися батьками-війсь¬ко¬во¬службовцями, тож не дивно, що обидва пішли їхніми стопами. Старший лейтенант Юрій Булат після випуску з Академії ВВ МВС був направлений до євпаторійської частини ВВ, незабаром став заступником командира роти з виховної роботи. Молодий офіцер добре зарекомендував себе й уже через два роки був призначений на посаду курсового офіцера у своїй альма-матер. Його молодший брат Дмитро навчається в Академії на четвертому курсі. Командир відділення курсантського підрозділу молодший сержант Дмитро Булат – юнак серйозний та цілеспрямований, тож його цінують і начальство, і підлеглі. Характер, за словами матері, має бойовий – певно, недарма обрав професію спецназівця! Як свого часу і старший брат, грає у складі збірної навчального закладу з футболу. Після випуску мріє повернутися додому – в батальйон, де прізвище Булат знають і шанують усі.
– Звісно, наші сподівання не завжди стають реальністю, – розмірковує Антоніна Іванівна. – Але хоч би як склалося майбутнє у синів, головне – щоб почувалися на своєму місці, були поцінованими та потрібними.
Валерія Агібалова, м. Київ
