«Мріємо служити в КОРДі!»

Колеги говорять про них: «схожі як дві краплі води» і водночас: «нерозлийвода». Старші інспектори батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Вінниця» Управління МВС України у Вінницькій області молодші лейтенанти міліції Денис та Максим Загоруї – єдині брати-близнюки в колективі підрозділу. вони разом росли, навчалися, тренувалися, а нині – разом служать, захищаючи спокій та правопорядок на Луганщині.

Розповідають про себе вони також – разом, доповнюючи один одного:

– Денис старший – хвилин на двадцять… Нас навіть батьки й досі плутають, не кажучи вже про друзів, вчителів – одного разу на уроці літератури ми навіть один замість одного вірші напам’ять читали. Колеги нині також часто перепитують: «Слухай, ти Денис чи Максим?». Гадаємо, за характером ми дещо різні: Денис спокійніший, Максим – емоційніший та запальніший, але як воно насправді – людям видніше…

Брати разом сиділи за шкільною партою, згодом навчались у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій та у Хмельницькому університеті управління та права. Хлопці з дитинства серйозно займались спортом – боротьбою самбо, східними єдиноборствами, боксом, а крім того, протягом п’яти років захоплювалися страйкболом. Після анексії Криму російськими «зеленими чоловічками» брати-студенти одними з перших стали до лав новоствореного спецбатальйону «Вінниця».

– Ми пішли служити з патріотичних міркувань – родина в нас цілком цивільна, і про міліцейську кар’єру раніше ми не замислювалися. Просто це була справді добра нагода стати на захист держави. Та й підрозділ нам одразу дуже сподобався. Це хороший, дружній колектив однодумців-патріотів. Вже під час проходження курсу початкової підготовки ми відпросились у командування, щоб скласти державні іспити в університеті.

А тижні за два після отримання дипломів бакалавра-економіста вирішили, що треба продовжувати навчання за спеціальністю «Правознавство» й подали відповідні рапорти…

У липні 2014 р., склавши вступні іспити до Одеського університету внутрішніх справ, брати Загоруї дізналися, що їхній батальйон вперше відряджає особовий склад до району антитерористичної операції:

– Ми одразу ж зателефонували командирові, наполягли на своєму прагненні вирушити «на фронт». Комбат відповів: «Якщо хочете їхати, то завтра вранці ви повинні бути у Вінниці». Ми без вагань вирішили: їдемо! «На бігу» домовились із керівництвом відділення заочної форми навчання, яке з розумінням поставилось до нашого вибору й погодилося відпустити нас з «начитки лекцій», сказавши: «З Богом!». З Одеси поїздом пізно вночі приїхали у Вінницю, кілька годин побули з батьками, зібрали речі й зранку вирушили на Схід. З того часу воюємо й одночасно – навчаємось…

Фронтова адреса їхнього підрозділу – місто Попасна, саме тут у серпні минулого року брати відзначили свій 22-й день народження.

– Уже в перший день перебування в Попасній ми потрапили під обстріл – одна з мін вибухнула десь за триста метрів. А згодом сповна відчули на собі обстріли з «Градів», гаубиць… Найважче було в січні–лютому 2015-го, коли здавалося, що проросійські сепаратисти зітруть Попасну на порох. Але, на щастя, ми відстояли місто. І нас Бог вберіг та родинні іконки, які нам перед виїздом на Схід з любов’ю вручили батьки…

У Попасній та прилеглих селах бійцям «Вінниці» довелося виконувати різноманітні завдання – від несення служби на блокпостах і патрулювання до спецоперацій зі знешкодження ворожих диверсійно-розвідувальних груп. Братам Загоруям, які переважно діяли у складі групи швидкого реагування, також доводилося надавати допомогу місцевому мирному населенню – рятуючи постраждалих від артилерійських обстрілів, вони працювали і як «швидка», і як пожежники.

З особливою гордістю хлопці розповідають про те, як у складі групи вінничан вони доставили вантаж продуктів жителям прифронтового села Катеринівки, а заодно – встановили там, фактично на виду в сепаратистів, Державний прапор України. Згадують і про знайдене ними кошеня, яке вони вигодували – ця тваринка на ім’я Загиблик нині живе на базі вінничан у Попасній.

Розпочавши службу у званні рядових міліції, Денис та Максим згодом отримали підвищення в посаді, у лютому здобувши офіцерські звання. Нині брати знов перебувають на Сході – це вже шосте їхнє відрядження в район АТО:

– Днями ми брали участь у масштабній «зачистці» разом із іншими підрозділами МВС та Збройних сил. Наша група знайшла одну із схованок терористів – біля цього порожнього «лігва» ми виявили забуту кимось із ворогів ручну гранату. А ось колегам-харків’янам поталанило більше – вони затримали кількох «сепарів»…

На запитання щодо життєвих планів Загоруїв, не замислюючись, відповідають:

– Мріємо й надалі служити – сподіваємось у майбутньому ввійти до складу новоствореного спецпідрозділу КОРД. Нещодавно, під час службового відрядження в Київ, нам вдалося поспілкуватись із працівниками нової патрульної поліції. Побачивши на власні очі перші результати реформ у системі МВС і те, як змінюється ставлення людей до правоохоронців, ми були приємно вражені. Вважатимемо за честь взяти участь у цьому процесі…

Сергій КОВАЛЕНКО, «ІЗ»,

Анатолій МЕЛЬНИК,

Вінницька обл.

друкувати