П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Із району АТО
13/07/2015 10:14

В окопах під Маріуполем

Маріуполь продовжує стримувати натиск ворожих терористичних формувань «ДНР» та російських найманців. Місто-порт на Азовському морі, важливий промисловий центр України, нині оточений щільним кільцем блокпостів та опорних пунктів, на більшості з яких несуть службу воїни Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Для багатьох гвардійців з військових частин, дислокованих у Одесі, Миколаєві, Херсоні та Запоріжжі – це вже не перше відрядження на «неоголошену війну»…

Про життя на бойових позиціях в умовах тривалої оборони варто писати не лише газетні матеріали, а й дисертації з соціології та психології. Передова – це не лише і навіть не стільки бойові дії, скільки довгі дні, тижні, місяці, які в умовах постійної напруги доводиться проводити чоловічим колективам, скупченим в обмеженому просторі бліндажів та окопів, які для бійців, за їхніми словами, вже давно стали другою домівкою.
Найцікавіше з того, що можна побачити на передовій – постаті фронтовиків, молодих хлопців і досвідчених вусатих чоловіків, жителів різних міст і сіл, представників найрізноманітніших професій. Хоча ці, здебільшого прості, люди аж ніяк не вважають себе «цвітом нації», саме вони, безперечно – найкращі сини українського народу, яких нині об’єднала спільна справа – захист Батьківщини.
Щоб у цьому впевнитися, достатньо дістатися окопів та поспілкуватися з воїнами. Тут, на передовій, вирує життя, хоча завдяки надійному маскуванню це складно помітити зовні – адже кожному зрозуміло, що ворожа розвідка не спить… Робота з удосконалення позицій, зміцнення оборони та облаштування польового побуту не припиняється майже ніколи. За словами гвардійців, за понад місяць перебування на передовій, відпочивати їм довелося лише днів шість – здебільшого на свята, решту ж часу вони постійно зайняті. Це нелегке випробування, проте саме так і формується справжнє військове братерство…
На опорному пункті одного з підрозділів запорізького з’єднання НГУ у секторі «М» району антитерористичної операції ми поспілкувалися з командиром батальйону, укомплектованого військовозобов’язаними, призваними за мобілізацією. Підполковник, який має красномовний позивний «Батя», розповідає, що оборону організовано ретельно і з точністю годинникового механізму – гарнізон «опорника» за лічені хвилини готовий піднятися на сигнал тривоги. Щоб продемонструвати сказане, комбат віддає наказ, і на вказану ним позицію висувається обслуга одного з найпотужніших вогневих засобів підрозділу – автоматичного станкового гранатомета АГС-17 «Полум’я». За півтори хвилини бійці в повній екіпіровці встановлюють і заряджають гранатомет, доповідаючи про готовність до стрільби. «Батя» задоволено усміхається. Такі тренування відбуваються щоденно, завдяки чому «кожен солдат знає свій маневр».
За словами бійців, серед них існує своєрідне змагання, мета якого – краще обладнання і маскування позицій. З-поміж переможців – бійці з позивними «Гекс» та «Спринтер». З їхньої вогневої точки добре проглядаються найближчі «зеленки», спостереження за якими ведуть цілодобово. Особливо доводиться пильнувати вночі, коли активізуються диверсійно-розвідувальні групи противника…
Гвардійця з позивний «Базука» нам відрекомендували як бійця, який вміло володіє дорученою зброєю – ручним протитанковим гранатометом. Однополчани говорять, що він справжній фанат своєї військової спеціальності: майже не розлучається з РПГ-7В, постійно чистить і змащує, вивіряє приціл. А ще – особисто виміряв відстань до кожного орієнтира у своїх секторах вогню. «Якщо сепаратисти наважаться сунутись – зустрінемо їх гідно…», – говорить солдат.
Тилом у підрозділі завідує боєць із позивним «Рибак» (за яким неважко здогадатись про його рід діяльності до війни). Нині гвардієць куховарить для побратимів, власноруч обладнавши робоче місце (тут є навіть витяжка). Кухар охоче познайомив нас зі своєю «помічницею» Гільзою – сірою кішкою, яка вдень здається лінивою та неповороткою, проте вночі перетворюється на вправного мисливця, що захищає солдатські харчі від мишей.
До речі, про тварин на бойових позиціях можна було б написати не одну сторінку. На кожному блокпості та опорному пункті, де ми побували, живуть кілька чотирилапих улюбленців – покинутих господарями котів та собак, які знайшли собі нову домівку в окопах у гвардійців. Мабуть, правду кажуть, що тварини ідуть до добрих людей…
Запорізькі гвардійці з гордістю продемонстрували нам літню душову, де одночасно можуть митися до восьми осіб. Змогу щодня освіжитися в спеку воїни отримали завдяки обладнанню, подарованому Управлінням Державної пенітенціарної служби в Одеській області.
Дехто з бійців і посеред фронтових буднів знаходить розвагу у творчості. Наприклад, поблизу входу до одного з бліндажів ми побачили незвичайного «охоронця» – фігурку свинки, яку хтось змайстрував з порожньої пластикової пляшки. Інший бліндаж оздоблений виробами різьбяра, який перетворив на прикраси залишки будівельного лісу. Ім’я митця дізнатися не вдалося – гвардійці чесно зізналися, що цю красу створив хтось із попередників, які раніше тримали оборону на цій позиції.
Ще одна популярна розвага у окопах – спорт. Приміром, гвардійці охоче підтримують фізичну форму за допомогою саморобних штанг і гантелей. А позаду опорного пункту, просто у полі воїни обладнали майданчики для гри у волейбол та футбол.
Проте під час нашого візиту футбольний майданчик пустував: всі любителі поганяти м’яча перебували на бойових постах або відпочивали після нічного чергування (пограти кілька годин гвардійцям вдається лиш тоді, коли дозволяє обстановка). В далечині за цим полем, як на долоні, відкривається панорама Маріуполя. А тут, в окопах, під шаром землі та маскувальними сітками воїни Нацгвардії нині охороняють спокій сотень тисяч жителів міста та решти громадян України…

 

Євген АРЕНДАРЕНКО, 
із району АТО. Фото автора

друкувати
Додати коментар

Інші статті