Баба Галя: «Ми повинні протистояти терористам усією країною»
У цей населений пункт поблизу так званої лінії протистояння ми з групою харківських журналістів завітали, щоб підготувати матеріал про те, як на тамтешньому блокпосту несуть службу воїни одного з підрозділів Нацгвардії. Проте наші плани змінилися, коли, вислухавши нас, командир гвардійців запропонував:
– Напишіть краще про місцеву жительку, Галину Панасівну. Вона – працівник залізниці, все життя тут неподалік на станції працює доглядачем. Ми її називаємо баба Галя. Допомагає нам багато, як найактивніші, невгамовні волонтери. Головне, що в її будинку ще й розквартирувалася частина нашого «гарнізону»…
До цього ми чули зовсім інші історії про «проросійських» жителів сіл Донбасу, тож не могли не поспілкуватися з місцевою патріоткою:
– Ведіть до баби Галі! –
На впорядкованому, чистенькому подвір’ї скромного сільського обійстя нас разом із кількома вільними від служби гвардійцями зустріла усміхнена жінка.
– Ой, та навіщо про мене писати? – засоромилася Галина Панасівна й додала, вказуючи на гвардійців. – Про них розкажіть! Ось де справжні герої!
– Так вони ж і попросили розповісти саме про вас…
– Ну, якщо вони, то я відмовити не можу – запитуйте…
– Чому Ви вирішили надали свій будинок для проживання бійців Нацгвардії?
– Хлопці «стоять» у мене від самої осені. Будинок у мене хоч і не дуже великий, але я не могла наших захисників на вулиці залишити. Звісно, тіснувато, але ж у наметі чи землянці, напевно, не так затишно, як у теплому домі?
– І як же ви разом живете?
– Живемо добре. Вони мені й по господарству допомагають, і добрим словом підтримують. А я намагаюся хлопцям бодай хоч трошки умови створити, аби вони завжди могли смачно попоїсти, відпочити, знов-таки – треба ж їм помитися, попрати. До речі, не повірите – готувати мої соколи вміють навіть краще, ніж я! Ось нещодавно сепаратисти, коли обстрілювали сусіднє село, пошкодили газопровід – ми та багато навколишніх сіл без газу залишилися. Хлопці зі служби прийшли і кажуть: «Спокійно, бабо Галю, голодною не залишишся!» Розвели багаття й усе приготували. Золоті, справжні чоловіки!
Звісно ж, домашні умови солдатам їхні будні полегшують. У мене он – повна хата каструль і сковорідок. То я їм і кажу: навіщо ж вам гроші витрачати на посуд? Беріть і користуйтеся! На Різдво вони попросили мене приготувати кутю. Наварила велику каструлю, як і належить: з медом, маком, горіхами, і ми разом святкували. А перед цим Новий рік теж разом справляли…
– Галино Панасівно, багато місцевих поїхали вглиб України, а ті, що залишилися, як нам розповідали, ставляться до наших військових насторожено, а то й вороже…
– Ой, хлопці, це ж війна, справжня війна… Це дуже погано. Адже ще вчора жили ми всі разом чудово й мирно: і Західна Україна, і Східна… Аж раптом – прийшли на нашу голову «сусіди». Та кому вони тут потрібні? Сьогодні росіяни до нас увірвалися, як фашисти 1941-го. І ми повинні їм протистояти всією країною, пліч-о-пліч! Нам потрібен мир, дуже потрібен. А росіяни нехай у себе живуть, як хочуть, але без нас…
– А коли війна закінчиться, чи будете нудьгувати за гвардійцями?
– Аякже! Тих хлопців, які в мене першими стояли, потім перевели кудись під Сєвєродонецьк. Аж раптом дивлюся – вони приїхали! Заходять, вітаються. Виявилося, ротація в них, вони вже додому повертались і дорогою вирішили до мене в гості заїхати. А я ж їх усіх до одного пам’ятаю… Дуже рада була!
Знаєте, я багато чого на своєму віку бачила, але нині зрозуміла, які чудові чоловіки в нас в Україні – справжні захисники, працелюбні й відважні, добрі та чуйні. Уявіть собі, на Новий рік наші гвардійці зібрали подарунки для всіх місцевих дітлахів і відвезли в місцеву школу. Від себе відривали: з того, що волонтери привозять, родичі з дому надсилають та їхнє керівництво виділяє. А я дивилася на це і плакала: адже в багатьох хлопців удома – по двоє-троє діток, а вони тут, захищають країну, ще й допомагають місцевим людям і чужим дітям подарунки збирають! Господи, дай нам тільки миру й волі, а з такими чоловіками ми піднімемо країну – не сумнівайтеся!..
Олексій ЛЕБЕДЬ, з району АТО.
Фото автора
