Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Служба
05/03/2015 17:08

Рабський трафік

Торгівля людьми –  унікальне кримінальне явище, яке вміщує в собі багато компонентів, глобально охоплює світ і є обов’язковим елементом транскордонної злочинності. Сучасну работоргівлю називають  діяльністю високого прибутку і водночас  невеликого ризику.

«Дорослий» злочин без «дитячої» статті

За оцінками Міжнародного центру із запобігання злочинності ООН, глобальний грошовий обіг торгівлі людьми сягає декількох мільярдів доларів на рік, що мало поступається прибуткам від наркотрафіку. Найтривожнішою є тенденція щодо зниження середнього віку «живого товару». До того ж цей тренд відображає зміну попиту клієнтів, їхні збочені вимоги й уявлення. Наприклад, у державах Африки й Азії спостерігається інтенсифікація торгівлі неповнолітніми для проституції, оскільки замовники вважають, що секс з дітьми менш ризикований з огляду на ймовірність інфікування ВІЛ/СНІД й іншими «статевими» хворобами. Малолітня проституція і супутні їй правопорушення – не останні проблеми в Україні навіть тепер. А можливо, тим більше тепер.

Окремого злочину – торгівлі дітьми (ТД), Кримінальний кодекс не передбачає, натомість вчинення стосовно них дій, передбачених ч. 1 ст. 149 ККУ, є кваліфікуючою ознакою торгівлі людьми. Тобто «кіндерторгівлі» притаманні такі ж форми й способи вчинення лиходійства, як і зазіханню на свободу та права дорослих, однак з певними особливостями, обумовленими, передусім, віком потерпілих. Згадані прибуткові оборудки є особливо тяжкими злочинами, ретельне документування яких неодмінно приводить до виявлення стійких ОЗГ з транснаціональними зв’яз­ками. До їх складу входить розгалужена мережа вербувальників, перевізників, сутенерів, наявні корупційні зв’язки, насамперед, в організаторів каналів міжнародного трафіку рабів. Протидія явищу потребує належної взаємодії і координації діяльності правоохоронних органів держав та неурядових організацій.

Розслідування ТД ускладнюють:

високий рівень латентності;

вузька спеціалізація кримінальників;

вікові особливості потерпілих, що не сприяють одержанню від них доказової інформації.

Для належного планування розслідування, висунення робочих версій, особливе значення має знання слідчими криміналістичної характеристики злочину.

Елементи криміналістичної характеристики ТД:

форми і способи вчинення;

сліди й джерела доказів;

відомості про особу злочинця та потерпілого.

Оскільки кримінальне законодавство України окремої відповідальності за ТД не передбачає, цей вид протиправної діяльності вважають формою «дорослого» злочину, відповідальність за який визначає ст. 149 ККУ. З погляду останнього, ТД є торгівлею людьми чи іншою незаконною угодою щодо людини, вчиненою за кваліфікуючих (обтяжуючих) обставин. Ознакою ТД, яка відмежовує такі дії від торгівлі дорослими, є особливості потерпілих, що впливають на форми експлуатації й способи вчинення злочину.

До успіху – через розслідування суміжних фабул

А тепер розглянемо злочини, що можуть мати значення для будь-якої стратегії боротьби з торгівлею людьми, адже діапазон їх значно ширший, ніж можна було б вважати. Фактично, коли вивчаємо торгівлю людьми/дітьми і Кримінальний кодекс, маємо зауважити на «теорію Аль Капоне». На викриття відомого чиказького гангстера правоохоронці штату й федеральні установи витратили чимало ресурсів та часу. Зрештою, його звинуватили в ухиленні від сплати податків і засудили до 11 літ ув’язнення. Так от, метою будь-якої антикримінальної стратегії є порятунок жертви, засудження негідників і позбавлення їх можливості звичної діяльності. Щоб досягти цього, важливо проводити розслідування на максимально широкому фронті, не обмежуючись лише чітко визначеним основним скоєним злочином. Як свідчить «теорія Аль Капоне», розслідування будь-яких суміжних фабул може виявитись плідним і привести до бажаних результатів.

Збіговисько кримінальних виконробів

Свого часу відділ розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами і злочинними організаціями, СУ УМВС у Чернігівській області розслідував кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 149 ККУ. Задля швидкого, пов­ного й неупередженого дослідження всіх обставин було створено слідчо-оперативну групу в складі трьох слідчих і двох оперативників УБОЗ області.

Під час слідчих (розшукових) дій з’ясували, що кримінал вчиняла організована група – двоє громадян України і ще стільки ж співучасників – підданих Респуб­ліки Білорусь. Визначившись з фігурантами, правоохоронці вирішили розпочати слідчі дії саме з тим підозрюваним, з яким, на думку слідства, можна було встановити контакт і здобути правдиві свідчення. Така тактика дала позитивні результати: доволі оперативно слідчому стало відомо про інші епізоди, що були на совісті цього збіговиська.

…Білорус Сергій Зотов давненько задумувався над тим, як швидко й легко заробити, не докладаючи надміру сил. Обставини звели його з такими ж «однодумцями», що допомогли випрацювати план. А він був простий: варто лиш віднаходити серед знайомих і односельців чоловіків, які перебувають у тяжкому матеріальному становищі, та пропонувати їм працевлаштуватися за кордоном, обіцяючи захмарні зарплати. Отримавши згоду, змовники мали перевозити «арбайтерів» через держкордон, де на заздалегідь обраних будівельних об’єктах задаремне використовувати їхню працю.

Сергій у березні 2013-го змовився з кількома українцями – жителями Чернігівщини Сергієм Мозговим та Олегом Коваленком. Допомагати серед білорусів йому визвався Олександр Саватєєв. Ці чолов’яги брали підряди на будмайданчиках в Росії і завозили туди практично необмежену кількість дешевої робочої сили з України. Згадані «колеги» розраховували на тривале ситне й забезпечене життя завдяки такому бізнесу.

Отже, група Зотова вирізнялася:

спеціалізацією на торгівлі гастарбайтерами;

організованістю в спільне стійке об’єднання задля скоєння декількох оборудок і досягнення спільного результату впродовж тривалого часу;

наявністю єдиного плану діяльності, погодженого зі всіма учасниками;

розподілом ролей між членами групи.

Організатор трафіку робсили здійснював загальне керівництво діями підопічних, розробляв і доводив до «компаньйонів» алгоритм кожної оборудки, кінцевим результатом яких ставала трудова експлуатація людей. Також сам Зотов підшуковував будівельні об’єкти й замовників, визначав і обговорював зі співучасниками їхню роль у задуманому, він же розподіляв здобуті кошти. Крім того, «застрільник справи» перевозив спійманих на гачок людей у с. Птичне Московської області (РФ), де передавав їх Саватєєву. А той уже повністю «оформляв» їх у трудове рабство будівельникам-нелегалам.

Рекрутингом охочих підзаробити на російських будівництвах серед чернігівців активно займався Мозговий. Звісно, всі «контракти» були усними, жодних паперів-зобов’язань. Але ця обставина не зупиняла ласих підзаробити. Той же чоловік із напарником – Коваленком перевозив робітників через держкордон з Білоруссю. Потому за них брався Зотов. «Бригадиром» у них був Саватєєв – саме він здійснював комунікацію із замовниками, домовлявся про вартість робіт, отримував зароблені кошти й передавав їх «головному» в Білорусь.

Слідство встановило: згадана група змогла переправити щонайменше 15 трудових рабів у Підмосков’я (офіційно доведено). Викриттю оборудників передувала копітка робота слідчих й оперативників УБОЗ Чернігівщини. Вивчення зібраних матеріалів, ретельні допити потерпілих підтвердили версію слідчого, що всі злочини вчинено однією добре злагодженою групою. Забезпечення повного й неупередженого розслідування у кримінальних провадженнях зазначеної категорії в основному залежить від активного й фахового проведення першочергових дій та правильної організації взаємодії слідчих з оперативниками.

«Справа Зотова» – прогалина у практиці міжнародної правової допомоги

На початковому етапі розслідування, щоб унеможливити вплив на перебіг слідства підозрюваними, у порядку ст. 208 КПК України затримали Мозгового, обравши запобіжний захід – тримання під вартою. Коваленку ж «запобігли» особистим зобов’я­зан­ням.

Через складність і великий обсяг роботи (17 епізодів), строк досудового розслідування продовжували до п’яти місяців. Задля доведення вини підозрюваних було проведено комплекс необхідних слідчих (розшукових) і негласних дій, що дало змогу встановити послідовність вчинення кримінальних правопорушень.

Провина фігурантів підтверджувалась:

матеріалами ОРС;

матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняттям інформації з телекомунікаційних мереж і візуальним спостереженням за особами;

свідченнями 15 потерпілих, свідків, одного з підозрюваних; 

проведенням впізнання особи за участю потерпілих;

свідченнями, отриманими під час одночасного допиту, влаштованого потерпілим і підозрюваним;

матеріалами обшуку житла організатора злочинної групи, 

де міліція виявила і вилучила 

200 тис. грн;

матеріалами обшуку авто Зо­то­ва, в якому знайшли два мобільних телефони, й висновками комп’ютерно-технічних експертиз щодо дослідження інформації, що містилась у зазначених телефонах;

інформацією щодо перетину держкордону України підозрюваними й потерпілими;

речовими доказами у кримінальному провадженні.

Таким чином, зібрані докази дали змогу притягнути винних до кримінальної відповідальності. Мозговому й Коваленку повідомлено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 263 КК України. До компетентних органів Республіки Білорусь було направлено запит про міжнародну правову допомогу задля вручення повідомлення про пі­дозру громадянам Зотову й Саватєєву за вчинення аналогічних злочинів. Через те, що місцеперебування останніх не встановили, повідомлення про підозру вручили їхнім родичам. Надалі щодо фігурантів-білорусів матеріали виділили в окреме провадження, а зазначених осіб оголосили в розшук. Торік у лютому кримінальне провадження з обвинувальним актом направлено до суду.

Отже, різні злочини такого спектру кримінальних правопорушень, як торгівля «живим товаром», мають спільні нюанси документування й викриття, але ця проблема потребує подальшого доопрацювання як у нормах ККУ, так і у слідчій практиці. Зокрема, в аспектах покращення ефективності міжнародної правової допомоги, що наочно демонструє «справа Зотова».

Старший слідчий з ОВС СУ Чернігівського УМВС

 

Станіслав КОЗИН

друкувати
Додати коментар

Інші статті