Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
З перших вуст
05/02/2010 9:47

Для мужності вік значення не має

Звістка про те, що в місті задушено двох дівчат, сколихнула весь Луцьк. Як згодом з’ясувалось, убивця виявився ще й причетним до цілої низки грабежів. Невідомо, скільки б він міг ще накоїти лиха, якби не 21-річний Віталій Воробей, який не розгубився у непростій ситуації, виявивши не лише мужність, а й силу та спритність.

Загиблих, Аллу і Меланію, Віталій знав через свою дівчину, Тетяну, – обидві були її подругами. Усі троє свого часу навчалися в медучилищі, жили в одній кімнаті гуртожитку, а після отримання диплома разом винайняли половину будинку в Луцьку. Міля та Алла працювали за фахом – медсестрами: перша – у хосписі, друга – у травматологічному відділенні обласної дитячої лікарні. Обом минув лише 21 рік.

Їхній убивця, як уже з’ясували правоохоронці, приїхав на Волинь зі Східної України до знайомої, з котрою листувався, відбуваючи строк за пограбування. Відсидівши 5 років, звільнився умовно-до¬стро¬ково і знову взявся за старе. Того фатального вечора  він проходив вулицею Клима Савури й у вікні одного з будинків побачив дівчину. Довго не роздумуючи, постукав у двері, а коли йому відчинили – накинувся на нещасну, вимагаючи віддати гроші. Зрозумівши, що не отримає бажаного, задушив її. Додому в цей час повернулася  подруга дівчини, яку негідник теж убив. Урятувати Меланію чи покликати на допомогу не було кому: в другій половині будинку живе старенька бабця, яка нічого не чула й не бачила.

Третя жителька найманої квартири, Тетяна, працює дис¬триб’ютором відомої компанії – виробника косметики. Того дня вона була у відрядженні в Рівному. Звідти зателефонувала Віталію й вони домовилися ввечері піти разом на концерт, що мав відбутися на Театральному майдані. Віталій цілий день займався своїми справами і  на концерт потрапив, коли той уже майже добіг кінця. Алла залишилася вдома, готуючись до нічного чергування в лікарні, а Міля була на майдані разом з Тетяною, проте змерзла і пішла додому, не дочекавшись закінчення дійства. Звідки дівчині було знати, що там на неї чекає смерть?..

Коли концерт закінчився, Віталій пішов провести Тетяну додому. Двері їм не відчинили, але відчувалося, що у помешканні хтось є. Світло на кухні було вимкнене, хоч о цій порі воно зазвичай там горіло. Молоді люди подумали, що Алла вже поїхала на роботу, а Міля, можливо, лягла спати. Проте на їхній стукіт у вікно ніхто не відповів. Мобільник Меланії озивався довгими гудками. Біля дверей  на снігу виднілися краплини крові. Поряд лежали Мілчині капець і рукавички...

Віталій зазирнув у відчинену кватирку. У кімнаті почувся шурхіт. Потягнув на себе штору й побачив, що біля ліжка на підлозі хтось лежить. В той момент чиясь рука вдарила хлопця в обличчя – він тільки й встиг помітити на пальці золоту печатку. Ані Алла, ані Міля такої не носили.

Воробей кинувся до дверей, вибив замок. Невідомий був уже там, біля виходу з помешкання, – хотів утекти. Хлопець навалився на двері з двору і гукнув Тетяні, аби та викликала міліцію. Але його бранець змінив тактику – тепер він  спробував утекти через вікно. Не вагаючись, Віталій кинувся за ним, наздогнав, повалив на землю і заломив руку. В цей час повз них проходила компанія хлопців. Затриманий, сподіваючись вийти сухим із води, здійняв крик: «Рятуйте, б’ють, гроші забирають!» Одначе номер не пройшов. «Він заліз у чужу хату!» – пояснив Віталій. Хтось із перехожих зазирнув до помешкання дівчат і крикнув, що там лежать нерухомі тіла. На жаль, дівчата уже були мертві…

Підозрюваний намагався заперечити свою причетність до жахливого злочину, але під тиском неспростовних доказів зізнався у скоєному. Нині  він перебуває під вартою. Працівники міліції вже встановили його причетність до шести фактів грабежів.

Начальник УМВС у Волинській області генерал-майор міліції Віктор Швидкий нагородив Віталія Вороб’я за виявлений героїзм іменним годинником. Вірогідно, що на нього очікує й державна нагорода – подання про це вже направлено у відповідні інстанції.

Цей випадок підштовхнув Віталія до рішення піти на навчання в заклад системи МВС. По його закінченні на нашого героя очікує служба в органах внутрішніх справ. До речі, в міліції вже багато років працює дядько Віталія – Іван Поторась, заступник начальника слідчого управління УМВС у Волинській області. Тож приклад хлопцеві є з кого брати.

Олександр Некрот, Юлія Сіліч,  «ІЗ»

Коментар:
Віктор Швидкий, начальник УМВС у Волинській області генерал-майор міліції:

Нині часто трапляється, що людину вбивають чи грабують  на очах в інших, і ніхто не реагує. Складається враження, що боротьба зі злочинністю – справа лише міліції. Віталій Воробей довів, що і в наш час не всі заражені вірусом байдужості: він, не замислюючись, кинувся  за рецидивістом, швидко та професійно зорієнтувався у ситуації.

Загалом, це не перший випадок, коли пересічні громадяни допомагають міліції Волині у розкритті злочинів. Минулого року ми нагородили почесними грамотами та цінними подарунками – іменними годинниками – шістьох волинян, які допомогли нам у розкритті злочинів, зокрема затриманні злочинців. Серед них були й представниці прекрасної статі.

Після цього випадку Віталій прийняв рішення стати правоохоронцем. Подібним чином свого часу став працівником міліції й інший волинянин, нині – перший заступник начальника Ратнівського райвідділу УМВС в області Анатолій Жерж, який затримав озброєного ножем злочинця під час строкової служби в армії.

Я щиро вдячний усім громадянам, які не залишаються осторонь  боротьби зі злом.

 

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті