Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Служба
20/02/2015 12:40

Сумна історія старого хвалька

Якось зимового ранку жителька села Себиного Новоодеського району Миколаївщини баба Зоя помітила, що її 79-літній сусід Юрій Іванович уже третю добу не виходить з дому. Вирішивши подивитись, чи не стало йому зле, зайшла в будинок. А там мало не знепритомніла від побаченого: на підлозі заклякло закривавлене тіло чоловіка з порубаною головою. Його руки були зв’язані, праве око вибите. У хаті панував безлад. Односельці повідомили про подію дільничному, який швидко приїхав і зателефонував колегам у райвідділ. Звідти прибула слідчо-оперативна група.

Сліди були, але не «гарячі»

Новоодеські розшуківці зробили висновок: тут наявні всі ознаки зухвалого розбою, в процесі якого чоловік намагався вчинити відчайдушний спротив, за що його жорстоко побили, а потім і вбили.

Міліціонери викликали кінолога зі службовим собакою. Пес довів правоохоронців лише до дороги, а там втратив слід. І хоча за ці дні село замело, оперативники дійшли висновку, що лиходії чкурнули звідти на авто. Про це свідчили ледь видимі під шаром снігу відбитки шин легковика.

На жаль, розкрити це страхіття по гарячих слідах не вдалося. Тому на допомогу тутешнім розшуківцям очільник УКР УМВС області полковник Олег Шпильовий направив групу сищиків з облуправління. Останні швидко долучились до розслідування злочину. А доти баба Зоя, яка часто бувала в оселі загиблого, вже розповіла оперативникам з району, що з його обійстя поцупили кілька бутлів з консервованим салом і м’ясом та три мішки цукру. Сусідку попросили згадати, що ще цінного могло пропасти в жертви. І та згадала: ще зник масивний золотий перстень. Це вже була зачіпка, яка могла допомогти вийти на слід розбійників.

Було проведено подвірний обхід Себиного й навколишніх сіл. Передусім, перевірили кримінальну публіку: раніше судимих за тяжкі злочини, наркоманів, місцевих нероб і п’яниць. Найбільші підозри викликав 21-річний житель с. Новопетрівського Олег С. Той саме хотів продати мішок цукру, як згодом виявилося, поцуплений разом зі спільником – миколаївцем Віктором М. – з хати убитого пенсіонера. У Вік­тора, що вже відсидів за крадіжки, в Себиному жила тітка. Він часто навідувався до неї й під час одних гостин познайомився з Олегом. Зустрічаючись, друзяки пиячили і скаржилися один одному на безгрошів’я.

 

Не треба хизуватися статками

Якось Олег згадав про Юрія Івановича. Той мав звичку: випити чарку, святково вбратися, начепити на палець золотий перстень і ходити селом, вихваляючись, як у нього багато грошей. Весь спектакль відбувався задля одного – щоб на «гачок» упіймалась якась самітниця й зажила з ним. А гроші в діда справді водились: він мав непогану пенсію, до того ж робив та продавав ковбасу. Своїх статків не приховував.

Ласі до дармівщини друзяки вирішили навідати пана Юрія та «потрусити». Темного зимового вечора, хильнувши для хоробрості, вони прийшли до його будинку й постукали у двері. Господар вийшов на ґанок подивитись, хто це так пізно завітав. І тут же впав на сніг збитий з ніг відром із замерзлою водою. Нападники затягнули діда в будинок і взялися вимагати гроші й цінності. Дід уперто не хотів віддавати добро, чим не на жарт розізлив чоловіків. Тоді лиходії вдалися катувати свою жертву: зняли з голови старого скальп, викололи око… Але й так не домоглися свого – від ушкоджень та травматичного шоку старий віддав Богу душу.

…Знайти схованку душогуби не змогли, хоч і перевернули в хаті діда Юрка все догори дриґом. Їхнім здобутком стали лише 4 тис. гривень, зібрані пенсіонером на «чорний» день. Забравши їх та прихопивши золотий перстень, вбивці на світанку вислизнули з хати.

Трофеї ділили вдома в Олега. Досвідченіший Віктор забрав перстень з собою – щоб здати його в один з ломбардів Миколаєва. Затим розбійники «обмили» вдалий наліт і повкладалися спати.

Під вечір душогуби прокинулись і похмелились. Потому пройшлись селом і подивились, чи не приїхала міліція. На їхній подив, на вулицях села панувала тиша: люди через холод сиділи по хатах. Це дещо заспокоїло. Тут лиходії згадали, що в будинку своєї жертви вони бачили мішки з цукром та моток кабелю. Не пропадати ж такому добру!

Олег зателефонував брату й попрохав якнайшвидше під’їха­ти до подвір’я діда Юрка на легковику – мовляв, він придбав у нього три мішки цукру і їх треба привезти додому. Окрім них, у багажник завантажили й чотири бутлі із салом та м’ясом, а також моток кабелю. За допомогу Олег розрахувався з родичем мішком цукру й кабелем. Відбитки шин цього легковика й зафіксував експерт Новоодеської міліції.

 

Персня здав у ломбард, себе… у міліцію

Уранці Віктор, прихопивши бутлі зі свининою, маршруткою поїхав до співмешканки відсидітись. Згодом вирушив у ломбард – щоб здати персня. Але самовпевнений кримінальник припустився необачності: заклав прикрасу по своєму паспорту. Саме з ломбарду потяглася ниточка розкриття злочину. Віктора затримали доволі швидко.

Звісно, на допитах спільники всіляко відкараскувались від причетності до злочину, плутали свідчення, намагаючись якщо не повністю уникнути покарання, то хоча б применшити власну роль у вчиненому – знаний лиходійський прийом. Та це не допомогло їм уникнути тривалих термінів неволі.

Залишається тільки застерегти наших людей бути обачнішими й не вихвалятися статками. Чим це може обернутися, якщо «рекламувати» власний добробут, наочно демонструє сумна історія діда Юрка.

 

Володимир ЗАЦЕРКЛЯНИЙ, Миколаївська обл.

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті