«Науку перемагати» вивчали в боях
Протягом 83-літньої історії нинішньої Національної академії Національної гвардії України її вихованці брали участь у багатьох війнах, збройних конфліктах, миротворчих операціях. Нові бойові сторінки в літописі гвардійської «альма-матер» почали з’являтися навесні 2014 року…
Початок «неоголошеної війни» на сході України висвітлив чимало проблем, з-поміж яких нестача в командного складу практичного досвіду ведення масштабних і маневрених бойових дій, також назріла й необхідність термінового ухвалення рішень щодо якнайшвидшого оснащення збройних формувань новітніми зразками озброєнь, налагодження якісного навчання військовослужбовців тощо. До вирішення зазначених та інших питань активно долучився колектив Національної академії НГУ.
Одразу ж після надходження на озброєння Нацгвардії новітніх бронетранспортерів вітчизняного виробництва БТР-4Е «Буцефал», для цих машин в академії було сформовано перші екіпажі, до складу яких увійшли офіцери-викладачі кафедр вогневої підготовки та тактики. Після проходження короткострокових навчальних курсів вони вдосконалювали набуті навички вже безпосередньо під час бойових дій – зокрема, машини, якими командували майори Олег Шишкін та Ілля Кузьминич, виконували службово-бойові завдання на підступах до захопленого бойовиками-сепаратистами міста Слов’янська.
Зіткнувшись із новою бронетехнікою та відчувши потужність її озброєння, терористи розпочали справжнє полювання на неї – за оперативною інформацією, у населених пунктах Донеччини прибічники «ДНР» навіть оголошували винагороду за будь-які відомості про пересування «буцефалів» та подвійну винагороду – якщо бронетранспортер пересувався сам, не в складі колони. Протягом трьох місяців участі в антитерористичній операції екіпажі Національної академії НГУ брали участь у визволенні міст і сіл, перевезенні особового складу та вантажів, не раз вступали в бій, знищивши чимало живої сили та техніки противника. Згодом, після ротації, їм на зміну прийшли інші викладачі закладу.
У зв’язку з масовим виробництвом нових бронетранспортерів ця техніка потребувала людей, що ними керували б. Тож на базі гвардійської «альма-матер» були створені спеціальні курси підготовки екіпажів БТР-4Е. Такі навчання є доволі ефективними, адже заняття на них проводять викладачі з бойовим досвідом, які «на власній шкурі» відчули, як воно – йти в бій на такій техніці. До слова, після повернення з району АТО всі військовослужбовці, що виконували бойові завдання на нових машинах, взяли участь у семінарі на Державному підприємстві «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О. О. Морозова», де обговорили проблемні питання експлуатації бронетехніки для подальшого її вдосконалення.
Для відпрацювання практичних навичок кілька «буцефалів» доправили на військовий полігон НА НГУ. Крім того, КБ імені Морозова виготовило й встановило у вогневому комплексі академії спеціальний тренажер для підготовки екіпажів БТР-4Е, конструкція якого дає змогу сповна відтворювати відчуття під час руху й стрільби та значно прискорювати процес підготовки військовослужбовців, водночас економлячи пальне, боєприпаси.
Загалом, протягом чотирьох місяців підготовлено понад сто екіпажів – і можна стверджувати, що ґрунтовне навчання допомогло зберегти життя багатьом воїнам… До речі, після того, як БТР-4Е почали поставлятись і до частин Збройних сил України, на прохання армійського командування викладач автомобільної кафедри НА НГУ майор Віктор Кашпур, який на чолі екіпажу «Буцефала» брав участь у боях за визволення багатьох українських міст, був відряджений на курси підготовки екіпажів нової бронетехніки й нині ділиться бойовим досвідом із воїнами ЗСУ.
За бойові заслуги майора Іллю Кузьминича нагороджено орденом Данила Галицького, а майору Олегу Шишкіну достроково присвоєно чергове військове звання «підполковник».
Одним із перших БТР-4Е у районі АТО кермував військовослужбовець академії командир взводу старший прапорщик Юрій Хлистун. У найтяжчі дні, коли не припинялися обстріли позицій під Слов’янськом, він евакуйовував поранених на своїй бойовій машині, за що згодом був нагороджений орденом Данила Галицького.
Такою ж нагородою відзначено інструктора з водіння старшого прапорщика Ігоря Вавілонського, який брав участь у боях за визволення Слов’янська за кермом бронетранспортера БТР-80.
На одній із зустрічей з особовим складом академії генерал Степан Полторак, тоді ще командувач Національної гвардії, наголосив: «У справжньому військовому виші всі викладачі та командири мають бути бойовими офіцерами. Тоді ви зможете як годиться виховати молоде покоління, використовуючи власний бойовий досвід». Відтоді й донині на Схід вирушають військовослужбовці навчального закладу, більшість із них (близько 80 %) брали участь в АТО.
Перелік завдань, що виконували й виконують представники академії, чималий – це і забезпечення ремонту озброєння та автомобільної техніки, участь в організації інженерного, тилового, медичного, морально-психологічного забезпечення (зокрема проведення концертів та інших заходів), робота у штабі АТО, несення служби на блокпостах, перевезення зброї, боєприпасів та інших вантажів. Крім того, усі викладачі кафедри вогневої підготовки по черзі пройшли бойове стажування в районі АТО у складі обслуги зенітної установки ЗУ-23-2.
Від початку операції саме на офіцерів та службовців тилу навчального закладу було покладено питання організації тилового забезпечення. Розгорнути польове містечко, забезпечити розміщення, харчування та побут особового складу – усі ці цілком звичні завдання офіцери-тиловики виконували й у мирний час, проте робити це в пункті постійної дислокації – одне, а от інше – коли щодня доводилося доставляти гарячу їжу на всі блокпости навколо Слов’янська, попри небезпечну обстановку, часто – під обстрілами. «Гаряча їжа – головне для бійця», – казали вони, і щоразу з оптимізмом вирушали в дорогу…
Варто відзначити й роботу військових психологів. Важко собі навіть уявити, скільки завдань лягло на їхні плечі. Адже більшості гвардійців уперше довелося брати участь у боях, тому в багатьох із них проявлялися ознаки посттравматичних стресових розладів, ставалися нервові зриви… Начальник науково-дослідної лабораторії морально-психологічного супроводження службово-бойових завдань НГУ майор Олександр Колісниченко провів в районі АТО близько трьох місяців (до речі, звання майора він також отримав достроково за сумлінну роботу під час відряджень). Фахівець самовіддано ставився до своєї роботи: щодня виїжджав на один з блокпостів на Донеччині або Луганщині, спілкувався з бійцями, залишав їм свій номер телефону. А ввечері, повернувшись з виїзду, спілкувався з вояками в таборі.
У різних військових колективах майор Колісниченко став «своєю людиною». Приміром, після того, як з ворожого оточення вирвалися гвардійці, що несли службу на сумнозвісному 32-му блокпосту, до роботи з воїнами, моральний стан яких був доволі пригнічений (до того ж всі вони були мобілізованими з запасу), було залучено саме майора Колісниченка, що зумів допомогти бойовим побратимам. Крім того, він встигав працювати не лише з військовими, а й брав участь у роботі з психологічної реабілітації жителів населених пунктів, визволених від терористів.
Нині українське військо на очах виходить на новий рівень – починаючи від форми одягу, озброєння, спорядження, техніки і закінчуючи підготовкою особового складу. Національна академія НГУ бере активну участь у цьому динамічному процесі, вивчаючи «науку перемагати» безпосередньо в боях, а також аналізуючи дії противника, ознайомлюючись з досвідом армій розвинутих країн світу і впроваджуючи все це в навчальний процес…
Олексій ЛЕБЕДЬ,
Харківська обл.
