Особливо важливі об’єкти – особлива відповідальність

Міліції охорони держава делегувала вартування багатьох важливих об’єктів, від нормального функціонування яких залежить безпека і в енергетичній, і у фінансовій та інших галузях. Це чергове підтвердження того, що ДСО недарма є лідером ринку, оскільки спроможна однаково ефективно убезпечити звичайну квартиру, велике підприємство або ж магістральний газопровід. Приміром, під крилом столичного її підрозділу перебувають органи державної влади, прокуратури, суду, кредитно-фінансові установи, музеї й культові споруди, навчальні заклади, телерадіокомпанії, торговельні, розважальні заклади, АЗС, Банкнотно-монетний двір НБУ, приміщення для зберігання наркотичних і психотропних речовин, дорогоцінних металів, ювелірних виробів тощо. Загалом у більшості регіонів України є подібний досвід, про який ми й поведемо мову.

Приватна охорона на гривню дешевша, та з нею мороки на сотню більше

Недарма найбільшим і найуспішнішим підрозділом полтавської міліції охорони є Кременчуцький МВДСО. Адже серед його клієнтів такі знані промислові «кити» й гіганти, як корпорація JTI, Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (найбільший український експортер залізорудних котунів у Європу), де працює п’ять цілодобових міліцейських постів. Також доречно згадати і Кременчуцьке нафтопереробне управління, яке обслуговують спільні наряди охоронників ДСО та відомчих вартівників, що об’їжджають об’єкти й магістралі.

Інший унікальний об’єкт – вінницький завод «Кристал» (одне з найбільших підприємств світу з обробки алмазів) от уже понад 40 років охороняє ДСО. Спершу тут був дивізіон міліції охорони, потому рота, тепер – кілька працівників. За радянської доби діяло лише одне таке держпідприємство – київський завод «Ізумруд», який 2012-го на аукціоні продав Фонд держмайна. Вінницький «Кристал» теж весь у проблемах, проте намагається триматися на плаву, попри кризові явища в галузі й брак внутрішнього споживання. Наразі завод сконцентрував основні зусилля на продукуванні ювелірних виробів з діамантами преміум-якості.

– Кількість працівників зменшилася, об’єми виробництва також, але завод прагне вижити, а ДСО в тім допомагає, – каже заступник гендиректора ДП «Вінницький завод «Кристал» з режиму, охорони та соціальних питань Сергій Шипук. – Хоч і було багато пропозицій з інших структур, та ми досі вірні міліції охорони. Саме такий варіант підказує бездоганна історія взаємин з цією службою, хоч із дивізіону наразі тут і залишилося п’ять працівників, що цілодобово чергують на прохідній. Звісно, це не результат тільки дії економічного чинника, адже з часом навіть у сфері безпеки людину помітно витіснила, замінила техніка. Ми теж дечого за сприяння ДСО досягли в тому сенсі. Тепер вартівник на моніторі бачить те, що колись могло пройти повз увагу цілої «роти» очей. Міліціонер має для такої діяльності спецприміщення, куди сходяться сигнали від відеокамер. Техніка – безмовна й неупереджена – допомогла покращити внутрішній контроль за нашими працівниками, хоча спершу вони «не дуже» сприймали подібні новації. Нічого, згодом звикли.

Так позбавляємося впливу людського фактора і в царині забезпечення належного режиму, – веде далі Сергій Юрійович. – Одне слово, камери окупилися швидко, а результат нововведень просто приголомшив. Ми бачили, як люди збирали й виносили залишки сировини, а це дорогоцінне каміння, де кожен карат на рахунку! З’ясували, що цупили матеріал, який різним шляхом не обліковували, тобто штучно створювали умови для крадіжок. Довелося близько з півсотні людей звільнити, проходячи важку процедуру захисту профкомом нечистих на руку: комірників, гранувальників, доглядачів. Приміром, одна працівниця отримала вранці гофту з діамантами, а в полудень поцупила пакет з «камінчиками». Але процес зафільмували. Розпочали операцію з перехоплення. Злодійці не було куди діватися й вона побігла у вбиральню і там ковтнула «скарб», а пакет вкинула в унітаз. Проте кінці у воду не сховала. Довелося чекати, доки вкрадене не вийде природнім шляхом. У такий спосіб «народилося» 22 діаманти – майже всі, лишень один десь «проґавили».

У колишні часи на УАЗі, під міліцейським супроводом з Вінниці у Київ возили діаманти: в авто їхала комірниця із двома міліціонерами. Щоправда, нападів не було, а у 1990-і «Кристал» придбав чотири броньовики «Мерседес». Тепер їх супроводжує за окремою заявкою «Титан» у будь-який куточок країни. Наприклад, на виставки від Одеси й до Харкова. Доки вони тривають, а це кілька днів, їх оберігають «титанівці».

– Я не відкрию нічого нового, якщо скажу, що приватна охорона на гривню дешевша, та з нею мороки на сотню більше, – відверто заявляє пан Шипук. – А ДСО – це повний комплекс відповідальності, надійних і професійних послуг, які варті достойної оплати.

Примітно, що ДСО охороняє крамниці цього заводу у Вінниці й інших містах. Наприклад, у вінницькому магазині «Алмаз-Б» задоволені організацією служби, а якщо й виникають проблеми з міліцейським персоналом, їх одразу ж вирішують. Продавчиня Інна згадала інцидент, як одна відвідувачка міряла прикраси, прицінювалася і в процесі поволі ховала коштовності в гаманець. Завдяки пильності правоохоронця її таки викрили.

Ми одразу відчули різницю, адже прийшли професіонали

– За 23 роки, відколи тут працюю, ми по-різному забезпечували охорону приміщень, – ділиться досвідом директор Державного архіву Волинської області Володимир Гика. – Колись були штатні сторожі, але ухвалення відповідної постанови Кабміну зобов’язало стати під державний захист міліції. Різницю відчули одразу. Тепер не шкодую, адже справді став спати спокійніше, бо раніше офіс стерегли люди віком 60-70 літ: наші ветерани, які хотіли залишатись у колективі. Якось такому вартівнику стало зле. Добре, що йому встигли допомогти. Тут зберігають історичну пам’ять – дуже важливі документи, свідчення епохи: кожна сторіночка на вагу золота. Тому людей, навіть з «органів», відбирали найвідповідальніших, здатних всотати елементарні засади нашої справи. Особливість у тім, що архіви надто бояться і вогню, і води. За цим теж мають стежити вартівники.

Охоронець – перша особа, що зустрічає відвідувачів закладу. Від того, чи підкаже ввічливо, куди звернутися з певним питанням, чи ні, залежить загальне враження і про архів. А сюди приходять досліджувати різні проблеми. Приміром, люди, які встановлюють право власності на землю, бажають одержати так звану карту поляка, краєзнавці тощо.

– Головне, щоб усе гаразд було в читальному залі, – наголошує директор. – Дехто намагається виправити «неточності» в оригіналах документів, звісно, на власну користь, або вирвати листки. Саме цього ми і прагнемо не допускати.

Мобілізаційний резерв під надійним наглядом

– Держслужба охорони убезпечує мобілізаційний резерв медзасобів, який зберігають на випадок НП: стихійних лих, аварій, катастроф тощо. Охороняє вона й інші цінності, що забезпечують нормальну життєдіяльність медицини, – зауважує Володимир Гришковець, директор житомирського КУ «База спецмедпостачання». – Певне недофінансування є, проте спільно знаходимо формулу, щоб у секторі безпеки не втрачати позицій. Зовсім не хочеться переходити під опіку приватників. Є сумніви щодо гарантування ними належної режимності і спроможності до дій у разі настання певних загроз. Тому бажання делегувати ці повноваження комусь іншому немає.

– На Волині структури, яка надає відповідну послугу, на тому ж рівні, що й ДСО, практично немає. Це єдина гідна уваги компанія, хоч її дехто називає природним монополістом. Але ж є просте правило: «Бізнес працює там, де йому зручно, і з тими, кому довіряє». Тому тут, як кажуть, силою не бути милою, інакше багато втратиш, – наголошує директор Державного виробничо-торгового підприємства «Волиньфармпостач» Михайло Півнюк. – Я радий тому, що ми не попливли десь убік і в часи кризи не розмінялися на хвилинну вигоду, а зосталися з більшістю партнерів, зокрема й ДСО. Служба значно виросла технічно, фахово, забезпечуючи трирівневу систему захисту, адже тут, з-поміж іншого, зберігають наркомісткі препарати й речовини, психотропи. Також у неї з’явилася мобільність у наданні послуг, гнучкість у перемовинах. Та й вимоги до персоналу незрівнянно вищі, ніж у подібних структурах. Звідси й рівень довіри, сподівання на стабільність.

У межах шенгенського кодексу

– Нам тут напрочуд комфортно працювати, й ми дуже задоволені тим, що установу убезпечують саме представники МВС, – каже колишня Генеральний консул Словацької Республіки у м. Ужгороді Янка Буріанова, яку на цім посту нещодавно змінив Маріан Мулік. – Ми спокійні, бо в наших партнерів з ДСО є сучасний пульт тривожної сигналізації, й вони оперативно реагують на загрози, а коли треба, на допомогу приходять їхні колеги. Високо цінуємо й те, що правоохоронці виконують усі вимоги та стандарти шенгенського візового кодексу в своїй діяльності в консульстві. З 15 травня 2013-го у представництві введено онлайнреєстрацію через наш сайт, оскільки поблизу консульства неодноразово виникали прикрі ситуації, пов’язані з чергою в офіс. Звісно, нічого кримінального не відбувалося, бо охоронці робили все можливе, щоб стримати людей від правопорушень. Електронна реєстрація значно зняла градус напруги, бо відвідувачам тепер просто призначають певний час прийому. Так, вартість послуг міліції охорони висока, але й рівень сервісу заслуговує на таку претензію, тим паче, вона відповідає бюджету консульства.

Кабельних вандалів затримують на гарячому

Чимало регіональних філій ПАТ «Укртелеком» налагодили тісні взаємини з Державною службою охорони у справі запобігання розкрадань кабельних мереж. Приміром, на Кіровоградщині буденною практикою стало заохочення товариством найактивніших правоохоронців, що затримували лиходіїв чи сприяли розкриттю злочинів. Якось зимового ранку наряд батальйону міліції ВДСО отримав повідомлення від оператора ПЦС про спрацювання сигналізації на телефонному кабелі. Прибувши за відомою координатою, вони виявили відсутність у підвалі будинку 90 метрів такого дроту. Ретельне обстеження «нульового поверху» дало позитивний результат: виявили чоловіка зі спортивною сумкою, наповненою майном «Укртелекому» і знаряддям нелегального «розпилу» – ножівкою по металу. В іншому випадку патральників кабельних мереж застали на гарячому – у процесі здобуття «трофеїв» у трасовій шахті.

– Наші комунікації страждають від злодіїв. Технологія крадіжки доволі проста. Кабелі вирізають у суміжних колодязях і швидко витягують, потім спалюють оплітку, а дріт здають на брухт. Проте розмір збитків залежить не так від вартості поцупленого, як від втрат користувачів. Це послуги Інтернету, зв’язку, електронної пошти, ділової переписки, проведення платежів тощо. Вже 10 років, як ми уклали угоду з ДСО про надання послуги технічної охорони, – розповідає директор Миколаївської філії ВАТ «Укртелеком» Олександр Сивак. – Як би не бракувало коштів, ми домовилися б і за фізичну варту. Допоки ж розвиваємо взаємовигідні відносини в усталених межах. Під контролем міліцейського ПЦС наразі перебуває майже 260 наших об’єктів, зокрема 102 ділянки магістральних кабелів. Якщо його перерізають, у ДСО надходить сповіщення. «Укртелеком» теж має пульт спостереження, й коли спрацьовує певна лінія, повідомляємо наряд міліції, а він уже реагує. Під вартою партнерів і 106 розподільчих шаф, куди сходяться кабелі. У пунктах прийому платежів, де збирається значна сума готівки, ми встановили 23 кнопки тривожної сигналізації. Мобільні групи нерідко затримують крадіїв прямо на гарячому, хоча серед лиходіїв є справжні вандали, що псують оптико-волоконні мережі. З такого кабелю їм немає жодної користі, хіба що використати як мотузку для білизни.

Будь-якого агресивного пацієнта є кому заспокоїти

Міліція охорони також вартує і такі неординарні заклади, як протитуберкульозні диспансери.

– 2010-го, щойно очоливши колектив, я одразу зініціював перемовини із ДСО, оскільки тут панувала просто катастрофічна ситуація, – говорить головлікар Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру Павло Георгієв. – Коїлися страшні речі: диспансер практично перетворився на прохідний двір. Серед тутешніх пацієнтів, а їх майже 600, багато раніше судимих, асоціальних осіб зі складною психікою й поведінкою, що слабо піддаються вихованню – бомжі, наркомани, алкоголіки. Деякі тільки-но звільнилися з в’язниці й не хотіли лікуватися та порушували режим. Постійно точилися розборки, друзяки привозили спиртне, наркотики, а сторож нічого не міг вдіяти, бо ризикував нарватися на неприємності. Тож відкривав ворота й ховався в будці. У нас навіть на лікарів нападали, різали їх ножами, били, принижували, добре, що не вбивали. Тому існував брак кадрів, особливо середнього медперсоналу – некомплект медсестер становив 40 %. Люди просто боялися тут працювати. Усе змінилося з укладенням угоди з міліцією охорони. Тепер у нас немає проблем з персоналом, а будь-якого агресивного пацієнта є кому заспокоїти й примусити до порядку.

Тоді хто, як не ДСО?

1965-го в Миколаєві здали в експлуатацію унікальний спеціалізований морський порт «Октябрськ», якому у світі є лише два аналоги – це бази ВМС США Йокосука й Норфолк. Його створили для перевалки продукції ВПК, відправлення військових вантажів різного класу морським шляхом. Він і досі є одним з найсучасніших портів України, бо постійно модернізується. Звісно, це жорстко режимний об’єкт, безпеку якого чатують водночас кілька держструктур, серед яких найважливішу місію делеговано міліцейським підрозділам – спецміліції, Лінійному відділу внутрішніх справ і держслужбі охорони. Про важливість підприємства свідчить те, що за його безпеку відповідають два колишні генерали – міліції Микола Пихтін та СБУ – Володимир Калінін.

– Із ДСО я познайомився, коли ще очолював Херсонський морпорт, тоді просто знахабніли розкрадачі вантажів. А сторожі – літні люди, вже не могли належно виконувати свої завдання, та й дисципліна кульгала. Знайшли розуміння в керівництва міліції охорони, почали разом працювати. Ситуація відтоді змінилася докорінно, – пояснює очільник «Октябрська» Андрій Єгоров. – Наш порт специфічний, бо його діяльність здебільшого пов’язана з виконанням комерційних контрактів в оборонній галузі на мільярди доларів. Миротворчі контингенти теж звідси відправляють, як і паливо для атомних станцій, вибухонебезпечні вантажі. Завдяки кооперації з МВС, підприємство вирізняється якісною багаторівневою охороною, де головне місце належить людині – працівнику згаданого відомства. Ми дуже залежні, як і наші клієнти, саме від якості виконання правоохоронцями своєї місії. За безпеку в такому «намисті» фахівців, як Пихтін і Калінін, я спокійний. Тут нічого не вкрадеш – відеокамери, собаки, багаторівнева ешелонована варта, електронні сповіщувачі... Звісно, у нас проблем немає, але про збереженість вантажів на шляху їх транспортування має подбати сам клієнт. Радимо в тім питанні звертатися до ДСО. Недавно придбали 8 велосипедів для патрулів – задля оперативної зміни постів, адже територія підприємства велика – майже 200 га.

– Підприємство непросте, тому неабияке значення приділяє протидії терористичним проявам: тут періодично проводять спільні тактико-спеціальні навчання силові й спеціальні відомства, – уточнює заступник начальника порту з морської і внутрішньої безпеки Микола Пихтін. – Убезпечення об’єктів зазначеного класу – важливе завдання державної ваги. Навіть неможливо уявити, що хтось інший виконує таку роботу, окрім міліції. Працівники ДСО не можуть покидати пост, тому в разі виявлення якоїсь загрози, вони інформують колег з лінійного відділу, а ті вже реагують на сповіщення. Периметром порту бігає 60 собак, що є унікальним поєднанням сучасної техніки, людини та «чотирилапих помічників». Якось журналісти з найкращих творчих поривань незаконно проникли на територію порту, але медійники пошкодували про необачний вчинок. А так нічого кардинально кримінального тут не ставалося.

Іншим охоронюваним міліцією об’єктом галузі є ДП «Херсонський морський торговельний порт», закладений ще 1778-го. До 1900 року він за експортом посідав четверте місце в Росії, наразі ж перевалює міндобрива і зернові. Охорону й безпеку підприємства довірено майже 80 працівникам ДСО, які контролюють пропускний режим, рух автівок та залізничних вагонів, патрулюють територію, наглядають за причальною лінією.

– Міліція оберігає нас вісім літ, а до того – свій ВОХР, – розповідає заступник очільника порту з режиму та безпеки Олег Танцюренко. – Почали співпрацю в часи, коли в державі вирували рейдерські атаки. Щоб запобігти захопленню підприємства, вдалися до перемовин з цією службою, бо навряд чи звичайні сторожі могли щось вдіяти супроти організованого нападу. Інша річ – спеціально навчені фахівці. Звісно, відтоді стало безпечніше, помітно поменшало розкрадань. Приміром, якщо раніше дехто намагався запустити «ліву» машину на митну територію порту (згідно з документами зайшла, насправді ж – ні), то тепер з новою системою реєстрації й відеонагляду (близько 100 камер) такий «номер» не вдасться. На території є 16 цілодобових постів охорони, три з них міліцейські, 13 – цивільної варти. Патрулі змішані – охоронець і міліціонер. В окремому караульному приміщенні хлопці можуть пообідати, відпочити, тут є телефон, пульт охорони, кімната зброї, душова, кабінети.

Примітною тут є методика контролю автотранспорту: під час його завантаження присутній охоронець, а на виїзді ТЗ додатково перевіряють, бо за період пересування територією порту «все може бути».

Ігор Внук – керівник підрозділу з охорони морського порту – розповів про те, як підлеглі врятували водія КамАЗу. Авто розвантажилось у порту, виїхало за ворота й зупинилося, бо немісцевий шофер вирішив відпочити перед далекою дорогою. Доки спав, а була рання прохолодна весна, в салоні працювала пічка. От вона чомусь і загорілася. Добре, що охоронець не дрімав о п’ятій ранку і з поста побачив клуби диму, розбудив водія, допоміг вибратися з охопленої полум’ям вантажівки. Портові пожежники загасили загорання, проте кабіна вигоріла. Але ж людина вижила!

Наш «прокол»дорого коштує

Уже шість років в Україні проводять зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) рівня знань учнів, майбутніх абітурієнтів вишів. Проте цей процес досі перебуває в стані перманентного вдосконалення. Особливе значення приділяють аспектам безпеки й чесності у виявленні обізнаності тестованих осіб. Із згаданою метою до ЗНО залучено підрозділи ДСО, які мають гарантувати, що в атмосфері належного громадського порядку не відбудеться зовнішнього втручання в таке тестування, обійдеться без зловживань посадовців та хитрощів іспитованих. Процес оцінювання щороку отримує дедалі досконалішу технічну підтримку. Інновацією із 2013-го стало встановлення камер спостереження, використання металодетекторів і суворіші заходи убезпечення й захисту спеціально створених пунктів тестування для майже 330 тис. його учасників. Працівники Державної служби охорони дбали про те, щоб вони не мали змоги пронести допоміжні засоби: калькулятори, мобільні телефони, пристрої зчитування, обробки, збереження й відтворення інформації, друковані чи рукописні матеріали. Правоохоронці стали складовою частиною стратегії на забезпечення об’єктивності, відкритості й прозорості у проведенні ЗНО нарівні з представниками приймальних комісій ВНЗ та громадськими спостерігачами.

– Саме задля виявлення заборонених і вилучення знайдених пристроїв міліціонери використовують металошукачі ще на вході до приміщень, призначених для проведення тестування, – пояснює директор Харківського регіонального центру оцінювання якості освіти Олександр Сидоренко. – У зоні нашої відповідальності ми вже чотири роки поспіль співпрацюємо з ДСО Полтавщини. Таке партнерство регламентоване Порядком проведення зовнішнього незалежного оцінювання. Факти порушення викладених у нім вимог фіксували в картах спостереження, а до порушників вживали відповідних заходів реагування. Вартівникам делегували право перевіряти з металошукачем у коридорі учнів, у яких виникла потреба вийти з аудиторії, на предмет наявності мобільного телефону чи іншого пристрою відтворення інформації. Усе виявлене вони тимчасово вилучали, а власників заборонених речей надалі не допускали до складання тестів, у кращому разі надавали можливість здати роботу на тому етапі, де завершили її виконання. Окрім того, винятково працівники ДСО охороняли й приміщення, сховища, де зберігали тестові матеріали, як і опікували спецконтейнери з працями абітурієнтів. Загалом робота міліціонерів починалася з моменту завозу у визначені приміщення відповідних тестових матеріалів та приймання їх від підприємства спецзв’язку. А завершувалася завданням із супроводу й передачею матеріалів уповноваженому органу.

– Українці винахідливі, й за ці роки вишукали чимало різноманітних шпаринок у процесі ЗНО, – веде далі пан Сидоренко. – Приміром, 2012-го в деяких регіонах траплялися випадки, коли фіксували спроби абітурієнтів фотографувати тестові завдання на мобільні телефони, виносити їх з пунктів. Якось у Харкові ми зафіксували факт, коли в шикарній зачісці дівчини сховали радіопристрій, у вушко акуратно вмонтували навушник, а провід ішов… у ліфчик. Нині таких «штучок» досхочу, й наш «прокол» може дорого коштувати. Також я був свідком ситуацій, коли іспитований виходив з аудиторії немов у туалет, а насправді хтозна, що за придумка його осяяла. Дехто, вгледівши в коридорі людину у формі правоохоронця, чомусь одразу «перехотів». Дякую керівництву ДСО, що відгукнулися, надали підтримку й пішли назустріч вирішенню цього важливого завдання.

Що ж, ми раді за партнерів ДСО, які за час співпраці з нею не пошкодували про вибір партнера в галузі безпеки. Сподіваємося, згадані традиції в майбутньому лише зміцнюватимуться.

Мандрував

Геннадій КАРПЮК, «ІЗ»,

Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА

друкувати

Коментарi

ads 31/10/2014 8:46
omedasdica [url=http://www.kdasdo.com/]omqwelica[/url] http://www.kwqeweweo.com/
sdf 14/10/2014 9:43
white ceramic not to mention breitling replica uk at the same time men not to mention ladies'