Новітня історія України складається з маленьких особистих історій людей нової генерації – тих, хто небайдужий до подальшої долі нашої держави, хто прагне змінювати країну на краще й захищає її зі зброєю в руках. Серед них чимало зовсім молодих людей, таких як 26-річний військовослужбовець за контрактом дислокованого у Львові Римникського полку Національної гвардії України старший сержант Сергій Андреєв, про якого однополчани нині кажуть: «Народився в сорочці…».
Його подвиг відзначений державною нагородою. Опинившись під ворожим вогнем і зазнавши небезпечних поранень, Сергій не схибив, не злякався, далі виконував свої обов’язки – і врятував не лише своє життя, а й життя бойових побратимів…
Взагалі-то їм усім дуже пощастило – тим гвардійцям-«римникцям», які ввечері 27 липня здійснювали марш у районі населеного пункту Первомайського, що на Луганщині. Колона, у складі якої за кермом службового автомобіля ГАЗ «Соболь» перебував старший сержант Сергій Андреєв, успішно вийшла з-під ворожого артилерійського обстрілу, як раптом на неї посипався град куль. Бойовики-сепаратисти стріляли з обох боків траси, із лісосмуг та навколишніх будівель. Сергій пригадує:
– Моя машина рухалася в середині колони – четвертою, за мною їхав санітарний автомобіль. Обстріл тривав протягом майже півгодини, причому найбільше бойовиків «цікавили» машини посеред колони – вочевидь, терористи гадали, що в них перебуває командування…
Нападники намагалися знищити водіїв, влучити в бензобаки або колеса машин, але колона продовжувала мчати на великій швидкості, і кулі минали воїнів. Аж раптом Сергій відчув сильний поштовх, від якого в нього задзвеніло у вухах:
– Зрозумів, що поранений, коли спробував ворухнути головою – відчув біль. З шиї текла кров. Але треба було якнайшвидше проскочити небезпечну ділянку, тому я з усіх сил намагався тримати кермо й тиснув на газ…
Він вів машину ще кілька кілометрів, аж поки колона вийшла з-під обстрілу й зупинилася для перевірки особового складу та техніки. Відчуваючи слабкість і пекучий біль у потилиці, Андреєв вийшов з машини й повідомив товаришів про своє поранення. Колеги одразу ж підхопили його й занесли до «санітарки», де Сергію почали надавати допомогу медики. Тим часом його місце за кермом зайняв інший водій, і колона продовжила рух за визначеним маршрутом…
За дві години Сергія доставили до військового шпиталю в місті Ізюмі, де йому зробили операцію з видалення з його шиї автоматної кулі калібру 5,45 мм, яка засіла біля хребця, вочевидь, зрикошетивши всередині кабіни. Ще одна куля, найвірогідніше – випущена зі снайперської гвинтівки, пройшла навиліт біля сонної артерії. «Був на волосину від смерті!» – констатували лікарі.
На щастя, поранення швидко загоювались, і вже за десять днів лікарі дозволили старшому сержанту Андреєву їхати додому. На львівському залізничному вокзалі разом з однополчанами Сергія зустрічали дружина Лілія та чотиримісячна донька Віталіна…
– Коли у квітні я у складі підрозділу вирушив на схід, доньці було лише три тижні. Така крихітка, яку хотілося захистити, прикрити собою… – розповідає Сергій. – Звичайно, тяжко було тоді залишати родину, але в цьому полягав мій обов’язок. Та й хіба можна спокійно спостерігати, як якісь покидьки грабують, ґвалтують, вбивають людей на сході держави? Ми воюємо не за гроші, нагороди, чи «корочки» учасника бойових дій, а за Україну, за наших батьків, жінок і дітей…
Сергій народився на Кіровоградщині, змалку займався спортом, віддаючи перевагу східним єдиноборствам, здобув звання кандидата в майстри спорту з карате-до. 2012 року, закінчивши Львівський державний університет фізкультури та спорту, вступив на військову службу за контрактом до внутрішніх військ МВС. Спочатку служив у підрозділі спецпризначення, згодом обійняв посаду командира автомобільного відділення.
У районі АТО Сергій провів близько 80 діб – разом із колегами-водіями забезпечував перевезення особового складу, продуктів, пального, боєприпасів під Маріуполем та Слов’янськом. На запитання, що допомогло йому з честю пройти всі випробування, він відповів:
– У мене є мрія: я хочу жити зі своєю родиною в чудовому Львові, у вільній державі, виховувати дітей і далі служити в Національній гвардії. Коли в людини є мрія і віра, їй нічого не страшно й усе збудеться…
Указом Президента України від 14 серпня 2014 р. старшого сержанта Сергія Андреєва нагороджено медаллю «За військову службу Україні».
All the invention, ways is it
u-boat replica sale
if you don't, Cartier formulated a fabulous sense and additionally advertised inside list about Cartier Santos.