Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Наші люди
30/09/2014 11:13

Подвиг звершив за кермом автомобіля

Новітня історія України складається з маленьких особистих історій людей нової генерації – тих, хто небайдужий до подальшої долі нашої держави, хто прагне змінювати країну на краще й захищає її зі зброєю в руках. Серед них чимало зовсім молодих людей, таких як 26-річний військовослужбовець за контрактом дислокованого у Львові Римникського полку Національної гвардії України старший сержант Сергій Андреєв, про якого однополчани нині кажуть: «Народився в сорочці…».

Його подвиг відзначений державною нагородою. Опинившись під ворожим вогнем і зазнавши небезпечних поранень, Сергій не схибив, не злякався, далі виконував свої обов’язки – і врятував не лише своє життя, а й життя бойових побратимів…

 

Взагалі-то їм усім дуже пощастило – тим гвардійцям-«рим­никцям», які ввечері 27 липня здійснювали марш у районі населеного пункту Первомайського, що на Луганщині. Колона, у складі якої за кермом службового автомобіля ГАЗ «Соболь» перебував старший сержант Сергій Андреєв, успішно вийшла з-під ворожого артилерійського обстрілу, як раптом на неї посипався град куль. Бойовики-сепаратисти стріляли з обох боків траси, із лісосмуг та навколишніх будівель. Сергій пригадує:

– Моя машина рухалася в середині колони – четвертою, за мною їхав санітарний автомобіль. Обстріл тривав протягом майже півгодини, причому найбільше бойовиків «цікавили» машини посеред колони – вочевидь, терористи гадали, що в них перебуває командування…

Нападники намагалися знищити водіїв, влучити в бензобаки або колеса машин, але колона продовжувала мчати на великій швидкості, і кулі минали воїнів. Аж раптом Сергій відчув сильний поштовх, від якого в нього задзвеніло у вухах:

– Зрозумів, що поранений, коли спробував ворухнути головою – відчув біль. З шиї текла кров. Але треба було якнайшвидше проскочити небезпечну ділянку, тому я з усіх сил намагався тримати кермо й тиснув на газ…

Він вів машину ще кілька кілометрів, аж поки колона вийшла з-під обстрілу й зупинилася для перевірки особового складу та техніки. Відчуваючи слабкість і пекучий біль у потилиці, Андреєв вийшов з машини й повідомив товаришів про своє поранення. Колеги одразу ж підхопили його й занесли до «санітарки», де Сергію почали надавати допомогу медики. Тим часом його місце за кермом зайняв інший водій, і колона продовжила рух за визначеним маршрутом…

За дві години Сергія доставили до військового шпиталю в місті Ізюмі, де йому зробили операцію з видалення з його шиї автоматної кулі калібру 5,45 мм, яка засіла біля хребця, вочевидь, зрикошетивши всередині кабіни. Ще одна куля, найвірогідніше – випущена зі снайперської гвинтівки, пройшла навиліт біля сонної артерії. «Був на волосину від смерті!» – констатували лікарі.

На щастя, поранення швидко загоювались, і вже за десять днів лікарі дозволили старшому сержанту Андреєву їхати додому. На львівському залізничному вокзалі разом з однополчанами Сергія зустрічали дружина Лілія та чотиримісячна донька Віталіна…

– Коли у квітні я у складі підрозділу вирушив на схід, доньці було лише три тижні. Така крихітка, яку хотілося захистити, прикрити собою… – розповідає Сергій. – Звичайно, тяжко було тоді залишати родину, але в цьому полягав мій обов’язок. Та й хіба можна спокійно спостерігати, як якісь покидьки грабують, ґвалтують, вбивають людей на сході держави? Ми воюємо не за гроші, нагороди, чи «корочки» учасника бойових дій, а за Україну, за наших батьків, жінок і дітей…

Сергій народився на Кіровоградщині, змалку займався спортом, віддаючи перевагу східним єдиноборствам, здобув звання кандидата в майстри спорту з карате-до. 2012 року, закінчивши Львівський державний університет фізкультури та спорту, вступив на військову службу за контрактом до внутрішніх військ МВС. Спочатку служив у підрозділі спецпризначення, згодом обійняв посаду командира автомобільного відділення.

У районі АТО Сергій провів близько 80 діб – разом із колегами-водіями забезпечував перевезення особового складу, продуктів, пального, боєприпасів під Маріуполем та Слов’янськом. На запитання, що допомогло йому з честю пройти всі випробування, він відповів:

– У мене є мрія: я хочу жити зі своєю родиною в чудовому Львові, у вільній державі, виховувати дітей і далі служити в Національній гвардії. Коли в людини є мрія і віра, їй нічого не страшно й усе збудеться…

Указом Президента України від 14 серпня 2014 р. старшого сержанта Сергія Андреєва нагороджено медаллю «За військову службу Україні».

 

Сергій ГВОЗДЕЦЬКИЙ, м. Київ.Фото Олега ТІХОВА

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті