Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Актуально
22/09/2014 11:11

Лікарі теж б’ються. За солдатські життя…

Військові на сході нашої країни боронять державу від терористичної й воєнної загрози. Але не буває війни без утрат  і поранень. Коли боєць вибуває зі строю через ворожі кулі чи осколки, за справу його порятунку беруться медики.  Рятувати життя в зоні збройного конфлікту – не менший подвиг, аніж відбиття атаки противника чи захоплення в полон важливого «язика». Що ефективніше і швидше мине лікування й реабілітація пораненого, то не так гостро стоятиме проблема кадрового голоду й браку досвідчених солдатів і офіцерів. Звісно, тут усі сподівання на майстерність і сміливість людей у білих халатах.

Нині від медпрацівників, які трудяться в зоні АТО, буквально залежить життя багатьох учасників антитерористичної операції. Адже відомо, що значна частина бійців помирає не від самого поранення, а від його наслідків або дорогою до польового шпиталю. Окрім військових медиків, силовикам на буремному Сході нині надають допомогу медгрупи із цивільних фахівців, які добровільно зголосилися приїхати сюди. Одна з таких груп – із Тернопілля – працювала з військовими Нацгвардії.
– Власне, ідея надання такої допомоги нашим військовим отримала схвальний відгук у Мінохоронздоров’я, – розповідає помічник міністра охорони здо­ров’я України Володимир Севастьянов. – За сприяння очільника відомства Олега Мусія ми почали втілювати цей задум у життя. Я родом із Західної України, напевно тому спочатку звернувся до давніх друзів, колишніх однокурсників. І знайшов підтримку. Розмовляв і з головою Тернопільської облдержадміністрації, висловлюю йому велику подяку за позитивне реагування на наші прохання, адже медпра­цівників-добро­вольців треба було тимчасово звільняти від роботи в лікарнях.
Команду охочих поїхати на фронт зібрали швидко. А очолила цю бригаду меддопомоги вельми непересічна особистість – доцент кафедри медицини катастроф і військової медицини Тернопільського державного медуніверситету ім. І. Я. Гор­­ба­чевського, за сумісництвом лікар виїзної «швидкої», Петро Левицький. Він – дуже цікава й глибоко освічена людина, фахівець-практик, на рахунку якого майже 30 друкованих праць і півтора десятка літ педагогічного стажу. Окрім того, цей пан – голова обласної федерації кікбоксингу (версія IAKSA), суддя міжнародної категорії, член Головної суддівської колегії та очільник медкомісії Всеукраїнської федерації з контактного карате й кікбоксингу. 2011-го Петру Левицькому присвоєно звання «майстер народної творчості», він – учасник всеукраїнських і міжнародних виставок.
За домовленістю з керівником військово-медичного управління ГУ Національної гвардії України полковником медслужби Олегом Михайликом, його цивільних колег із Тернопільщини відрядили до об’єднаного угруповання Нацгвардії, узгодивши дату виїзду й місце дислокації бригади.
– Прибувши за призначенням, ми зустрілись із начальником медичної служби об’єднаного угруповання підполковником Андрієм Коробкіним. Він розповів про стан справ у нашій зоні, відповідальності й завдання, які стоятимуть перед нами, – розповідає Петро Левицький. – Щоправда, схематично все було доволі просто: у разі поранення, ми мали надати військовослужбовцю кваліфіковану меддопомогу й транспортувати його до вій­ськово-медичного клінічного центру Північного регіону Харкова.
Упродовж двох тижнів, із 13 до 26 серпня, тернопільській медбригаді вдалося транспортувати 18 нацгвардійців, які зазнали поранень середнього й тяжкого ступенів. Також згадані доб­ровольці перевозили поранених до лікарень Артемівська, Дзержинська й Костянтинівки, серед яких були й військові українських Збройних сил.
А напередодні Дня Незалежності бригада тернопільських медиків на чолі з підполковником Коробкіним вітала поранених бійців зі святом, побажавши їм швидкого одужання й подарувавши солодкі презенти.
– Така допомога вкрай необхідна воїнам. Тепер служба потребує суттєво кращого забезпечення. Приміром, нині в нас є тільки санітарні автомобілі на базі ГАЗелі. Але вони не обладнані плаваючими ношами для транспортування тяжкопоранених на великі відстані, на відміну від реанімобіля тернопільської бригади «швидкої». А долати їм доводилося за рейс до 250 кілометрів, перевозячи неабияк зранених вояків. Завдяки тернопільським колегам ми врятували не одне життя, – розповів Анд­рій Коробкін. – Гвардійці неймовірно вдячні медикам із Тернополя й усім причетним до цієї благодійної акції.
До речі, коли верстався номер, завдяки старанням керівництва Нацгвардії, її об’єднане угруповання на сході отримало один реанімобіль із Національної академії Нацгвардії.
Тим часом у парламенті триває дискусія щодо розробки й унормування певного правового механізму захисту військових лікарів, зокрема певних соціальних гарантій на кшталт статусу учасника АТО. Сподіваємося, законодавці ухвалять гідне героїв-рятівників у білих халатах рішення.
Олег ТІХОВ, м. Київ.
Фото автора
друкувати
Додати коментар

Інші статті