Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Служба
05/09/2014 14:12

Щоб було і в полі, і в коморі

Український аграрний сектор є одним з найперспективніших, якщо говорити про обрання плацдарму для економічного зростання й розвитку країни. Звісно, ефективне примноження в будь-якій галузі неможливе без надійного контролю та убезпечення від втрат, зокрема кримінального штибу. Колективна ментальність змінюється повільно, і те, як люди призвичаїлися працювати та виживати колись у радянських колгоспах (не вкрадеш – не проживеш), а потім і в реаліях відродження сільського середнього класу, фермерства, не є прийнятним у сучасному світі. Потрібно вчити наших земляків інакше, поважніше ставитися до чужої власності. Адже вижити, тим паче достойно і добре заробити, можна лише користуючись плодами власної важкої праці. І поки українці відроджують у собі господаря, знову навчаються ґаздувати так, як пращури, дехто за старою звичкою їздить по кукурудзу й буряки до «дядькового поля».

Подільський досвід
Успішні аграрії вже давно винайшли рецепт боротьби із несунами-крадіями. Це надійна охорона. До того ж вони розуміють, що най­ефективніші вартівники – не літні сторожі-аматори, а команди добре технічно забезпечених професіоналів. Звісно, найліпші відгуки найчастіше звучать на адресу ДСО. І прикладів давніх партнерських стосунків агровиробників із міліцією охорони є чимало. Приміром, такі традиції взаємовигідної спів­праці є на Вінниччині – чи не найбагатшій на врожаї серед українських чорноземів землі. Очільники тамтешнього підрозділу державного охоронного сервісу зрозуміли, що із клієнтом варто розмовляти його мовою. Бо це і комфортно, і вигідно. І тоді успіх – гарантований. Лише торік на вартуванні плантацій із кукурудзою й соняхом вінницькі десеовці заробили приблизно 1 мільйон гривень «чистими», коли в інших регіонах колеги до цієї теми не так серйозно підійшли. Тут чітко усвідомлюють, що за аграріями – майбутнє, тому намагаються цей сектор економіки опікувати як пріоритетний. Та й домовлятися з «королями нив» не надто складно. Він­ницькі міліціонери діляться рецептом. Голов­ний «інгредієнт» успіху такий: керівник ДСО повинен вміти впливати на рішення потенційного замовника, варіювати цінову політику залежно від особливостей кандидата на співпрацю. Приміром, варто прийти до агровиробника й розплющити йому очі на той факт, що, як тільки той почав вирощувати кукурудзу, у довколишніх селах «раптом» збільшилося поголів’я свиней. А як інакше, бо з його полів розкрадають урожай! Та щойно за справу вартування береться ДСО, як врожайність одразу зростає на 30 і більше від­сот­ків! Кращої реклами для фермера бути не може!
Так налаштували роботу десеовці і в іншому подільському краї – на Хмельниччині, де найперспективніший клієнт міліції охорони – сільгоспвиробник. Наприклад, правоохоронці убезпечують поля із кукурудзою в Ізяслявському районі, виставляючи там водночас до 40-45 охоронників. Йдеться про понад десятилітню співпрацю ізяс­лавського ТОВ «Агрос-віста» й УДСО області. Вартові порядку чатують тут посіви кукурудзи, конопель і тваринницько-молочний комплекс.
– Усе почалося з укладення угоди, де зауважено, що закріплений за підприємством міліціонер охорони контролюватиме наших сторожів, – каже директор товариства Микола Камінський. – Потім правоохоронців стало троє. Нині на тваринницько-молочному комплексі діє постійний пост ДСО. Окрім того, представники цієї служби в сезон уберігають ниви від злодіїв. Колись ми кооперувалися з приватними структурами безпеки, але, якщо відверто, розчарувались у них.
Також в Ізяславі напрацьовано хороший досвід взаємодії тамтешнього лісогосподарства з держслужбою охорони.
– Площа підопічних лісів становить близько 25 тисяч гектарів. Десять літ тому, коли я очолив підприємство, одразу зрозумів: сторожів треба контролювати. Тому ми уклали відповідну угоду із ДСО, – розказує директор лісогосподарства Петро Курельчук. – Крім того, фахівці цієї служби вартують великий цех із переробки деревини. Тут панують високі стандарти в усьому, адже ми постачаємо пиломатеріали в кілька європейських країн, Китай і Туреччину. Маючи амбітні плани розвитку, хочемо створити постійний міліцейський пост і в своєму автотранспортному підрозділі, де перебуває понад 60 одиниць техніки і є склади.
Тернопільщина – ще одна аграрна область Поділля. Регіон і досі є одним із найпроблемніших у сенсі припливу капіталу – інвестор поки що чекає на кращі умови. Стосується ця особливість і тамтешньої ДСО. Знайти об’єкти, де відкривається райдужна перспектива для тривалої співпраці, тут непросто, але можливо, хоч і багато великих підприємств давно закрито. Те, що в цьому аграрному краї працює 34 охоронні фірми, свідчить про щільне заповнення ринку активними гравцями, які конкурують між собою. Раніше на комбайновому, цукрових заводах, бавовняній фабриці тощо були окремі міліцейські пульти, як і на всіх великих підприємствах, а штатне наповнення міліції охорони становило 1,1 тис. «багнетів». Звісно, нині дається взнаки нестабільність економіки перехідного періоду. Але завдяки сучасним технологіям галузь охорони тепер здатна забезпечувати надійне вартування об’єкта, залучаючи значно менший людський ресурс. Щоправда, таке переоснащення потребує чималих капіталовкладень і навченого персоналу. Проте це не нездоланна проблема. Майбутнє служби, вочевидь, доволі перспективне, адже дедалі більше представників великого бізнесу цікавиться краєм. Із лібералізацією законодавства, встановленням європейських підходів майже в усьому, що відбувається в країні, пришвидшиться й економічне зростання. Отже, на полі юрисдикції ДСО побільшає охочих замовити надійну охорону.
Оплатив послуги – і будь у безпеці
Перспективна, у сенсі розвитку служби ДСО, згадана галузь і для інших наших країв. Приміром, це терени, де водночас є великі продовольчі ринки й розміщені знач­ні агровиробничі площі. Такі, як на Херсонщині. П’ять-шість літ тому міліція тут вартувала до 1 тис. га полів харчового маку, заробляючи за сезон чималі кошти, і навіть тодішнім внутрішнім військам роботу підкидала. Але згодом польський виробник «перебив» українського якістю й дешевизною продукції. Тут потрібно щось мізкувати аграрному відомству та Мінекономіки в кооперації із фермерами й інвесторами. Також у згаданому регіоні виправдала себе стратегія на формування Державною службою охорони корпоративного замовника, коли останні, об’єднавшись, можуть розраховувати на суттєві знижки в обслуговуванні й встановленні техніки. Це стосується й виробників сільгосппродукції, кожен із яких, щоправда, завжди висуває свої додаткові вимоги, адже служба ДСО зазвичай виконує різні забаганки, підбираючи індивідуальний підхід до клієнта.
– Свого часу ми інтенсивно зай­малися харчовим маком: засівали в різні сезони 300-500 гектарів. У вирощуванні цієї культури з відомих причин особливе значення надають охороні. Нам п’ять років цю «амбразуру» закривала міліція охорони, доки ми не змінили напрями роботи. Проте й надалі звертаємося до ДСО з питань організації безпеки, – зауважує генеральний директор кіровоградського ТОВ «Агрофірма „Фортуна”» Федір Згривець, Заслужений працівник сільського господарства України, екс-заступник голови ОДА. – Ми із сином Романом ведемо аграрний бізнес і вже багато років поспіль маємо справу з ДСО. Співпрацювали і з приватниками. Але те нам не подобалося, бо починалися недомовки, не вирішувалися нагальні питання, виникали непорозуміння. У мене немає часу все це з’ясо­вувати, бо відволікання – втрата темпу в бізнесі, прибутку. А з державною структурою звик так: дав заявку згідно із угодою, оплатив послуги – і насолоджуйся, як хлопці красиво працюють. Із «конкурентами» такого взаємного задоволення чогось ніяк не досягали.
Я знаю: хлопці в міліцейських мундирах діятимуть у законному полі. І на них ніхто ще не скаржився. А от приватних вартівників почасти самих помічали в крадіжках. У Романа (гендиректор ТОВ «Агрофірма „Хлібодар”») є «титанівський» тілоохоронець. Сина теж усе влаштовує – той бодігард фізично підготовлений, кремезний, знає свою справу на відмінно,– продовжує Федір Іванович. – Про те, що не варто економити на безпеці, засвідчив випадок із мого життя. Якось до нашого офісу приїхала машина – привезла меблі. Я узявся щось переставляти в кабінеті й випадково натиснув на брелок. За якісь хвилини почувся гамір: «Федоре Івановичу, ходіть сюди, тут до вас міліція приїхала». Виходжу, а там хлопці в касках із автоматами й так підозріло спостерігають за всім навколо. Вони взяли й усіх вантажників поклали на землю! Я спокійно відрекомендувався, а міліціонери вибачилися. І клієнт має бути вдячним за таке реагування. А тепер уявімо, якби справді в те приміщення заскочили якісь бандити, а поряд не було рятівного брелока…
– Займаємося картоплею й плануємо надалі обрати напрям овочівництва. Уже й овочесховище, якого на Волині не було, спорудили. За нашим насінням німецьких і голландських сортів приїздять із усієї країни, – розповідає керівник ТОВ «Родючість-Агро» Володимир Шегедин. – На жаль, ще чимало люду не вважає за гріх щось «узяти» на чужому полі. А те, що це вже не колгосп, а приватна нива, не всі усвідомили. Якби кукурудзу чи картоплю брали по совісті, можна було б змиритися, та коли тягнуть мішками, причепами, мимоволі замислюєшся, як убезпечитися від таких співгромадян. Тому вже кілька років співпрацюємо із ДСО. Ми складаємо гнучкий графік охоронних заходів. Приміром, коли саджаємо чи копаємо клубні, нам на один час потрібна послуга, коли бульба росте, її треба по-іншому вартувати. А на насіннєвих ділянках і поготів потрібна посилена охорона. І на всі ці забаганки ми отримували однозначне «так». Доки люди не знали, що нас пильнують зовсім не старі діди з палицями, то зарилися на врожай, але варто було провести кілька затримань, як земляки почали виправляти помилки в поведінці.
Тут наряди міліції працюють на патрульному авто, укомплектованому всім необхідним для виконання своєрідного «рейнджерського» завдання, навіть приладом нічного бачення. Здійснюють об’їзди, влаштовують секрети задля кінцевого результату – збереження врожаю. Це допомагає навести й внут­рішній лад серед працівників підприємства. Були в пана Шегедина такі неприємні моменти, коли довелося вираховувати «липкоруких».
– Побачивши ефективність державного охоронного захисту, ми розглядаємо ідею вирощування вартісних культур, що вимагають значних капіталовкладень і пильних очей варти, – на завершення зауважив керівник ТОВ. – Я й надалі дотримуватимуся перевіреної народної мудрості: «Врожай не той, що в полі, а той, що в коморі». До того ж і комору треба берегти.
Геннадій КАРПЮК, «ІЗ».
Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті