Чи стягнуть кошти?
Бухгалтерія неправильно нарахувала гроші за лікарняний, що був виписаний мені кілька місяців тому. Чи можуть утримати з моєї заробітної плати ці кошти?
О. Сафронова,
м. Дніпропетровськ
Згідно зі ст. 1215 Цивільного Кодексу України, не підлягають поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата та платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку й недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Згідно зі ст. 127 Кодексу законів України про працю, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їхньої заборгованості підприємству, установі й організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених унаслідок рахункових помилок; для погашення невитраченого й своєчасно неповерненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган має право видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) у разі звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36 і пунктах 1, 2 і 5 ст. 40 Кодексу законів України про працю, а також якщо направляється на навчання та в зв’язку з виходом на пенсію;
3) у разі відшкодування шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», під час вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди мають враховувати, що:
1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених унаслідок рахункових помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно неповерненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв’язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), чи з інших причин. До рахункових помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов’язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, зокрема колективного договору;
2) не утримані під час звільнення суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36, пунктах 1, 2, 5 ст. 40 КЗпП, а також у разі направлення на навчання та у зв’язку з виходом на пенсію.
Роботодавець може звернутись із зазначеними вимогами до суду стосовно правил ч. 2 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
