Права та обов’язки зареєстрованого безробітного
Я маю отримати статус безробітного. Тож цікаво, які матиму права, а разом з тим і обов’язки? У якому випадку цей статус припиняється?
В. Загородній,
Полтавська обл.
Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні мають право на:
1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції:
– послуги з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, зокрема на громадські та інші роботи тимчасового характеру;
– консультаційні, інформаційні та профорієнтаційні послуги з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);
– інформацію про свої права та обов’язки в статусі безробітного;
– відомості про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;
2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Закону України «Про зайнятість населення»;
3) збереження права на виплату допомоги у зв’язку з безробіттям на період участі в громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема в разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, установлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;
4) оскарження, зокрема до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, які призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.
Зареєстровані безробітні зобов’язані:
1) самостійно або за допомогою територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, вести активний пошук роботи, що полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема й участі в конкурсних доборах роботодавців;
2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний, у визначений і погоджений із ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів;
3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема участі в заходах, пов’язаних зі сприянням забезпечення зайнятості населення;
4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені в ч. 1 ст. 45 цього Закону.
Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних і документів, на підставі яких ухвалюється рішення щодо реєстрації безробітного та призначення йому матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється в разі:
1) зайнятості особи;
2) поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили;
3) подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг;
4) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи, а для безробітного, який вперше шукає роботу й не має професії (спеціальності), дворазової відмови від пропонування проходження професійного навчання;
5) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи за професією (спеціальністю), набутою за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;
6) припинення професійного навчання за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, без поважних причин;
7) невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів із дати ухвалення рішення про таке відвідування (наявність поважних причин підтверджується відповідними документами);
8) встановлення факту подання особою недостовірних даних і документів, на підставі яких було ухвалене рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття й надання соціальних послуг;
9) встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг);
10) набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням);
11) вступу на навчання за денною формою;
12) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
13) досягнення особою встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років;
14) подання заяви про бажання доглядати дитину до досягнення нею трирічного віку або тривалістю, визначеною в медичному висновку;
15) смерті безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісти відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним;
16) з дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з висновками про визнання особи нездатною до трудової діяльності;
17) з інших підстав, передбачених порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.
