Універсальна «мова» публічної поведінки
Для кожної людини, як частини соціуму, важливо бути зрозумілою в суспільстві, мати можливості й засоби для пояснення, мотивування власних дій. Так само важливе значення має відчуття належності особи до єдиного смислового простору своєї родини, компанії друзів, колективу працівників, співгромадян.
Є певна універсальна «мова» узвичаєних норм та правил публічної поведінки, назва якої – етикет. Наш тижневик спільно з Національною академією внутрішніх справ пропонує до уваги читачів цикл публікацій, що їх кожен зможе використовувати як невеличкий довідник символічних позначень у зазначеній сфері. Ми розповімо як про новітні норми поведінки, виникнення яких пов’язане з розвитком засобів зв’язку та Інтернету, так і про ті, що пройшли «апробацію» часом. Загалом, етикет має універсальний характер, проте є певні особливості його застосування в сім’ї, у громадських місцях, на роботі. У пропонованих матеріалах ви знайдете інформацію про загальнолюдські норми етикету, узвичаєні норми службового етикету, а також про специфічні норми професійного етикету працівників міліції.
Особливості службового етикету
Службовий етикет – необхідна складова професійного зростання працівника, вміння себе публічно поводити відповідно до займаної посади. Є професії, які не мають яскраво вираженого публічного характеру, а отже, дотримання норм службового етикету в них зведене до мінімуму. Але публічні професії, в основі яких лежить робота з людьми, – а саме до них належить діяльність правоохоронців – вимагають свідомого відтворення кожним працівником узвичаєних правил поведінки. Ба більше: постійне дотримання службового етикету – передумова ефективного виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх функцій. Адже чемне ставлення до громадян, лояльність, витримка позитивно оцінюються іншими і, зазвичай, спонукають їх до такої поведінки, що сприяє послабленню та вирішенню конфліктної ситуації. Крім того, дотримання вимог етикету вартовими порядку допомагає створити сприятливий клімат спілкування для людей, залучених у загальному процесі роботи.
Є універсальні правила службового етикету для будь-якої професії. Вони адресовані кожному працівникові, апелюють до його сумління, вказуючи на потребу формувати власний позитивний фаховий імідж в очах колег і керівництва. Ось ті чинники, що сприяють створенню негативного службового іміджу:
– запізнення на роботу;
– особисті розмови службовим телефоном;
– численні скарги, незадоволення з вашого боку;
– плітки;
– похмурість;
– безлад на робочому столі;
– неохайний зовнішній вигляд.
А от чинники, що допомагають створити позитивний службовий імідж:
– порядок на робочому столі;
– привітність до колег;
– вміння під час розмови дивитися в очі співбесіднику;
– вміння слухати та сприймати інформацію;
– ввічливі привітання до колег на початку й після закінчення роботи;
– одяг, що відповідає займаній посаді.
Щоб не викликати роздратування й незадоволення колег, не варто:
– приходити на зустрічі з запізненням або забувати вибачатися за запізнення;
– перебивати чужі телефонні розмови;
– голосно розмовляти біля чужого робочого стола;
– порушувати межу чужого особистісного простору й залишатись у ньому;
– брати на певний час чужі робочі речі й не повертати їх;
– забувати повідомляти секретаря, колег, де вас можна знайти під час вашої відсутності на робочому місці;
– кричати колегам через увесь кабінет;
– не передзвонювати, коли від вас чекають дзвінка;
– довго розмірковувати над відповідями на прості запитання;
– переводити ділову розмову в русло обговорення ваших особистих проблем.
Відзначимо, що основна загальнообов’язкова норма службового етикету – забезпечення й збереження гідності людини, хай би яке місце вона посідала в ієрархічній структурі службових взаємовідносин.
Головні принципи етикету
Людське життя – складне й різноманітне, тож у ньому трапляються ситуації, які важко передбачити і прописати навіть у найповнішому зібранні правил етикету. Тому важливо не так вивчити норми публічної поведінки, як зрозуміти суть та зміст етикету, засвоїти його основні принципи. Ось кілька з них.
Насамперед, це принцип гуманізму, людяності, який виявляється в моральних вимогах до культури взаємовідносин. Це повага до інтересів та почуттів інших працівників, усіх громадян, які не лише переступають поріг державної установи, а й контактують у неформальній ситуації. «Людина завжди має бути ціллю, проте ніколи – засобом». Без практичного втілення цієї максими німецького філософа Іммануїла Канта дотримуватися норм етикету безглуздо, бо втрачається сутнісний принцип людської взаємодії. На рівні індивідуальної культури цей принцип виявляється у ввічливості, тактовності, скромності, точності.
Ввічливість – це вияв доброзичливості, бажання добра іншій людині, що полягає в уважному ставленні до неї, готовності надати їй послуги.
Тактовність – відчуття міри, що підказує людині в певній ситуації не акцентувати увагу на помилках і недоліках іншої людини, не робити їй зауважень у присутності інших осіб, не ставити запитань, які ставлять співрозмовника в незручне становище тощо.
Скромність – уміння порівняти власну самооцінку з думками людей, які вас оточують, не переоцінювати себе, не підкреслювати своєї значущості та не афішувати своїх переваг, вміти стримувати себе. Не варто плутати скромність зі скутістю чи закомплексованістю – ці прояви виникають у разі недостатнього володіння навичками комунікації.
Точність – уміння цінувати своє слово, виконувати обіцяне, своєчасно прибувати на зустріч, не запізнюватися.
Інший принцип службового етикету – доцільність дій. Сучасний службовий етикет передбачає, що все у спілкуванні має бути поміркованим, простим. Якщо ви не знаєте, як поводитися в нестандартній для вас ситуації, то варто керуватись принципом доцільності і зручності. Проте пам’ятайте, що зручно має бути не лише вам, а й людям, з якими ви спілкуєтеся.
Також варто відзначити такий принцип, як естетична привабливість поведінки. Правила етикету визначаються вимогами естетики. Їхнє типове обґрунтування: «непристойно, бо негарно». Навіть після демократизації суспільних відносин і переходу від аристократичної культури до культури масового вжитку, етикет зберігає орієнтованість на високі, шляхетні форми поведінки, пропонуючи їх як приклад для наслідування широкому загалу. Ідеалом вважається легка і природна поведінка людини – як зовнішня, звернена до загалу форма прояву особи. При цьому вишуканою є така манера поводитись, у якій відчувається внутрішня дисципліна, вміння контролювати поставу, рухи, тембр мовлення тощо.
Загальний та службовий етикет передбачає той факт, що доброзичливе ставлення до людей має бути естетично оформлене. Будь-який вишуканий і шляхетний за намірами вчинок, який при цьому буде супроводжений невідповідними манерами, жестами, мімікою, може перетворитися на непривабливу або безглузду дію чи навіть втратити свій благородний зміст.
Сучасний службовий етикет не догматичний, він передбачає можливість вибору. Саме цим вибором людина демонструє свій рівень освіченості, гідність і повагу до інших. Вміння поводитися на людях, дотримуватися єдиної лінії поведінки – напевно, чи не єдиний критерій, який тепер засвідчує поєднання інтелекту та порядності людини.
Норми і правила для працівників міліції
Службові взаємовідносини працівників міліції визначаються службовим положенням і регулюються статутами, настановами та інструкціями. Правила службового етикету правоохоронців – певний компроміс, завдяки якому встановлюється рівновага в стосунках людей. Дотримання норм і приписів щодо безпосереднього виконання ними службових обов’язків робить дії працівників передбачуваними, «впізнаваними», очікуваними. Це викликає відчуття вмотивованості діяльності, її доцільності, повсякчасної впевненості в надійності її вихідних основ. Крім організаційного моменту, службовий етикет показує також шанобливе ставлення до старших за званням, повагу до їхніх заслуг і фахових здібностей.
Одна з норм службового етикету працівників міліції – військові вітання, які є зовнішньою формою вияву взаємоповаги та згуртованості. Є правило: першим повинен привітатися молодший зі старшим, підлеглий з начальником, чоловік із жінкою. Зокрема, окреме положення Про військову ввічливість і поведінку військовослужбовців Статуту внутрішньої служби Збройних сил України присвячене діловому спілкуванню старшого за військовим званням, командира з підлеглим, молодшим. Слід пам’ятати, що субординація – найефективніший спосіб дотримання дисципліни й порядку у трудовому колективі.
Якщо в службове приміщення входить старший за званням або посадою, треба встати й привітати його згідно з вимогами Статуту, а сідати потрібно тільки після дозволу на це. Під час знайомства в установі будь-який чоловік, хоч би яку високу посаду він обіймав, підводиться, коли до кабінету заходить жінка, і чекає, стоячи, доки вона представиться. Жінка називає свої прізвище, посаду й мету відвідання установи.
Стосунки між працівниками повинні ґрунтуватися на взаємоповазі, тому в питаннях служби вони звертаються одне до одного на «Ви». Неприпустимим є «тикання» керівника до підлеглих. Звертатися до старших за посадою людей треба на ім’я та по батькові. Серед молодих працівників заведено називати одне одного тільки на ім’я, але за присутності сторонніх, до них також звертаються в повній формі. Якщо ви не запам’ятали прізвища чи імені й по батькові вашого співрозмовника, краще вибачитися й перепитати ще раз, ніж вдаватися до займенника «Ви» та безособових конструкцій.
Одна з особливостей службової діяльності працівників міліції – робота з матеріалами, що не підлягають розголосу. Тому без службової необхідності й без санкції безпосереднього начальника не варто цікавитися, чим у певний час займається той чи інший працівник, і, головне, не допускати втручання у свою службову діяльність.
Дотримання таких правил – необхідний інструмент для підтримки здорового морального клімату, службових відносин і трудової дисципліни в колективі.
Ганна Петрова,
Валерія Шевченко, м. Київ
(Далі буде)
Коментарi
-
jenney
18/08/2015 18:13
You apperceive you charge not abhorrence annihilation but to the blow of the world, you are accustomed the absolute thing!
Додати коментар
