Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Наші люди
11/07/2014 15:39

Із розшуковців – у генерали

Багато хто із вищого міліцейського керівни­цтва – вихідці із карного розшуку. Оперативна служба навчила їх швидко орієнтуватися в екстремальних ситуаціях, іноді з ризиком для життя, приймати єдино правильне рішення. Ці необхідні для правоохоронця навички допомог­ли їм у подальшому досягти значних висот у кар’єрі й навіть заслужити генеральські зірки на погони. Промовистим підтвердженням тому є життєвий шлях генерал-майора міліції Миколи Порфировича Пихтіна. 

«Гроза» злочинних угруповань

Службу в карному розшуку він розпочав у 1980-х роках, із посади старшого оперуповноваженого відділення карного розшуку Новобузького райвідділу міліції. Потім обій­мав керівні пости в кількох райвідділах міліції області, а з січня 1999 року по лютий 2002-го був начальником Управління карного розшуку УМВС Миколаївщини.

У той період мені випала честь працювати під керівництвом Миколи Порфировича. Оперативна обстановка в нашій області була вельми напруженою: підняв голову криміналітет, активізувалися бандитські зграї. Становище ускладнило й те, що чимало досвідчених сищиків, досягнувши віку 45 років, йшли на пенсію. Їм на зміну приходили молоді, ще «необстріляні» працівники, яких потрібно було навчати азам оперативної роботи. Тому Миколі Пихтіну нерідко доводилося самому виїжджати в райони й організовувати роботу з розкриття тяжких злочинів. І таких справ на особистому рахунку полковника міліції Пихтіна – не один десяток. Ось лише одна з них.                             

…Розшуковцям, що працювали під керівництвом Миколи Пихтіна, ті роки за­па­м’я­та­лися різким сплеском розбійних нападів на автошляхах області. Зловмисники з вогнепальною зброєю нападали на водіїв автомобілів, які перевозили цінні вантажі, й відбирали в них і крам, і готівку. 

В оперативних зведеннях УМВС Миколаївщини дедалі частіше з’являлися рядки на кшталт цих: «... Близько 3-ї години ночі на автошляху Кіровоград – Миколаїв, біля повороту на село Інгулку Баштанського району, Сергій П., їдучи з Криму в особистому автомобілі ВАЗ-2103, був обстріляний невідомими з салону автомобіля ВАЗ-2109, який потім перегородив йому дорогу. З машини вийшли п’ятеро невідомих чоловіків у масках. Погрожуючи обрізом мисливської рушниці, нападники зв’язали водія і його дружину. Відібрали 1 000 гривень, 60 доларів США, золоті прикраси й годинник, а з панелі салону „трійки” вир­вали автомагнітолу „Шарп”, потім сіли в „дев’ятку” та зникли».

Подружжя, яке постраждало від зухвалих злодіїв, звернулося до міліції, повідомивши деякі прикмети лише двох нападників. Один був міцної статури, одягнений у чорну фуфайку, озброєний обрізом мисливської рушниці, другий – дужий, одягнений у чорну куртку. Обидва грабіжники розмовляли «суржиком». 

Ось і всі прикмети, за якими оперативникам належало встановити особи цих зухвалих зловмисників. Але навіть за цієї умови розшуковцям вдалося вийти на слід учасників ОЗУ. Пихтін тоді особисто очолив операцію із затримання бандитів. 

За роки очільництва УКР Микола Пихтін провів десятки ретельно спланованих операцій зі знешкодження небезпечних злочинних угруповань. Умовні назви цих операцій говорять самі за себе: «Полювання на „більярдиста”» (розкриття жорстокого вбивства, вчиненого любителем більярду, «гастролером» із Владивостока), «Сьома куля» (затримання зухвалих грабіжників і вбивць), «Капкан на банду „Руслана”» (затримання учасників міжрегіональної банди «гастролерів» з При­дні­стро­в’я). 

За розкриття резонансних злочинів і вміле керівництво підлеглими Микола Пихтін був нагороджений відзнакою Президента України та медаллю «За бездоганну службу» третього ступеня.

 

Вимогливий, але справедливий керівник

Пропрацювавши в УМВС Миколаївщини близько двох десятиліть, полковник Пихтін заслужив авторитет досвідченого фахівця із оперативно-розшукової діяльності. З урахуванням цього в січні 2002 року він був призначений першим заступником начальника Головного Управління МВС АР Крим, де Микола Порфирович став куратором усього кримінального блоку.

Крим завжди відрізнявся складною оперативною обстановкою, особливо в період курортного сезону, коли до двох мільйонів місцевих жителів додавалося ще близько п’яти мільйонів відпочивальників. Бандити, згуртувавшись у добре організовані озброєні злочинні угруповання, буквально тероризували і самих кримчан, і приїжджих. Напевно, читачі міліцейського тижневика пам’я­тають про такі ОЗУ, як «Сайлем» і «Башмаки». Про них писали не лише вітчизняні ЗМІ, а й навіть зарубіжні. 

Тоді на півострові за день відбувалося до півдесятка НП: людей розстрілювали з автоматичної зброї, підривали їхні автомобілі. Були й викрадення з метою отримання викупу. Тіла своїх жертв бандити скидали у шурфи від видобутку черепашника, ховали в печерах. Там залишали й знаряддя своїх кривавих злочинів. 

Враховуючи майже двадцятирічний досвід служби на оперативній роботі, у січні 2007 року генерал-майор Пихтін був призначений на посаду начальника УМВС України в Миколаївській області. Особовий склад гарнізону миколаївської міліції радо зустрів нового очільника, хоча правоохоронці й знали, що доведеться засукати рукава й працювати.

 Позбувшись недбайливих керівників і призначивши на їхнє місце перспективну молодь, генерал зажадав від особового складу повної самовіддачі в роботі. Утім, очільник не лише вимагав, він робив усе можливе для своєчасного матеріального й морального заохочення працівників, які відзначились у службі. Генерал Пихтін також запровадив новий «ритуал» – вечірній інструктаж патрулів, які заступають на службу з охорони громадського порядку в місті Миколаєві. До речі, цей досвід використовується в практиці миколаївської міліції й дотепер. 

За неповний рік роботи Пихтіна на посаді начальника УМВС області, окрім успішної боротьби зі злочинністю, у Палаці культури УМВС був відкритий музей миколаївської міліції. А на території Експертно-кри­мі­налістичного центру УМВС заклали перший камінь храму Іоанна-воїна, на вшанування пам’яті працівників міліції області, які загинули під час виконання службового обо­в’яз­ку. 

І знову в житті генерала стався крутий поворот: Миколу Порфировича перевели на відповідальну посаду ректора Херсонського інституту внутрішніх справ. Там він передавав свій багатий досвід молодим курсантам. 

Натхненник молоді

Роки напруженої служби в ОВС, практично без вихідних і свят, тягар відповідальності за роботу очолюваних ним колективів далися взнаки. У 2011 році генерал-майор Пихтін був змушений вийти на заслужений відпочинок.

Здавалося б: що ще треба, коли заробив непогану пенсію? Сиди собі на дачі й пиши мемуари. Однак нашому генералу спокій лише сниться. Враховуючи те, що Микола Порфирович усе життя був зі спортом, як мовиться, на «ти», він вирішив підтримувати молодих спортсменів, які в майбутньому поповнюватимуть лави працівників міліції. Генерал Пихтін – почесний президент спортивного клубу «Самбо, джиу-джитсу і сумо». Він допомагає керівнику Снігурівської дитячої юнацької спортивної школи, заслуженому тренеру України Сергію Зіньковському виховувати молодих спортсменів, чимало з яких уже засвідчили своє прагнення до підкорення спортивних вершин і стали кандидатами та майстрами спорту. 

Микола Пор­фирович також виступає спонсором низки дитячих спортивних турнірів із бойових мистецтв, зокрема міжнародного турніру серед учнівської молоді «Сніжинка». Нещодавно під патронатом генерала відбувся турнір із силових видів спорту на приз Героя Радянського Союзу Віктора Веденка. Про рідне управління Микола Пихтін також не забуває: він очолює Кон­суль­та­тивно-експертну раду при УМВС області в питаннях службової та виховної роботи. 

Володимир ЗАЦЕРКЛЯНИЙ, 

Миколаївська обл.

друкувати
Додати коментар

Інші статті