Фотографія – спосіб життя
Начальник курсу факультету підготовки фахівців для слідчих підрозділів Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка підполковник міліції Ігор Пучков з дитинства закоханий у мистецтво фотографії. Його роботи не просто зупиняють мить, вони дають можливість побачити всю красу життя.
Перші знімки Ігор Пучков зробив ще хлопчаком. З ностальгією згадує радянські плівкові фотоапарати «ФЕД-3» і «ФЕД-5», магічний ритуал проявляння відзнятих плівок, розповідає про творчі пошуки. Перечитавши багато статей і книжок, він, зрештою, визначився із жанром: віддав перевагу портретній зйомці й фоторепортажу. «Мені подобається фотографувати людей, зокрема курсантів, які згодом залишать університет, роз’їдуться по всій країні. А на зроблених мною світлинах – вони завжди разом, – каже Ігор Євгенович. – У репортажу своя магія: це завжди щирі емоції, природність».
Пучков вважає, що справжній фотограф має розвивати свої здібності, безперервно вчитися. Власне, на це він не шкодує ні часу, ні зусиль, ні коштів. «Тепер фотографує ледь не кожен, доволі часто мобільним телефоном. Та й якісна техніка нині доступна, – ділиться міркуваннями співрозмовник. – Але, як на мене, фотографія – це не просто фіксація моменту. Якісний знімок повинен мати зміст, свою філософію. Лише за цієї умови існує мистецтво фотографії».
В архіві Ігоря Євгеновича – сотні фотографій. І вочевидь їхня кількість і надалі збільшуватиметься. Адже підполковника міліції щоденно надихають курсанти та колеги, родина, а найбільше – спілкування з найближчим другом, що є одним із провідних фотографів Луганщини. Завдяки його порадам представник міліцейської професії на дозвіллі вчиться бачити незвичайне в звичайному, розвиває свої здібності, прагне нового, зокрема провести фотозйомку в екстремальних умовах. «Хочеться поїхати на величезний водоспад або, наприклад, на Камчатку, й спробувати свої сили там», – ділиться мріями Ігор.
Роботи фотографа в міліцейських погонах, зроблені в різні роки, демонструють невпинне зростання його майстерності. Та кожна картка – й безпосередні дитячі, юнацькі кадри, й останні знімки, образні, змістовні – свідчить, що фотографія для автора – це спосіб життя.
Галина ПРИЩЕПА,
м. Луганськ
