Ще є порох у порохівницях!
Ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій підполковник у відставці Анатолій Герасимович Наумкін – людина неординарна, сповнена любові до життя й до всього, що її оточує. Так уже виховав його час, у якому він зростав. Цьогорічного червня ветерану виповнюється 87 років.
У роки Великої Вітчизняної війни Анатолій Герасимович служив у 4-му артилерійському полку у званні рядового. Його відвагу відзначено медалями «За бойові заслуги» та «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні».
– Після війни я закінчив Ростовське артилерійське училище, служив у повітряно-десантних військах. До слова, зробив 39 стрибків, із них – 10 нічних. І нині пам’ятаю ті відчуття: перед стрибком не міг спати, усе всередині тремтіло. А один стрибок узагалі запам’ятався на все життя. Через невелику вагу – здається, я тоді важив 65 кг – мене занесло на найвище в лісі дерево, та ще й накрило зверху парашутом. Ледь вибрався з-під нього, увесь у подряпинах, – згадує ветеран. – А коли відбулося масштабне скорочення армії – я на той час уже капітаном був, – приїхав на Донеччину, вступив до Донецького державного університету, на історичний факультет. 1980 року прийшов працювати в Донецьку спеціальну середню школу міліції МВС СРСР.
Донецькій школі міліції Анатолій Герасимович присвятив майже три десятиліття свого життя. Він був не лише свідком, а й безпосереднім учасником становлення та розвитку міліцейського навчального закладу.
– До інституту я прийшов, як зараз пам’ятаю, 8 січня 1980-го й працював там до 2006 року. Добре знаю всіх ректорів: і Івана Григоровича Світича, хоч із ним і не працював, і Володимира Івановича Муравйова, і Юрія Леонтійовича Титаренка, і, звісно ж, теперішнього ректора – Віктора Миколайовича Бесчастного, – розповідає Анатолій Наумкін. – Перші роки я обіймав посаду начальника клубу ДССШМ. Потім працював кіномеханіком уже в Донецькому інституті внутрішніх справ, культорганізатором клубу ДЮІ й артистом. Ті роки були дуже яскравими, я їх часто згадую. З Володимиром Івановичем Муравйовим ми почали створювати музей. Приємно, що нашу справу продовжили: його експозиція поповнюється з року в рік. Також ми створили перший фільм про наш навчальний заклад. Демонстрували його не лише курсантам і викладачам, а й усім гостям – а їх приїжджало до нас чимало, та ще й яких!
Культурно-масове життя у школі було на високому рівні. Я діставав для курсантів усі новинки, які з’являлись у кінопрокаті. Хлопці вигадали своєрідну шкалу для оцінювання кінокартин: якщо фільм їм не дуже подобався, казали: «Єфрейторе, поганий фільм», а якщо навпаки, то: «Полковнику, дуже гарний фільм». Скільки у нас зірок побувало… Станіслав Любшин, Вія Артмане, Борис Токарєв, Лев Дуров, Володимир Талашко, Валерій Носик, Михайло Пуговкін, Євген та Микола Леонови, Микола Рибніков і Алла Ларіонова… Усіх і не перелічити! В організації таких зустрічей нам неабияк допомагала тодішня директор Донецького будинку працівників культури Майя Борисівна Калініченко, яка була головою військово-шефської комісії Донецька. Коли в місто прибували з гастролями артисти, вона направляла їх до нас для виступу на шефській основі. У школі щоквартально виступали місцеві театральні колективи, зокрема артисти Донецької філармонії, студенти й викладачі музичного та культпросвітнього училищ. Бували й письменники, і спортивний коментатор Микола Озеров, і альпініст Михайло Туркевич, що підкорив Еверест.
Анатолій Герасимович щасливий тим, як склалася його доля. Зі своєю дружиною Валентиною вони побралися ще 1950 року. Нещодавно щасливе подружжя відсвяткувало діамантове весілля. Вони виховали двох дітей, догляділи чотирьох онуків і вже мають правнучку.
– Хоч я вже на пенсії, мене в ДЮІ не забувають: запрошують на різноманітні свята, заходи.
До того ж я член ради ветеранської організації, веду роботу з патріотичного виховання курсантів. Кличуть мене і у місцеві школи на заходи, присвячені визволенню Донбасу, України від фашистсько-німецьких загарбників, Дню Великої Перемоги. Тож ще є порох у порохівницях! – говорить, усміхаючись, Анатолій Наумкін.
Дана ВОРОНЦОВА,
Донецька обл.
