Візитка дільничного: і допоможе, і захистить
Клаптик картону з телефонним номером і адресою пункту прийому громадян не раз допомагав зберегти від злодіїв майно, а часом навіть рятував людське життя. Завдяки йому «народний» міліціонер – дільничний інспектор міліції – завжди на посту й готовий прийти на поміч людям.
Злодія зупинив ...клаптик картону
До Аркадія Гайдаша, старшого дільничного інспектора Мелітопольського міськвідділу міліції, що на Запоріжжі, звернувся місцевий житель. Чоловік розповів, що днями до нього в магазин зайшов хлопчина із пропозицією взяти на продаж камери відеоспостереження. Виклавши товар на прилавок, гість назвав доволі привабливу ціну за нього. Досвідчене око працівника торгівлі одразу визначило: товар – не новий, – однак чоловік вдав, що нічого не помітив. Домовившись зустрітися із хлопцем пізніше, він зателефонував своєму дільничному. Номер телефону міліціонера був указаний у візитній картці, що її нещодавно під час подвірного обходу вручив господареві місцевий «шериф».
Отримавши це повідомлення, дільничний спочатку перевірив, чи не зверталися громадяни із заявами про зникнення зовнішніх камер спостереження. Виявилося, що такі звернення справді були: лише впродовж тижня до міліції надійшло два повідомлення про крадіжки – з магазину й кафе.
Інспектор попросив власника крамниці домовитися про зустріч із продавцем відеокамер. А коли чоловік приніс до торговельного закладу ще два крадених прилади, на нього вже чекали вартові порядку.
Правоохоронці з’ясували, що парубок раніше не мав проблем із законом, працював програмістом. Проте трудитися за фахом не хотілося, тож він вирішив пошукати інших заробітків. Для цього придбав велосипед і легку складану драбину. Вдень їздив містом і видивлявся, де встановлені камери спостереження, а вночі – крав їх. А наступного дня злодій уже шукав покупців, яким пропонував поцуплену техніку за дуже привабливою ціною…
Затриманому інкримінують вчинення близько десятка крадіжок обладнання для відеоспостереження.
«Швидка допомога», яка завжди напоготові
Про візит дільничного Петра Сороки 74-річна Раїса Безкровна, пенсіонерка з Компаніївського району на Кіровоградщині, із вдячністю згадує й дотепер. Отриманий від міліціонера клаптик блакитного паперу із прізвищем і номером мобільного вона обачно поклала на видноті. Тож завдяки цьому змогла швидко знайти візитку, щойно виникла така потреба.
Лихо спіткало жінку пізно ввечері. Під час сильної зливи в її дворі зламалося дерево. Гілки впали на дах будинку й літньої кухні, пошкодивши дроти електромережі. Пенсіонерка знайшла візитку дільничного та зателефонувала йому. Більше звертатися їй не було до кого: чоловіка та дорослого сина вона поховала.
Лейтенант міліції Петро Сорока прибув за кілька хвилин. Він викликав фахівців місцевого РЕМ, які прибрали електродроти, убезпечивши оселю жінки від пожежі.
– Він завжди такий, – говорить Раїса Іванівна. – Допоможе, розпитає, як справи. Тримаю його візитку на видноті, бо знаю: як подзвоню, він обов’язково прийде!
Тепер, побачивши з порога домівки свого дільничного інспектора міліції, бабуся привітно усміхається й одразу поспішає йому назустріч. Лейтенант міліції Петро Сорока – бажаний гість в її домі.
Коли дільниця – десятки кілометрів гірських доріг
А як бути жителям віддаленого села, яке загубилося посеред мальовничих гір? Коли дільничний інспектор – ледь не єдиний представник влади та закону, єдина надія на справедливість?
Доживши до 78 років, Ганна Харбака – жителька села Розтоків, що в Рахівському районі, й не гадала, що на старість може стати жертвою крадіїв. Живе вона досить високо в горах, в урочищі, яке місцеві називають Штивйора. Мало що змінилося за ті десятиліття, що жінка провела тут. Усе ті ж вічні й незмінні гори, яскраве сонце та чисте повітря. Хіба що повиростали дерева, які Харбака пам’ятає ще зовсім маленькими. Інколи заходили знайомі із села чи випадкові туристи.
Якось жінка погнала на випас овець, а коли повернулась, то побачила: хтось пошкодив вхідні двері та проник усередину старенької хатини. Недовго думаючи, кинулася до схованки, в якій лежали гроші, що їх збирала на перекриття даху своєї скромної оселі. А коли побачила, що «кровних» немає, ледь стримала сльози, адже це були всі заощадження.
Зі своєю проблемою Ганна Дмитрівна звернулася до дільничного інспектора капітана міліції Василя Кокіша. Правоохоронцям знадобилося кілька днів, щоб «вирахувати» та затримати правопорушників. Ними виявилися двоє неповнолітніх односельців жертви. Вівчарські будні на місцевій полонині стали для них тягарем, тож хлопці вирішили підзаробити, поцупивши заощадження самотньої пенсіонерки. На час затримання частину крадених грошей злодії вже встигли витратити на одяг та мобільні телефони. У вчиненні крадіжки підлітки зізналися.
Вислухати проблеми літніх людей і надати їм посильну допомогу дільничний інспектор Василь Кокіш вважає своїм обов’язком. Таких «підопічних» на території його обслуговування – 16. Оселі багатьох із них розміщені по різні сторони гір, на відстані десятків кілометрів. Тож доводиться докладати чимало зусиль, щоб ніхто не зазіхав на їхній спокій, не кривдив.
Ідеал – дільничний завжди поруч
У службі серйозно роздумують над тим, як зробити, щоб дільничний завжди був на своїй дільниці. Максимально зручний варіант – поселити «шерифа» в одному з сіл, які він обслуговує.
Показовим став досвід Одещини, де двом молодим працівникам відділення дільничних інспекторів міліції обласна влада в межах програми «Безпечна Одещина» вже виділила спеціалізоване житло й службовий транспорт.
«Будинок шерифа» обладнаний усім для роботи дільничного інспектора, навіть службовим кабінетом. У ньому є необхідна оргтехніка, зокрема комп’ютер і принтер. Єдиною принциповою відмінністю цього житла від звичайної оселі є те, що дільничний залишається на роботі, навіть повернувшись додому.
Втілення в реальність такого симбіозу житла та робочого кабінету – не просто мрія керівництва служби дільничних інспекторів міліції. У підрозділі розуміють: це дасть змогу утримати кваліфікованих спеціалістів у лавах служби.
Заступник начальника Департаменту громадської безпеки МВС України полковник міліції Аркадій Запорожцев був одним з ініціаторів такої взаємодії – прямого зв’язку міліції з народом.
– Практика вручати людям візитні картки існує понад 10 літ. Раніше щонайменше двічі на рік в Україні проводили тематичні операції «Візит», проте нині – це систематична повсякденна робота. Саме так, ідучи від дверей до дверей, дільничному можна вивчити обстановку на своїй території. Інших способів немає, – зауважує полковник міліції Запорожцев.
Користь від візитних карток для населення безперечна. Вручаючи картку людині, дільничний має змогу познайомитися з нею, поспілкуватися, довідатися про її проблеми. А вони бувають найрізноманітнішими: від суперечок за межу на городі до скарг на п’яні бешкети в сусідів і заяв про дрібні злочини.
Вирішення більшості питань, у яких звертаються громадяни, не належить до компетенції міліції, однак літній людині, що зазвичай живе самотньо, важливі увага, розуміння, кваліфікована консультація. А у віддаленому селі, де залишилося кілька десятків пенсіонерів, допомога дільничного може бути дуже суттєвою: нарубати дров, принести води, хліба, віднести лист на пошту.
Проте візитки допомагають і міліціонерам. Приміром, коли на території держави проводять профілактичні відпрацювання, надана громадянами інформація іноді буває просто безцінна.
Десятки звернень від людей у період проведення операції «Зброя та вибухівка» допомогли вилучити з незаконного обігу не одну вогнепальну «одиницю».
Ще один момент – припинення діяльності нелегальних гральних закладів. За інформацією, яку дільничні інспектори передали до оперативних підрозділів, виявлено десятки підпільних «казино», не кажучи вже про такі факти, як торгівля наркотиками, саморобним алкоголем і незаконний прийом брухту.
Проте візитка – не єдиний спосіб зв’язатися зі своїм «шерифом». Його прізвище та ім’я, службовий телефон, а також місце й час прийому громадян можна довідатися на сайті МВС.
Микола ГУЛЕВИЧ, м. Київ
