Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Наші люди
24/04/2014 17:40

Трагедія об’єднала міліціонера й хулігана

Сотні тисяч людей, не шкодуючи життя та здоров’я, брали участь  у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Перебували в небезпечній зоні й вартові порядку з Сумщини. Один із них – тоді молодий офіцер, командир патрульної служби Конотопського міського відділу міліції, а нині пенсіонер органів внут­рішніх справ Андрій Фурманов – три місяці провів на чорнобильській землі.

«Коли до міськвідділу надійшла телеграма, що для ліквідації наслідків аварії потрібні правоохоронці, я подумав: хто ж, як не офіцери, повинен бути в небезпечній зоні й захищати людей, країну від біди? – згадує Андрій Олександрович. – Погодився одразу. Мене призначили командиром зведеного загону й направили в чорнобильську зону. Минуло багато років, а перед очима й досі стоїть сумна картина. Забиті вікна й двері будинків, порослі бур’яном дитячі майданчики, морок і тиша, які, здається, тиснуть на груди… А в голові – одна думка: тут назавжди зупинилося життя».
Протягом трьох місяців загін ніс службу безпосередньо в Чорнобилі. Патрулювали вулицями міста, охороняли від мародерів оселі, магазини, навчальні заклади… Звісно, затримували злодіїв, які проникали в будинки й намагалися винести звідти все, що могли.
«Крадії хотіли нажитися на людській біді, забруднене радіацією майно сподівалися вивезти за межі зони й продати, – пояснює Фурманов. – Усі вилучені в мародерів речі ми спалювали, а рештки закопували. Чергування тривали цілодобово, але особливо уважно патрулювали вночі, адже електроенергія в місті була вимкнена. Без ліхтариків „на маршрут” ніхто не виходив».
Про небезпеку, яка повсюди чатувала на правоохоронців у зоні відчуження, вони намагалися не думати. Андрій Олександрович постійно згадував службу в Конотопі, родину, рідне місто – це допомагало йому зібрати сили, сконцентруватись у складних умовах. Інколи траплялися й курйозні випадки. Приміром, у Чорнобилі командир загону зустрів земляка, котрого свого часу притягав до відповідальності через його надмірну любов до спиртного та бешкет. Страшна трагедія об’єднала всіх – і міліціонерів, і правопорушників… Усі стали ліквідаторами. До речі, за кілька років після повернення із зони доля знову звела чоловіків. Фурманов був приємно вражений, що випивоха покінчив зі своїм минулим і розпочав нормальне життя.
Приїхавши додому, Андрій Олександрович продовжив працювати в органах внут­рішніх справ. На пенсію пішов 2000-го, з посади командира взводу патрульно-постової служби Конотопського міськвідділу. Про чорнобильське відрядження йому час від часу нагадує здоров’я. Але офіцер має свій «рецепт» боротьби з недугами – він веде активний спосіб життя, щодня займається фізкультурою й обливається холодною водою. Чоловік переконаний: без міцного імунітету ніякі ліки не допоможуть. Тому радить й іншим ліквідаторам «кувати» своє здоров’я власноруч.
Близько 13 років Фурманов працює у відділі з безпеки Ощадбанку, де пильнує громадський порядок, охороняє грошові кошти, супроводжує інкасаторів тощо. Вільний час пенсіонер ОВС присвячує вихованню онуків – двоє з них уже школярі, а найменша дів­чинка ще ходить у дитсадок. Крім того, Андрій Олександрович – завзятий дачник: любить поратися на землі, радіє врожаям. Щороку в день пам’яті Чорнобиля він із іншими побратимами збирається біля пам’ятника ліквідаторам, щоб знову згадати часи служби в зоні та пом’янути тих, хто не дожив до цього дня…
Тетяна КУШНЄРОВА, Сумська обл.

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті