Останнє чергування
Другого березня, близько другої години ночі, на стаціонарному посту дорожньо-патрульної служби, розташованому на Броварському проспекті неподалік Києва, був жорстоко розстріляний патруль Державтоінспекції. Троє інспекторів – старший лейтенант міліції Сергій Ригун, старший прапорщик міліції Олександр Куліковський та старший сержант міліції Ігор Мазур – загинули на місці.
Як з’ясувалося згодом, тієї ночі до поста ДАІ під’їхало авто «ДЕУ Ланос», з якого вийшли чоловіки й оточили КП. Вони відкрили вогонь із вогнепальної зброї і впритул розстріляли 38-річного Сергія Ригуна, 36-річного Олександра Куліковського й 27-річного Ігоря Мазура. Зловмисники, забравши зброю загиблих, утекли на автомобілі «ДЕУ Ланос» у напрямку Броварів.
Водій, що став випадковим свідком події, передав патрулю Державтоінспекції Дніпровського району столиці дані про автомашину нападників. Усі наряди ДПС ДАІ були орієнтовані на розшук зловмисників. За деякий час один із нарядів помітив розшукуване авто й розпочав переслідування. Під час погоні правоохоронцям довелося застосувати зброю. На повороті до села Зазим’я переслідувана автівка вилетіла в кювет. Трьом невідомим, які перебували в ній, вдалось утекти в ліс. Під час огляду «Ланоса» були виявлені вогнепальна зброя, сумка з бойовими набоями та викрадені номерні знаки різних областей країни.
Нині біля стаціонарного поста ДАІ «Биківня» раз по раз зупиняються автівки. Водії роблять це не за командою інспекторів – для того, щоб вшанувати пам’ять працівників Державтоінспекції, які загинули тієї трагічної березневої ночі.
Сергій Ригун в органах внутрішніх справ відслужив 17 років. Без чоловіка й батька залишилася дружина, 16-літній син і дворічна донька. Олександр Куліковський 17 березня мав відзначати день народження. У старшого прапорщика міліції зосталися дружина та двоє діток. Наймолодший із загиблих, Ігор Мазур, служив разом із рідним братом. Під час церемонії прощання, яка відбувалася на території полку ДПС ДАІ, плакали не лише рідні. Сльози можна було побачити й на обличчях суворих чоловіків у погонах. У затуманеному від скорботи дворі, де линув траурний марш Шопена, ніхто не міг говорити… Після церемонії прощання поховальна процесія в супроводі екіпажів ДАІ та УДСО вирушила на малу батьківщину кожного із загиблих, де вони знайшли свій останній прихисток: у Хмельницькій, Житомирській та Київській областях.
Усі, хто того дня згадував загиблих товаришів, ніяк не могли звикнути до того, що говорити про них потрібно в минулому часі.
«Я б хотів подивитися в очі тим, хто це накоїв, – не приховуючи смутку, говорить інспектор полку ДПС Віталій Войтенко. – Я працював із Сергієм Ригуном. Він був відданий службі офіцер, порядний сім’янин і надійний друг. Не відаю, хто з ким воює, але чомусь Небеса забирають найкращих із нас. У Сергія залишилася дворічна донечка. Він постійно про неї розповідав, дуже нею пишався. Невимовно прикро, що так сталося. За це горе негідники повинні відповісти за всією суворістю Закону».
Так судилося, що поховання Сергія припало на день народження його дружини Анжели. Свято планували відзначити в теплому родинному колі: мали приїхати в рідне для обох село Абрамок, що в Новоград-Волинському районі Житомирщини, де на них чекали батьки. Хотіли зібратися за одним столом. Зібралися…
У дворі, де виріс старший лейтенант міліції і куди він востаннє повернувся, було багатолюдно. Його теща, Валентина Михайлівна, не приховує розпачу:
«Він був добра людина, чудовий батько, чоловік, односелець… Подивіться скільки люду прийшло з ним попрощатися. Царство йому Небесне».
На маленькому подвір’ї ледь умістились усі охочі попрощатись із земляком і провести його в останню путь. Біля труни – невтішні мати та дружина, син Леонід – гордість батька. Прийшли всі, окрім дворічної донечки Софійки. Їй про татка розкажуть згодом, коли виросте й зможе осягнути це горе.
«Не можу назвати цих убивць людьми, – витираючи сльози й ковтаючи гіркий клубок у горлі, каже друг Сергія. – Сподіваюсь, що цих негідників упіймають і вони будуть покарані. Та хоч би як було, є суд Небесний…».
Колеги Сергія Ригуна, які приїхали на похорон на Житомирщину, були небагатослівними. Їм ще болить ця втрата. Вони розуміють: на місці загиблих міг опинитися кожен із них.
За роки незалежності України загинуло 158 інспекторів ДАІ. Працівники ДПС зізнаються, що після цього зухвалого розстрілу даївців їхні дружини, діти, батьки вмовляють написати рапорти на звільнення. Та вони залишаються вірними Присязі й обов’язку захищати не лише своїх рідних, а й усіх громадян України.
Наприкінці минулого місяця організатор цього зухвалого злочину та один з нападників були затримані. Ними виявилися 25-річний житель столиці, неформальний лідер руху «Білий молот», та його 22-літній спільник із Сумщини.
«Слідству відомо, що ці люди причетні до вчинення низки інших злочинів, зокрема пов’язаних з убивствами, і не мають ніякого стосунку до мирних протестів у столиці, що відбувалися впродовж останніх трьох місяців», – поінформував міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Дещо згодом на Тернопільщині була затримана група осіб, у яких правоохоронці вилучили значну кількість зброї. Серед затриманих – 17-річний житель Києва, в якого виявили пістолет Макарова, що згодом був ідентифікований як викрадений в одного з розстріляних державтоінспекторів.
У МВС наголошують, що затримані громадяни обґрунтовано підозрюються у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України), що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Олександр КУЦАК,
м. Київ
Коментарi
-
lucadd
15/06/2014 18:53
Look into the architecture of the bag. The absolute are cheap.not absolutely a alone stitch in the backpack will be out-
