Справа всього життя
Кардинальні зміни в суспільно-політичному устрої країни наприкінці 1950-х – початку 1960-х років, загострення криміногенної ситуації та нестача в органах міліції кваліфікованих кадрів юридичного профілю вимагали створення спеціалізованого правоохоронного навчального закладу. На запит часу була створена Сталінська (Донецька) середня спеціальна школа міліції. Очолити її доручили умілому організаторові, авторитетному та досвідченому керівникові – гвардії підполковнику Василю Артемовичу Чекіну.
Завдання новоствореної школи, передусім, полягало в підготовці кадрів командного складу зі спеціальною юридичною освітою для правоохоронних структур Сталінської, Ворошиловградської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської та інших областей республіки. Навчальний заклад розташувався на території колишнього військового містечка в селі Новожданівці Харцизького району.
Майбутній очільник спеціальної школи міліції Василь Чекін народився 18 березня 1919 р. у місті Барнаулі Алтайського краю. 1939-го закінчив Перше Київське артилерійське училище, у повоєнні роки – Вищу школу МВС СРСР. Як фронтовик Василь Артемович пройшов бойовий шлях від командира взводу до командира окремого артилерійського дивізіону, брав участь у боях за визволення Сталінграда, Києва та Західної України від німецько-фашистських загарбників, був удостоєний 14 урядових нагород. До роботи на посаді начальника школи міліції очолював Жданівський навчальний пункт міліції.
Перші роки розвитку СШМ, які випали саме на долю Василя Артемовича, були найважчими. Йому належало вирішувати безліч завдань одразу: і забезпечення школи будівельними матеріалами, меблями, науковою літературою, харчовими продуктами, і добір викладацького складу, і розв’язання житлового питання працівників… Василь Чекін доклав чимало зусиль для того, щоб навчальний процес розпочався вчасно.
За словами колишніх колег Василя Артемовича, він ніколи не скаржився на труднощі, навпаки – будував плани, шукав шляхів їх втілення в життя й піклувався про розпочату справу. Ось як згадує про Чекіна його заступник зі стройової підготовки полковник міліції Володимир Михайлович Фрадкін:
«Щоб вирішити матеріальні питання, Василю Артемовичу доводилося часто бувати у відрядженнях по всій області. Необхідні для школи міліції матеріали він привозив із різних міст. Особливу увагу приділяв створенню навчальних кабінетів, чим дуже пишався. До речі, зберігся фотознімок, на якому Чекін з гордістю показує створений кабінет криміналістики народним артистам СРСР Миколі Рибнікову та Аллі Ларіоновій.
З ініціативи Василя Артемовича був створений музичний взвод. Усі розводи добового наряду супроводжувалися музикою. За його вказівкою побудували курсантське кафе та майданчик. Очільник школи міліції дбав про харчування особового складу, ретельно контролював якість їжі. Як майстер з лижного спорту, Василь Артемович багато уваги приділяв створенню в школі навчально-матеріальної спортивної бази. Турбувався Василь Чекін і про організацію відпочинку працівників, їхнє дозвілля.
Та, безумовно, головною турботою Василя Артемовича була організація навчального процесу. Щоб залучити найкращих викладачів, Чекін поїхав до Києва, у Вищу школу МВС, де особисто добирав кандидатів для викладання у школі міліції. Серед них були Стромілов, Омельєв, Сподобаєв. Він довго спілкувався з кожним майбутнім працівником, вивчав його ділові та особистісні якості».
Василь Чекін завжди був енергійний та цілеспрямований, виявляв неабияку силу духу, стійкість поглядів і переконань. Та роки, проведені на фронті, поранення під час бойових дій, постійне недосипання, перевтома, турбота за долю товаришів, підлеглих, почуття відповідальності далися взнаки… У жовтні 1964 року він був змушений піти на лікування та більше до виконання обов’язків начальника школи не повернувся. Утім, сидіти на пенсії без діла не зміг. І тут варто згадати, що Василь Артемович був обдарованою, багатогранною особистістю. Незважаючи на поширену думку, що військова наука та творчість – речі непоєднувані, він був не лише відмінним військовим командиром, а й талановитим літератором. Тож, після виходу на заслужений відпочинок, Василь Чекін нарешті зміг реалізувати мрію, яку плекав усі післявоєнні роки: написати розповіді про побратимів, з якими йому довелося пройти Велику Вітчизняну війну. З-під його пера вийшли літературні твори «У вогні Сталінграда» та «У самому пеклі. Сталінградська повість». Останнє письменницьке дітище побачило світ 1972 року. Чотири роки потому, 27 січня 1976-го, Василь Артемович помер. Його поховано в Маріуполі. А родина переїхала жити до Прибалтики.
Повість «У вогні Сталінграда» збереглася лише в одному примірнику – його після смерті Чекіна випадково знайшли нові власники квартири. Вони передали твір до музею Донецького юридичного інституту. Нині працівники вишу працюють над книгою, присвяченою першому керівнику навчального закладу. До неї ввійдуть спогади випускників і колег Василя Артемовича, фотографії з його особистого архіву, авторські повісті.
…У Донецькому юридичному інституті МВС України пам’ятають першого керівника. Про нього тепло згадують випускники, які навчались у Донецькій спеціальній середній школі міліції понад 50 років тому. Його фотографії зберігаються в сімейних фотоальбомах ветеранів навчального закладу, а в музеї інституту діє постійна експозиція, присвячена роботі Василя Артемовича в ДССШМ МВС СРСР.
2006 року керівництво ДЮІ прийняло рішення відшукати місце поховання Василя Артемовича. Працівники інституту провели копітку пошукову роботу: підняли архіви цвинтарів та списки померлих, розшукали людей, які знали Чекіна, також залучили міську міліцію. Зрештою, старання не виявилися марними – могила Василя Чекіна була знайдена. Курсанти вишу, два Олександри – Роговець та Шунькін, – які проживали в Маріуполі, взяли на себе шефські зобов’язання з прибирання території поховання. Нині за нею доглядають курсанти факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції Олексій Томков, Володимир Садиков, Віктор Діхтяр. 7 жовтня 2013 року за ініціативою ректора інституту полковника міліції Віктора Бесчастного від керівництва та особового складу ДЮІ на могилі першого керівника навчального закладу був встановлений гранітний пам’ятник.
Увесь життєвий шлях Василя Чекіна, його ставлення до дорученої справи, наполегливість у досягненні поставленої мети, професіоналізм та самовіддане служіння на благо суспільства є гідним прикладом для молодого покоління правоохоронців.
Вікторія ПРОЗОРА,
Артем ШАРАПОВ,
Донецька обл.
