Народжена бути лікарем
Серед рідних і близького оточення офтальмолога Центрального госпіталю МВС України Тетяни Литвиненко – жодного лікаря. Тож виникає запитання: чому вона обрала саме цю сферу діяльності? «Скільки себе пам’ятаю, мріяла бути лікарем. Ще дівчинкою „лікувала” всіх членів сім’ї, іграшки, навіть кошенят, – усміхаючись, відповідає пані Тетяна. – Певно, я народилася лікарем». А якщо серйозно, то кожен пацієнт Литвиненко переконаний, що вона – офтальмолог від Бога.
Щоправда, до цього напряму медицини Тетяна прийшла не відразу. Вступаючи до Київського медінституту імені Богомольця, обрала факультет педіатрії: хотіла бути неонатологом – фахівцем, що піклується про здоров’я новонароджених діток. Однак доля внесла свої корективи: дівчина вийшла заміж і разом із чоловіком переїхала до Туркменістану. Освіту продовжувала здобувати вже в держмедуніверситеті в Ашхабаді, де була потужна школа офтальмології. Змінити фах порадили викладачі. Дівчина дослухалася до їхньої думки. «Мені сподобалася ця професія – тонка і, мабуть, найінтелігентніша серед медспеціальностей», – пояснює своє рішення Литвиненко, що понад два десятиліття працює в офтальмології. Вона щиро вдячна своїм наставникам, які допомогли зробити правильний вибір.
Нині Тетяна Литвиненко очолює офтальмологічну службу, що функціонує при лорвідділенні Центрального госпіталю МВС України. «Наш підрозділ невеликий – лише 15 ліжок, однак ми встигаємо обслуговувати аж три поліклініки – столичного главку й обласного управління міліції, а також ЦП МВС, – розповідає про роботу служби її очільниця. – Ми тісно співпрацюємо з Центральною поліклінікою міністерства, де функціонує потужне офтальмологічне відділення. Нашим звичним напрямом є так звана некомерційна офтальмологія: корекція зору, запалювальні процеси тощо». Тетяна Володимирівна постійно перебуває у професійному розвитку: читає фахову літературу, цікавиться новинами в галузі, бере участь у конференціях.
Захоплена професійною діяльністю, лікарка переконана, що все ж таки головне в житті жінки – родина. Кожну вільну хвильку вона присвячує своїм найріднішим людям – чоловікові й дітям. «Коли запитують, яке в мене хобі, я відповідаю – сім’я, – каже співрозмовниця. – А найбільша радість для мене – це успіхи моїх дітей». До речі, дивлячись на цю молоду тендітну жінку, важко повірити, що вона має двох дорослих синів. «Вони вже живуть самостійним життям, але ніколи не забувають вітати мене зі святами. Зокрема, на Миколая, коли, за традицією, слухняні дітки отримують гостинці від доброго дідуся, мої хлопці готують подарунки й для мене. Жартують, що заслужила, адже була чемною й слухняною матусею», – з любов’ю в голосі розповідає про синів Тетяна Володимирівна. І, звичайно ж, найщиріші вітання й чудові весняні квіти вона отримує від своїх чоловіків 8 Березня.
