Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Наші люди
11/03/2014 17:06

Переможеш будь-кого, якщо переможеш себе

Ольга Артьомова є гордістю київського «Титана» – спеціального полку столичного УДСО. Артьомова – одна з тих, кого свого часу зарахували в «дебютний» склад першого в історії підрозділу жінок-тілоохоронців. У бодігарди потрапила невипадково, адже має неабиякий бійцівський вишкіл – кандидат у майстри спорту України з боксу, кікбоксингу й ушу.

Ще дівчинкою Оля захопилася спортом, пробуючи сили в різних секціях – гандболу, тенісу, волейболу. Творчий пошук тривав доти, доки не зрозуміла: найкраще зможе проявити власне прагнення до змагальності саме в єдиноборствах. У 14 літ дівча опинилося на боксерському ринзі. Години тренувань і спарингів стали тією бажаною справою, де Ольга змогла найліпше реалізуватися. А ще з вибором допоміг тренер – доволі муд­ра людина. Він умів підбирати потрібні слова, які вселяли спортсменові віру в себе, і завжди научав: бокс – це не бійка, а справжнє мистецтво.

– І досі пам’ятаю перший бій, що відбувся за місяць, як я почала займатися боксом. Суперником став хлопець. Чомусь це дуже розізлило, – згадує Ольга. – Емоції взяли гору, дався взнаки брак практики й тому, на жаль, судді зафіксували мою поразку. Той урок став повчальним, і я ще зав­зятіше взялася за тренування, шліфуючи техніку й інші складові майстерності.

Результатом наполегливості стала перемога в поєдинку на змаганнях, що відбулися за два місяці після не зовсім вдалого «хрещення» шкіряними рукавичками. Саме тоді вловила просту, але важливу істину: у спорті, передовсім, потрібно перемогти свої слабкості, й тільки тоді можна виходити на ринг і перемагати суперника.

Закінчивши школу в Броварах, що на Київщині, Артьомова вступає до Національного університету фізичного виховання і спорту України на факультет «Олімпійський професійний спорт». Здобувши відповідний фах, вона тривалий час працювала з дітьми. А позаторік вирішила круто змінити життя й наважилася спробувати себе як правоохоронець. Спортсменку зарахували у штат спецпідрозділу «Титан» УДСО Києва інспектором-охоронцем.

– Мені дуже подобається професія тілоохоронця, в якій я можу використати весь багаж здобутого досвіду й знань, – запевняє співрозмовниця. – Тут не розслабишся: треба завжди тримати тіло й мозок у тонусі, постійно тренуватися, підвищувати кваліфікацію. А ще в «Титані» я знайшла багато друзів, встигла взяти участь у кількох всеукраїнських і міжнародних турнірах тілоохоронців. Нині продовжую професійні заняття боксом, готуюся до національних змагань не тільки як спортсмен, а й як офіційний рефері.

Примітно, що Оля захоплюється верховою їздою, бо переконана: коні, ці благородні тварини, заряджають енергією й відчувають душу людини.

Інша знана бодігард зі столиці – старший лейтенант міліції Катерина Смірнова – пішла стопами батька, який теж служив у «Титані».

– Я змалку займалася лижними гонками, здобула фах тренера-викладача, маю магістерський ступінь з олімпійського та професійного спорту. Проте якось зрозуміла, що в спорті себе вичерпала. Спробувала сили в міліцейській службі, – розповідає Катерина. – Спершу – у підрозділі кадрового забезпечення, а потім захотіла перейти до активнішої діяльності й стала тілоохоронцем. Майже п’ять років відшліфовую тут майстерність.

Про клієнтів Смірнова говорить неохоче. Проте каже, що їй допомагає комунікабельність, особливо, якщо замовником є жінка з малою дитиною, коли доводиться перебувати в різних іпостасях, навіть няні й подруги.

друкувати
Додати коментар

Інші статті