«Ми вірні Присязі й обов’язку!»
Наш народ ще не встиг оговтатися від недавніх кровопролитних подій на столичних вулицях, зміни влади й перших кроків новообраних і новопризначених її керівників, як Україна зіткнулась із новим випробуванням – різким загостренням суспільно-політичної обстановки в Автономній Республіці Крим і втручанням у неї військ Збройних сил Російської Федерації.
Напевно, немає сенсу детально переповідати події, які виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов розцінив як «пряму агресію по відношенню до державного суверенітету України».
Це протистояння, напевно, увійде у світову історію як небувалий приклад «мирного опору», адже жодна українська військова частина, жоден корабель не піддалися на різноманітні провокації і не здалися! Перед «людьми в масках» воїни України демонструють витримку, мужність, справжній патріотизм. І це – попри винахідливість провокаторів, попри страшний моральний тиск, попри всі сумніви й навіть образи на рідну державу, яка справді багато чим заборгувала своїм захисникам за понад 22 роки незалежності…
Серед тих, хто нині боронить честь Державного прапора України, – військовослужбовці Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС, усі п’ять гарнізонів якого відвідували «невідомі», виголошуючи «накази», погрози та «спокусливі пропозиції». Варто наголосити, що у вирі цих подій опинилися воїни, більшість із яких у складі військових оперативних резервів ВВ пройшли крізь майже 3-місячне протистояння з активістами Майдану й пекло «барикадних» сутичок; крізь зраду і кров (втративши загиблими двох своїх побратимів, старших лейтенантів Дмитра Власенка та Віталія Гончарова); крізь зневагу, якої вони наслухались від мітингувальників… Додамо ще й наболілу проблему – менше, ніж у Збройних силах, грошове забезпечення та негаразди, спільні для всіх українських «силовиків», – і, здавалося б, моральний дух «вевешних» частин в АРК створює чудові умови для впливу «невідомих» емісарів.
Як кажуть, саме у випробуваннях виявляється сутність людей. Напевно, український народ повинен знати насамперед те, що станом на вечір 5 березня ЖОДЕН військовий правоохоронець в АРК не здався, не дезертирував і не зрадив Батьківщину! Управління та військові частини Кримського ТрК ВВ перебувають у стані підвищеної бойової готовності й несуть внутрішню та вартову службу в посиленому режимі. За час протистояння воїнами ВВ не вчинено жодного злочину чи порушення дисципліни, уся зброя, боєприпаси та техніка перебувають під контролем командування частин.
Уже в перші дні кризи начальник управління Кримського ТрК генерал-майор Микола Балан у короткому телевізійному інтерв’ю заявив: «Підпорядковані мені частини готові й можуть охороняти й обороняти себе самостійно від будь-яких агресивних проявів, і в нас достатньо сил і засобів для цього. Весь особовий склад на сто відсотків вірний Присязі й військовому обов’язку…».
…О пів на восьму ранку 2 березня в Сімферополі до контрольно-перепускного пункту управління ТрК під’їхав вантажний автомобіль КамАЗ військового зразка без державних номерів, який перегородив виїзд. Прибулі на цьому авто 17 озброєних людей у військовій формі без знаків розрізнення відрекомендувались як російські військовослужбовці (проте відмовилися назвати свої прізвища) і попросили зустрічі з командуванням. Під час подальшого спілкування «гості» зажадали, аби господарі здали зброю, та запропонували перейти під їхню охорону (мовляв, вони прибули захищати управління від «екстремістів»). Почувши відповідь, що їхні вимоги не мають ніяких законних підстав, «невідомі» зрештою погодилися розблокувати виїзд. До речі, на знак порозуміння «візитерів» навіть пригостили гарячим чаєм, бутербродами, печивом, варенням та згущеним молоком, за що вони щиро подякували.
Наступного дня групи невідомих осіб із державними прапорами Російської Федерації знову заблокували в’їзди до військових частин ВВ, що дислоковані в містах Сімферополь, Євпаторія та в селі Краснокам’янці. Порушуючи чинне законодавство України, ці люди перешкоджали не лише виконанню службово-бойових завдань, а й повсякденному життю гарнізонів ВВ.
А в ніч на 4 березня до барикади біля контрольно-перепускного пункту сімферопольської бригади ВВ вантажним автомобілем «Соболь» під’їхали невідомі в цивільному одязі, які зчинили бійку з активістами, що охороняли барикаду, а згодом почали таранити ворота КПП. Після того, як наряд КПП доповів оперативному черговому з’єднання про виникнення конфліктної ситуації, для недопущення прориву агресивних людей на територію містечка ворота з протилежного боку заблокували черговим тягачем, завдяки чому натиск «Соболя» був стриманий.
Усвідомивши, що прорватися їм не вдасться, правопорушники вийшли з авто й почали ламати двері КПП. На адресу військових правоохоронців лунали заклики скласти зброю та «перейти на бік Росії». Викликаний по телефону «102» наряд міліції після переговорів із правопорушниками поїхав з місця події, а дебошири зникли в невідомому напрямку…
Спроби схилити особовий склад до порушення дисципліни дійшли навіть до пропонування хабарів. Зокрема, командуванню полку ВВ, дислокованого в місті-герої Севастополі, невідомі особи в цивільному неодноразово пропонували чималенькі суми за згоду на «роззброєння» – наприклад, командиру пропонувалося 200 тисяч доларів США. Офіцери відмовились, категорично заявивши, що й надалі залишатимуться вірними Військовій присязі. Незважаючи на це, ввечері того ж дня російські ЗМІ повідомили про перехід особового складу цієї частини в підпорядкування місцевій владі Севастополя…
Варто зазначити, що значну роль у підтриманні морального духу військовослужбовців, які перебувають у своєрідній облозі, відіграють їхні родини та старші колеги-пенсіонери. А голова Кримської секції Асоціації ветеранів ВВ полковник запасу Григорій Фатєєв навіть брав участь у переговорах із непроханими й анонімними гостями у військовій формі…
Ці події засвідчили: в України, можливо, нині й дійсно немає (поки що) сильного, справді потужного війська із сучасною зброєю й технікою. Проте є люди, готові захищати свою країну і свій народ, свою землю, люди, яких неможливо залякати – і які здатні НЕ СПУСКАТИ ПРАПОРА. Саме тому світова громадськість не лише висловлює обурення та стурбованість агресивними діями Росії у Криму, а й захоплюється завзяттям, мужністю й витривалістю, які нині перед цілком реальною загрозою разом із прикордонниками, моряками й морськими піхотинцями, авіаторами та воїнами частин протиповітряної оборони демонструють українські військові правоохоронці.
Михайло БОЦАНЮК, АР Крим,
Сергій КОВАЛЕНКО, «ІЗ».
Фото Михайла БОЦАНЮКА
Додати коментар
