Безперервний процес самоосвіти – основа професіоналізму
У попередніх номерах тижневика «Іменем Закону» була розпочата серія публікацій, присвячених обговоренню інноваційних засобів та методів освітнього процесу, що їх запроваджують відомчі вищі навчальні заклади. Цього разу до розмови на окреслену тему ми запросили першого проректора з навчально-методичної та наукової роботи Донецького юридичного інституту МВС України Вадима Володимировича Пашутіна.
Використання в освітньому процесі новітніх технологій дозволяє оперативно редагувати навчальний матеріал, доповнювати його актуальною інформацією та прикладами з правоохоронної практики, що суттєво підвищує рівень готовності майбутнього фахівця до виконання конкретних завдань після призначення його на первинну посаду.
– За статистикою, кожні п’ять років обсяг інформації, яким має володіти працівник, збільшується вдвічі. Освіта, яку здобуто, так би мовити, у традиційному віці та у традиційний спосіб, уже не гарантує усталеного успіху в професійній діяльності. Щоб фаховий рівень спеціаліста відповідав вимогам нинішнього дня, треба безперервно навчатись, – переконаний Вадим Пашутін.
Допомогти в цьому, на думку Вадима Володимировича, покликані новітні технічні засоби, зокрема й Інтернет. Всесвітня мережа надає безліч можливостей доступу до значних масивів інформації. Більше того, цю інформацію можна використовувати у процесі формування освітніх програм.
– З появою сучасних інформаційних технологій з’явилася можливість швидкого доступу до масиву навчальної інформації. Те, що раніше студент годинами шукав у бібліотеках, тепер можна знайти, не виходячи з гуртожитку, – веде далі наш співрозмовник. – Водночас, не так легко орієнтуватись у матеріалах, які пропонує мережа за відповідним запитом, адже Інтернет насичено матеріалами різної якості, зокрема й помилковою інформацією.
Очевидно, є потреба у фільтрації матеріалу з мережі під час його запозичення для використання в навчальному процесі та його адмініструванні вищим навчальним закладом. Утім, наведення рекомендованих інтернетресурсів у методичних виданнях вишу невиправдане, бо контент на запропонованих сайтах швидко змінюється. Доцільнішим є формування локальної електронної бібліотеки, у віртуальних фондах якої розміщуються як електронні продукти, розроблені фахівцями ВНЗ, так і матеріали інших авторів з дотриманням законодавства про авторські права.
– З досвіду наповнення фондів електронної бібліотеки Донецького юридичного інституту МВС України та її адміністрування можна зробити висновок, що затребуваність матеріалів електронної бібліотеки залежить не лише від якості інформації, а й від способу її подачі, – наголошує співрозмовник. – Матеріали мають бути структуровані так, щоб максимально полегшити їх пошук за кожним навчальним предметом, темою. Для того, щоб віднайти оптимальну структуру бібліотеки, нам довелося протягом трьох років двічі корегувати систему та порядок розміщення електронних файлів. Нині електронна бібліотека інституту містить чотири з лишком тисячі файлів різних форматів. Доступ до ресурсів мають лише науково-педагогічний склад, студенти й курсанти інституту. Він можливий як через локальну мережу, так і через офіційний сайт інституту. Кожному курсантові, студентові, слухачу надається персональний логін та пароль доступу до ресурсів бібліотеки, що діють протягом усього періоду навчання.
Час засвідчив, що навчальні матеріали, викладені в електронному вигляді, курсанти та студенти сприймають легко. Особливо популярна така форма подачі серед студентів та слухачів-заочників, бо електронна бібліотека – це фактично «домашня» бібліотека, де вся потрібна інформація доступна в будь-який час.
– Утім, є певна складність у запровадженні таких інноваційних методів навчання у колах викладачів-консерваторів, – розмірковує фахівець ДЮІ. – Річ у тім, що це вимагає від педагога не лише обізнаності в комп’ютерних технологіях, а й здатності до нетрадиційного формування навчального матеріалу, незвичного стилю спілкування з курсантами, студентами. Отже, це – додаткове навантаження на нього, зокрема щодо розробки та поточного адміністрування дистанційного курсу. До того ж, зазвичай, не всі викладачі усвідомлюють різницю між залученням в освітній процес електронної бібліотеки та власне дистанційним навчанням. Перше – це наповнення електронного ресурсу інформацією та рекомендаціями щодо її використання, а друге – постійний електронний діалог з користувачем дистанційного курсу. Але з усвідомленням того, які можливості надають такі форми навчання, виникає і зацікавленість в опануванні ними. На сьогодні фахівці інституту розробили й запровадили на 22 кафедрах понад 60 дистанційних курсів. Ще близько 40 – у процесі доопрацювання.
Інша перепона на цьому шляху – відсутність досконалого законодавства щодо регулювання такого виду освіти. Навіть підписання довгоочікуваного наказу МОН від 25.04.2013 р. № 466, що затвердив Положення про дистанційне навчання, не розставило всі крапки над «і». Тому слід чекати появи нових документів, методичних вказівок та роз’яснень, які б деталізували окремі положення.
За словами першого проректора з навчально-методичної та наукової роботи ДЮІ Вадима Пашутіна, інститут не ставив завдання замінити традиційні форми навчання дистанційною:
– Стратегія запровадження дистанційних технологій у навчальний процес надає курсантам та студентам додатковий – віртуальний – освітній простір. Вони можуть отримувати навчальну інформацію, не чекаючи на потрібну літературу в бібліотеці, обговорювати якісь проблемні навчальні питання зі своїми однокурсниками на форумі, консультуватися з викладачем, не розшукуючи його по всьому інституту, перевіряти рівень засвоєння знань за допомогою тестових систем, навіть відпрацьовувати пропущені теми.
Як підсумок, можу зазначити, що наш досвід із запровадження та використання інноваційних технологій надає підстави стверджувати, що сучасний ментальний розвиток користувачів згаданих ресурсів поки що не дозволяє повністю замінити класичні моделі навчання – очну та заочну – на суто дистанційну, без «живого» спілкування студента з викладачем. Така форма навчального процесу можлива лише як частина або доповнення до вже наявних напрацювань і має бути спрямована, передусім, на користувача, що свідомо прагне до самовдосконалення та самоосвіти.
Записала
Марія САЛЬНІК, «ІЗ»
