Захисники нашого миру та спокою

Уже понад три тижні правопорядок у центрі столиці цілодобово вартують сотні правоохоронців – військовослужбовці внутрішніх військ, бійці «Беркута» та інші представники міліцейського відомства. Попри всі складнощі – негоду, непрості умови несення служби, агресивні прояви з боку деяких громадян, – вони професійно виконують свій обов’язок, оберігаючи наш мир та спокій.

І це при тому, що більшість захисників закону – молоді чоловіки: серед військовослужбовців ВВ переважають юнаки-призовники, а середній вік «беркутівців» не перевищує 30 років. Цим хлопцям нелегко. Але, певне, ще важче тим, хто чекає на них вдома, – батькам, дружинам, коханим, дітям…

І в тому потоці негативу щодо їхніх рідних, який лине звідусіль, їм залишається лише одне – вірити. Вірити в те, що все буде гаразд. Щоб полегшити таке непросте чекання, ми вирушили «в гості» до тих правоохоронців, які нині перебувають в епіцентрі подій: розпитати про службові будні, настрій напередодні свят. А ще запропонували їм передати вітання найближчим людям…

Перший пункт нашого призначення – кордон поблизу столичного Маріїнського парку. Правопорядок тут вартує військовий оперативний резерв (ВОРез) євпаторійського окремого батальйону внутрішніх військ. Один із його представників, випускник Навчального центру ВВ молодший сержант Володимир Симків відслужив уже більш ніж половину терміну строкової служби – вісім місяців. До Києва у складі ВОРезу прибув понад тиждень тому. «Наше головне завдання – охорона громадського порядку, – розповідає військовослужбовець. – На службу ми заступаємо на добу. У військовому ланцюжку стоїмо дві години, наступні дві – відпочиваємо. У теленовинах показують, що в нас тут неспокійно, та обстановка на нашій ділянці в цілому тиха. Люди ставляться до нас добре, тому ніяких конфліктів не виникало».

Вдома, на Херсонщині, на Володимира чекають мама та два брати, які із завмиранням серця слідкують за телевізійними випусками новин та перечитують публікації у ЗМІ. «Хочу заспокоїти їх і запевнити: у мене все гаразд!» – звертається до своїх рідних Володимир Симків.

Після закінчення терміну строкової наш співрозмовник планує продовжити службу в правоохоронних органах і розпочне торувати цей шлях зі вступу до вищого навчального закладу системи МВС. А поки що – вартуватиме правопорядок тут, у столиці…

«Напередодні новорічних та Різдвяних свят хочу побажати своїм товаришам по службі, щоб вони якнайшвидше повернулися додому, до своїх родин. А всім співвітчизникам – миру та спокою».

Далі за курсом – кордон поблизу Верховної Ради України. Тут – зона відповідальності ВОРезу криворізької окремої бригади внутрішніх військ. Воїн цього з’єднання, старший солдат Микола Сандул прийшов на службу за контрактом до ВВ після того, як відслужив строкову в лавах Збройних сил. До столиці прибув першого дня грудня. «Умови нашої служби цілком нормальні, – розповідає військовослужбовець. – Ми забезпечені триразовим харчуванням, належним відпочинком. Нам видали теплі шкарпетки та утеплене взуття. Розповідаю про це для того, щоб рідні не хвилювалися…».

У Кривому Розі якнайшвидшої зустрічі з Миколою очікують батьки, дружина та бабуся. Солдат «мирного фронту» телефонує додому, тільки-но випадає вільна хвилина. «Користуючись нагодою, хочу передати палкий привіт мамі, татові, коханій дружині Вікторії. Чекайте на мене й бережіть себе. Скоро новорічні й Різдвяні свята. Сподіваюсь, що нам пощастить зустріти їх разом. Хочеться вірити, що люди об’єднаються й більше не ворогуватимуть, адже ми – єдиний народ».

Кордон біля Адміністрації Президента України вартують військовослужбовці полку спеціального призначення ВВ «Тигр». Один із його бійців – старший солдат Максим Багінський. У внутрішніх військах він служить уже дев’ятий місяць. Із Феодосії до Києва Максим прибув 4 грудня. Розповідає, що до нових умов несення служби адаптувався досить швидко: тут усе діє за армійським порядком. «Наше головне завдання – забезпечити правопорядок на закріпленій за нами території, – розповідає старший солдат. – Тож служимо на благо Вітчизни й усіх її громадян».

Родом Максим Багінський із Житомирщини. Там на його повернення з нетерпінням чекають батьки та кохана дівчина. Чекають і, безумовно, хвилюються. «Телефоную їм щовечора, щоб почути рідні голоси. Нехай там тримаються, я скоро повернуся додому, – каже юнак. – Незабаром Новий рік та Різдво, тому бажаю всім міцного здоров’я, щастя та всіляких гараздів. Нехай в Україні запанує мир та злагода».

Разом із кримськими військовослужбовцями правопорядок на Банковій забезпечують воїни запорізької окремої бригади ВВ. Солдат Василь Богославець має за плечима дві вищі освіти, а нині, як і Максим Багінський, уже дев’ятий місяць служить у лавах внутрішніх військ. «Добу, яка відводиться нам для відпочинку, ми проводимо в одному зі столичних закладів фізичної культури. Там для нас створено всі належні умови, – розповідає солдат. – Сили поновлюємо в русі: проводимо різноманітні спортивні змагання. Нещодавно доводили, хто краще грає у волейбол. Також кілька днів тому до нас завітали артисти ансамблю МВС і, як мовиться, підіймали наш бойовий дух співом. Тому особливо неприємно читати в деяких засобах масової інформації, про те, що нас тут тримають у нелюдських умовах: без сну, відпочинку та їжі. Запевняю вас: це неправда. Не ідеалізуватиму: служба є служба, але всім необхідним нас забезпечують».

Напевно, у ці рядки особливо уважно вчитуватимуться рідні й друзі Василя, які чекають на нього вдома, на Івано-Франківщині. «Передаю вітання моїм батькам, нехай знають: я завжди думаю про них і зроблю все для того, щоб вони мною пишалися. У ці святкові дні хочу побажати всім українцям щастя, бо ми на це заслуговуємо!».

Наша наступна зупинка – пост на вулиці Лютеранській, де порядок вартують військовослужбовці столичного з’єднання ВВ з охорони дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні. Старший сержант Олексій Фандецький – представник «першої хвилі» професійних військовослужбовців, які свідомо прийшли до лав ВВ не маючи за плечима строкової. Нині Олексій прослужив уже три роки за першим контрактом і понад рік – за другим. Стояти на варті правопорядку Олексію Фандецькому випало й у день, коли відбувалися сумнозвісні події на Банковій. «Ми прийшли на підмогу нашим товаришам із бригади спецпризначення «Барс», – розповідає старший сержант. – За лічені хвилини з п’ятого ряду опинились у другому: наших бійців один за одним виносили із забиттями та переломами. На нас летіло каміння, шматки асфальту, петарди... Але ми вистояли».

Військовослужбовець також поділився з нами своїми спостереженнями: «Вартуємо порядок уже близько місяця, не змінюючи місця. У перші дні люди ставилися до нас дещо настороже- но. Але з часом вони переконалися, що ми тут стоїмо заради їхньої безпеки. Багато разів із ними спілкувались і пояснювали, що ми такі ж люди, як і вони, що не хочемо, щоб така ситуація будь-коли повторилась, що бажаємо миру та спокою нашій державі. Тепер вони приходять, запитують про наш настрій, самопочуття». До нашого діалогу приєднуються й інші бойові товариші Олексія Фандецького. Вони розповідають про мешканців сусідніх будинків, які щовечора, після роботи, навідуються до військового ланцюжка й пригощають чимось смачним, пропонують зігрітися чаєм та кавою. Хлопці щиро, як то кажуть, без гри на камеру, дякують їм і обіцяють, що й надалі охоронятимуть їхні спокій та мир.

Уже пізнього вечора прямуємо до поста, що розташований поблизу Кабінету Міністрів України. Там зустрічаємо тендітну жінку – т.в.о. начальника медпункту полтавського окремого батальйону ВВ старшого сержанта Наталю Крючкову. Перш ніж потрапити на службу до внутрішніх військ, пані Наталя десять років пропрацювала медсестрою на «гражданці». Відтоді, як вона поповнила лави військовиків, минуло 18 літ. У столиці Наталя Крючкова вже майже місяць. Увесь цей час медик дбає про здоров’я бійців: «Оскільки тепер зима й доволі прохолодно, передусім, я дивлюся за тим, щоб хлопці не хворіли на гострі респіраторні захворювання. Тому наш щоденний „ритуал” – прийом профілактичних лікарських препаратів, а також підтримка імунітету такими народними засобами, як часник та цибуля».

Її, єдину жінку в з’єднанні, чоловіки бережуть, як зіницю ока. «Коли бійцям видають шоколад або згущене молоко, вони все віддають мені, – усміхається медсестра. – Я теж намагаюсь усіляко їх підтримувати в цих нелегких умовах. Наприклад, у день Святого Миколая зробила їм невеличкий сюрприз, щоб нагадати про дім і родинне тепло. Зранку під своїми подушками воїни знайшли ікони Святого Миколая, фрукти та магніти із зображенням Києво-Печерської лаври – на згадку про це відрядження».

Удома на Наталію Крючкову чекає донька. Жінка сподівається, що Новий рік – їхнє улюблене сімейне свято – вони зустрінуть удвох. «Напередодні свят хочу побажати всім українцям міцного здоров’я та всіляких гараздів. А своїм колегам – стабільності, гідної заробітної плати та поцінування нашої праці, адже ми служимо на благо України».

Крім військовослужбовців ВВ, нам також вдалося поспілкуватися з бійцями роти міліції особливого призначення «Беркут» при УМВС у Кіровоградській області, які теж несуть службу в центрі столиці. Зі спецназівцями ми зустрілись у дворі Центральної виборчої комісії – там у день свого професійного свята за порядком стежили кілька десятків «беркутівців». Насамперед, поставили найактуальніше запитання командиру роти підполковнику міліції Володимиру Канчурі: чи справді, як на початку грудня повідомляли ЗМІ, 220 його підлеглих відмовилися виїжджати в Київ для виконання поставлених завдань?

«Усі публікації в Інтернеті, в яких прозвучала інформація про те, що кіровоградський «Беркут» нібито не виїхав у Київ для несення служби, – це провокація, дезінформація, – підкреслив Володимир Канчура. – Ми отримали з МВС службову телеграму, на підставі якої був підготовлений та підписаний начальником УМВС області наказ про надання допомоги з охорони громадського порядку ГУМВС у місті Києві, і вже 24 листопада особовий склад у кількості 50 бійців прибув до столиці. До речі, для тих, хто написав про 220 осіб, хотів би уточнити: за штатом у кіровоградському «Беркуті» лише 65 бійців. Тут, у Києві, ми живемо в нормальних умовах, працюємо в умовах, наближених до складних, але хлопці справляються, скарг немає».

Один із тих кіровоградців, хто тепер вартує порядок далеко від дому, – старший психолог спецпідрозділу капітан міліції Сергій Гордєєв. Він у столиці з першого грудня і за цей час жодного разу не бачив своїх рідних: лише чув їхні голоси в слухавці. За майже 10 років служби в «Беркуті» це вже не перше таке тривале відрядження для офіцера. Наприклад, він згадує своє перебування в Києві під час президентських виборів 2004 року.

«Складається враження, що нинішні протестувальники більше готувалися до провокацій, – порівнює ситуації Сергій Гордєєв. – Вони не бояться міліції взагалі, поводяться дуже зухвало, грубо порушують закон».

На відміну від військовослужбовців внутрішніх військ, бійці «Беркута» не стоять у кордонах, а перебувають, так би мовити, у бойовому резерві: чергують на території основних об’єктів – Адміністрації Президента, Кабміну, Верховної Ради та інших. Їхнє основне завдання – не допустити порушень громадського порядку.

«Нині ми цілий день проводимо в центрі Києва, тільки о десятій вечора повертаємося на місце відпочинку, а о 6-й ранку вже на ногах, – продовжує капітан міліції. – Фактично часу вистачає тільки на відпочинок і на те, щоб доглянути за собою. Гріємося в автобусах, приміщеннях, чай-кава, одяг теплий... Багато працівників охоронюваних нами об’єктів уже здоровкаються з нами, ось сьогодні зі святом вітали. Також нас приїжджали привітати керівники УМВС області».

Звичайно ж, теплі слова Сергію адресували й найдорожчі для нього люди – батьки, дружина та чотирирічна донька. По телефону маленька дівчинка постійно запитує тата, коли ж він уже повернеться додому, адже вона так за ним скучила. Спецназівець пообіцяв донечці, що Новий рік вони зустрінуть разом, і дуже сподівається, що дотримає слова.

«Наступного року я бажаю нашій країні стабільності та спокою, а своїм близьким і колегам – витримки, терпіння, надії на краще і, найголовніше, дочекатися цього кращого», – наостанок зазначив Сергій Гордєєв.

Колега й тезка спецназівця – старший інспектор групи кадрового забезпечення РМОП «Беркут» Кіровоградщини старший лейтенант міліції Сергій Дівчук, що теж погодився розповісти нам про себе, служить у підрозділі лише близько двох років. І труднощі, з якими доводиться стикатись у роботі, його не лякають:

«Я ще в школі вирішив, що буду спецназівцем, тому почав займатися спортом, нині маю звання майстра спорту зі стрільби. Крім того, мій батько – військовий, тож я багато бачив, читав про майбутню професію й давно був готовий до служби, до того, що буде нелегко. Вдома, щонайменше раз на місяць, нас залучають до забезпечення порядку під час масових заходів, а нещодавно ми повернулися з відрядження в Новоархангельськ, де пробули понад місяць».

Офіцер каже, що йому подобається Київ, але, звісно ж, нормально роздивитись усе навкруги, походити стародавнім містом тепер немає ні часу, ні можливості. Однак правоохоронець сподівається: незабаром обстановка зміниться, і він повернеться до столиці з хорошого приводу. Тим більше, що за весь час життя тут – Дівчук теж приїхав першого дня зими – він відчував тільки доброзичливе ставлення киян і до себе, і до «Беркута» загалом.

«Люди привітні, співчутливі, деякі підходять, щоб висловити підтримку, подяку, – розповідає старший лейтенант міліції. – А недавно ми крокували вулицею, і до нас підійшли дві бабусі, кажуть: „Ми пишаємося вами, дякуємо”. І навіть кинулися нас обіймати...».

Заповітну фразу «Я повертаюся!» вдома у Сергія очікують почути його батьки, дружина, тесті й маленький синочок – йому 18 грудня виповнився лише рік. Малюк ще не усвідомлює, що тато далеко від дому, але вже уважно слухає його голос у телефоні. І навіть щось відповідає своєю дитячою мовою.

«Дружина розуміє мене: вона знала, за кого виходить заміж, знала про мою роботу, – каже спецназівець. – Та, зрозуміло ж, вона сумує, телефонує по кілька разів на день, запитує, коли буду вдома. Звичайно ж, я хотів би бути поруч із ними в день народження синочка, але сподіваюся, що скоро повернуся, і ми знову зберемося великою дружною сім’єю. А поки що нехай вони не хвилюються та знають: у нас усе гаразд!».

Напередодні Нового року Сергій Дівчук побажав усім нашим співгромадянам залишатися розсудливими людьми й не піддаватися на провокації, а своїм колегам – міцного здоров’я, здійснення мрій, а також якомога менше непорозумінь у роботі – щоб правоохоронці завжди несли службу з гордо піднятою головою.

Марія Сальнік , Анна Торгоненко , «Моменти».

Фото Олега Таборовського

друкувати

Коментарi

cindyer 12/03/2014 8:06
For contributions in kind, the account in the addition should be bent for the tag heuer replica agenda of an appraisement produced by an candid able appointed in the adjacency court. aural accident of an S.r
coach outlet 18/02/2014 8:51
coach outlet , coach outlet , coach outlet
pro100hosting.net 19/01/2014 22:18
ЯНУКОВИЧ - ПИДАРАСТ. ТЮРЕМ НА ВСЕХ НЕ ХВАТИТЬ