Як притягнути до відповідальності за гральний бізнес?
Україна ніколи не мала чіткої системи правових норм у надприбутковій сфері азартних ігор. Більше того, профільні нормативно-правові акти суперечили один одному.
Безконтрольність такого бізнесу провокує формування тіньової економіки. Бюджет щороку одержував 700 млн гривень податкових надходжень від цього виду діяльності, коли реально галузь мала прихований прибуток у 3-3,4 млрд доларів. А ще «азартне підприємництво» – поживний ґрунт для шахрайств, воно сприяє легалізації «брудних» коштів,
нищить моральність соціуму, провокує ігроманію (гемблінг-залежність). Попри ухвалення 2009-го закону «Про заборону грального бізнесу в Україні», належного контролю тут бракує. Так, до набуття чинності згаданого акту 70% залів із «однорукими бандитами» працювали нелегально, нині ж щодесятий із них продовжує діяльність, перетворившись на онлайн-казино, інтернетклуб або ж пішовши у підпілля.
«Однорукі бандити» – симулятори успіху
У Кримінальному кодексі до грудня 2010-го не було норми, що передбачала покарання за ведення грального бізнесу. Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про заборону грального бізнесу в Україні» доповнив ККУ ст. 203-2, що встановлює відповідальність за комерцію на грі: штраф від 10 до 50 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Аналіз тридцяти вироків у єдиному державному реєстрі судових рішень щодо осіб, які вчинили такий злочин, дає змогу зазначити кілька цікавих моментів. Суди, ухвалюючи відповідний вирок, призначали такі штрафи: 1,7 тис. гривень, 10 тис., 17 тис., 25,5 тис., 50 тис., 127,5 тис. (2 кримінальні справи), 170 тис. (17 справ), 255 тис. і 510 тис. гривень. Також двох осіб звільнено від відповідальності через амністію. Призначаючи покарання, суди, посилаючись на ст. 69 ККУ, враховують пом’якшувальну обставину – відсутність судимості. Хоча значна кількість винних вже була судима за крадіжки, шахрайства й інші злочини. Тобто варто говорити, що деякі рішення Феміди можуть бути обумовлені корупцією. Зокрема, гральні автомати, комп’ютери (речові докази) знищені лише під час розгляду 4 кримінальних справ, конфісковані – у 17, із них у дохід держави – 5, повернуті особі, яка передавала їх в оренду – у 3, залишені у власників – у 2 та повернуті власнику – у 4 випадках.
У законі «Про заборону грального бізнесу в Україні» зазначено: гральний бізнес – це діяльність, пов’язана з організацією, проведенням і наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, букмекерських конторах, на гральних автоматах, комп’ютерних симуляторах, в електронному казино незалежно від місця розташування сервера. У цій же статті азартною визначено будь-яку гру, обов’язкова умова участі в якій – сплата грошей, зокрема електронним платежем, що дає змогу учаснику отримати виграш (приз). Очевидно, не кожна відома гра (приміром, карти, нарди тощо) є азартною. Але, на нашу думку, вона може стати такою з огляду на емоційний стан учасників. Тому є потреба чітко відмежувати кримінально карану гру від будь-якої іншої. Окремі науковці азартними вважають ігри, основою організації яких є одержання виграшу – грошей, цінностей, речей, права володіння й розпорядження рухомим чи нерухомим майном. Ми уточнюємо, що головною ознакою азартної гри має стати обов’язкова втрата вкладених її учасником власних коштів.
Російський учений у галузі кримінального права А. Лохвицький розрізняє азартні, привселюдні азартні й комерційні ігри. І робить висновки, що вони засновані на випадку, у них немає ні розрахунку, ні мистецтва, ні безперервно мінливих шансів успіху. Також таке заняття становить небезпеку для суспільства, і завжди вело до загального зубожіння, деморалізації, зростання злочинності. Тому держава має право й зобов’язана забороняти таку діяльність. Примітно, що дослідник вважає небезпечними й лотереї, бо вони найглибше проникають у народні маси.
Здобуття призу в конкурсі – це не азартна гра
Однією з суттєвих ознак поняття азартної гри є те, що виграш у ній залежить від випадку, а не від вмінь і підготовки учасників. Так, у бриджі спрацьовує останній аргумент. Не важливо, коли сплачують ставку – до, після або під час процесу, головне, щоб це здійснили з грошей, отриманих поза грою. За таких умов навіть шахове змагання перетворюється на азартний захід. Оцінювати ту чи іншу гру слід на основі наявності чи відсутності в ній ставки в будь-якій формі й на підставі аналізу її правил стосовно випадковості перемоги. Проте головним «індикатором» такої «прибуткової» гри слід вважати саме перший із визначників.
Очевидно: кожна гра звісно має азартність з огляду на ставлення до неї учасників і вболівальників, але загрозу становить саме меркантильний мотив. Пропонуємо розрізняти азарт не за ознакою публічності, бо ми прагнемо виокремити кримінально-караний його аспект. Варто ввести поняття меркантильної азартної гри, де прагнення долучитися пов’язане з можливістю втратити гроші чи інші цінності. Саме за організацію таких ігор і повинна наставати кримінальна відповідальність. І не важливо, як відчужують ставку: готівкою, переказом, смс-повідомленням, через Інтернет. Тобто незалежно від різновиду азарту, наприклад, прагнення перемоги, самоствердження (здебільшого у вболівальника), кримінально караним може бути лише доповнення останніх меркантильною складовою – матеріальною зацікавленістю учасників у кінцевому результаті. Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні» вказує: така гра дає змогу після внесення ставки одержати приз, повністю або частково залежний від випадковості. Гроші й цінності тут є своєрідною рушійною силою, що збуджує інтерес до гри та нестримне прагнення відчути ризик і насолодитися виграшем. Поступово це призводить до патологічного потягу й звикання.
Отже, азартною може бути будь-яка заснована на ризику (випадковості виграшу) гра, яку здійснюють у межах ставки (гроші, цінності...). І зрозуміло, чому законодавець визначив ігри, що не є азартними:
– творчі конкурси, спортивні змагання тощо, попри передбачення в їх умовах грошових чи майнових виграшів;
– більярд, боулінг й інші ігри, які проводять без одержання гравцем призу;
– гра на двокоординатних автоматах типу «кран-машина», де виграшем є винятково певні речі (іграшки, цукерки...);
– розіграші на безоплатній основі з популяризацією окремого товару, послуги, торгової марки, найменування або напрямів діяльності суб’єктів господарювання, комерційної програми з видачею виграшів у грошовій чи майновій формі;
– конкурси (вікторини), в умовах яких передбачено безоплатне набуття статусу учасника й отримання переможцем виграшів;
– розіграші на безоплатній основі з розважальною, благодійною чи пізнавальною метою.
ВИХІД – У ДЕРЖАВНІЙ МОНОПОЛІЇ на ГРАЛЬНий БІЗНЕС
У Верховній Раді перебував на розгляді законопроект «Про азартні ігри», що мав на меті визначити терміни, фундаментальні правові засади створення в цій галузі легального, регульованого, впорядкованого державою в сенсі територіального розміщення ринку. Цей закон тлумачить терміни, які стосуються розглядуваної теми. Звісно, далеко не всі ігри варто вважати азартними з точки зору їхньої кримінально-караної організації. Але було б помилкою вважати, як дехто пропонує, що окремі з них не мають таких ознак. Зокрема, це: гра в карти; у «кості»; на гральному автоматі; інтерактивна гра за допомогою телекомунікаційних мереж (телефонування, відправлення електронного повідомлення), переможцем в якій визнають того, хто першим вгадав зашифроване слово; тоталізатор, де гравці здійснюють ставки на попередньо невідомий результат події; рулетка. На нашу думку, запропоновані зміни й доповнення в закон «Про заборону грального бізнесу» задля закріплення вищезазначених термінів подібні до того, щоб перелічити всі способи злочину, що доволі непросто. У законі треба відображувати сутнісні ознаки суспільно небезпечних дій, які дозволяють чітко відмежувати кримінально-карану організацію гри від будь-якої іншої.
Закон встановив винятки із загального правила. А саме: заборона не стосується організації і проведення лотерей, що створює сприятливі умови для упровадження готової схеми бізнесу, замаскованого під лото – за суттю азартною грою. Колишнім власникам казино варто лише замість столів із рулеткою купити лототрон, у барабан засипати червоні й чорні кульки з номерами й однією – зеро, зробивши для достовірності напис «миттєва лотерея». Отже, сутність залишається, а форма проведення із нелегальної переходить у формально законну. Практично це не так поширено, бо для такої діяльності необхідна ліцензія, на видачу якої нині діє мораторій, а домовитися з чотирма операторами лотерей, що працюють на ринку, неможливо. Законодавець працює над цим питанням: незабаром Україна може увести державну монополію на лотереї. Напевно, це вирішення проблеми, оскільки досвід розвинених країн засвідчує: монополізуючи гральний бізнес загалом, бюджет отримує великі прибутки.
Окремо обговоримо тему клубів спортивного покеру – поширеного різновиду азартних ігор, із кваліфікацією якого виникають великі труднощі. Зокрема, покер – легальний, бо є безкоштовні турніри – фріролли, де людина орендує стіл. Учасникам видають однакову кількість фішок і вони змагаються «до останнього». Переможець одержує виграш від спонсора. За ознаками це може формально не потрапляти під дію ст. 203-2 ККУ, бо гравець платить за стіл, а не за участь у турнірі. Тобто має місце завуальована ставка. У таких закладах почасти проводять так звані кеш-турніри, коли в гравця закінчуються фішки й він вимушено додатково купує їх у касі. А це вже злочин – надання доступу до азартних ігор. Але у правоохоронців виникають проблеми з притягненням до кримінальної відповідальності організаторів та учасників таких покер-клубів.
Отже, для підвищення ефективності протидії організації азартних ігор, пропонуємо змінити диспозицію ст. 203-2 ККУ, виклавши її в редакції: «Організація або надання доступу до гри, що в будь-якій формі або в будь-який спосіб передбачає відчуження грошей, майна, або інших матеріальних цінностей, отриманих поза такою грою».
Максим ПАЛІЙ,
кандидат юридичних наук, доцент, начальник кафедри кримінального права та кримінології ДЮІ,
Анна ПОЛІТОВА,
кандидат юридичних наук,
викладач кафедри кримінального права та кримінології ДЮІ
-
28/08/2015 10:46
Кров для бойових побратимів
-
28/08/2015 10:45
У контексті домовленостей
-
28/08/2015 10:45
На Київщині – експеримент
-
28/08/2015 10:44
Технології дарують час
-
28/08/2015 10:44
Нагороди – достойним
-
17/08/2015 12:28
Мисливці за представницьким класом
-
17/08/2015 12:27
Підробки продавали в Інтернеті
-
17/08/2015 12:27
«Адідас» одеського пошиття
-
17/08/2015 12:26
«Сувеніри» з АТО
-
17/08/2015 12:12
Румунські колеги допоможуть створити гірські підрозділи Нацгвардії
Усі новиниПередрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на imzak.org.ua