Біпатризм. Не плутати з патріотизмом!
За 21 рік нашої незалежності народні обранці, на жаль, так і не спромоглися створити правові норми й механізми, спрямовані проти порушення норм українського законодавства, пов’язаних з отриманням подвійного громадянства (біпатризмом).
Позиція МВС
У нинішніх умовах громадянство України припиняється лише за однієї з трьох умов: у випадку виходу з нього, внаслідок його втрати і на підставах, передбачених міжнародними договорами (підписаними нашою державою).
А як же бути з численними випадками біпатризму, коли різними – неофіційними – шляхами люди отримують «додаткові» – іноземні – паспорти? Щоб вирішити такі проблеми, урядовці ще на початку лютого 2012 року передали до парламенту законопроект № 9728-1: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства».
Досить чітку позицію з цього приводу висловив міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко. Про це свідчить текст пояснювальної записки за його підписом: «Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про громадянство України» одним з основних принципів, на яких ґрунтується законодавство України про громадянство, є принцип єдиного громадянства – громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то в правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; якщо іноземець набув громадянство України, то в правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Таким чином, законодавством України не визнається подвійне громадянство. Проте на сьогодні значна кількість громадян України одночасно з громадянством України мають громадянство інших держав. Це негативно впливає на захист інтересів зазначеної категорії громадян України за кордоном, функціонування органів державної влади України та створює загрози її національній безпеці. Така ситуація зумовлена, у першу чергу, недосконалістю законодавства України в цій сфері через наявність у ньому прогалин...».
При цьому глава МВС посилається на Європейську конвенцію про громадянство (ратифіковану в Україні ще 20 вересня 2006 року): у преамбулі цього документа наголошується, що кожна держава може самостійно вирішувати питання про належність або набуття іншого громадянства. Зазначений законопроект дістав позитивну оцінку з боку двадцяти міністерств і відомств (Мінфіну, Мін’юсту, СБУ, Верховного суду та інших держструктур). Проте після внесення численних пропозицій з боку нардепів ситуація дещо змінилася.
Нові норми і штрафи
Як свідчить аналіз, у законопроекті № 9728-1 передбачено доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Йдеться про нову статтю 197-1 КУпАП: «Неподання або несвоєчасне подання повнолітнім громадянином України, який добровільно набув іноземне громадянство (підданство), письмової заяви про це та копії документа, що підтверджує набуття ним іноземного громадянства (підданства), до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, підпорядкованого йому органу за місцем проживання або дипломатичного представництва чи консульської установи, тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Зважаючи на те, що зазначений мінімум нині становить 17 грн, штрафні санкції коливатимуться в межах 170–1700 гривень. Суттєві зміни підтверджує і нова частина статті 17 Закону «Про міліцію»: «Не може бути прийнята на службу до міліції особа, яка має громадянство (підданство) іншої держави. Установлення факту добровільного набуття іноземного громадянства (підданства) є підставою для звільнення особи зі служби в міліції». Аналогічні доповнення були передбачені і в інших законах, які стосуються правоохоронних органів, силових структур та державної служби.
Відповідні корективи затверджені також Законом «Про громадянство України». Так, згідно зі статтею 8, право на отримання українського громадянства не має особа, яка вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид, засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості), учинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином. Щоб набути українське громадянство, потрібно володіти державною мовою або розуміти її «в обсязі, достатньому для спілкування» (ст. 9 Закону). Така вимога не поширюється на пенсіонерів та осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі). Згідно зі змінами до ст. 10 Закону, українськими підданими не можуть бути особи, «які втратили громадянство України у зв’язку з набуттям його внаслідок обману, подання завідомо неправдивих відомостей, фальшивих (підроблених) документів або стосовно яких рішення про оформлення факту набуття громадянства України скасовані на підставі статті 21 цього Закону».
Якщо українець добровільно набув іноземне громадянство, то він зобов’язаний протягом шести місяців письмово повідомити про це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади (ст. 19-1 Закону).
Вето Президента
Другого жовтня законопроект № 9728-1 був ухвалений і став законом, але не набув чинності через президентське вето. Глава держави не погодився з цілою низкою нових положень, тож їх ще потрібно доопрацювати. Свідченням цьому є «Пропозиції Президента до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства»».
По-перше, у своїх Пропозиціях Віктор Янукович звернув увагу на те, що «Законом передбачається існування підпорядкованих органів (зокрема за місцем проживання) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері громадянства». Такий підхід, на його думку, законодавчо закріплює «існування територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері громадянства». Проте на Банковій до цієї позиції інший підхід. На переконання глави держави, «необхідність утворення територіальних органів міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається Президентом України шляхом затвердження положення про відповідний орган, а не Верховною Радою України шляхом прийняття закону».
По-друге, Президент не підтримав зміни до статті 46 Закону «Про прокуратуру», з якої «безпідставно вилучається положення, спрямоване на закріплення загальних правил щодо запобігання корупції». Річ у тім, що в новій редакції цієї статті (де забороняється брати на посаду прокурора або слідчого прокуратури осіб, котрі «мають громадянство (підданство) іншої держави») вилучили чинну норму про адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.
По-третє, у президентських Пропозиціях наголошується на тому, що народні обранці не врахували нових вимог і до держслужбовців: з 1 січня 2013 року набирає чинності новий Закон «Про державну службу» (згідно з яким однією з підстав для припинення держслужби є набуття громадянства іншої держави). Також Віктор Янукович закликав парламентарів звернути увагу на доповнення до Закону «Про Національний банк України»: зазначені доповнення передбачають, що членом ради НБУ не може бути особа, яка має громадянство іншої держави, але ці вимоги чомусь забули поширити на осіб, яких призначають на посади керівника НБУ та його заступників.
Загалом, під час аналізу Закону (про внесення змін до законодавчих актів щодо громадянства) Президент вніс до парламенту вісім пропозицій. Згідно з його висновком, потрібно якомога чіткіше визначити факти, приховування яких стане підставою для втрати громадянства (або для скасування рішень про оформлення набуття громадянства).
Кіпрська спокуса
Згідно з прогнозами, зазначені президентські зауваження незабаром будуть враховані. Тобто новий Закон набуде чинності в 2013 році.
На цьому питання про подвійне громадянство можна було б вважати вичерпаним, якби не одне «але»: на початку листопада в Нікосії підписали кіпрсько-українську Конвенцію (щодо уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та доходи від відчуження майна). Проте детальний аналіз цього міждержавного документа свідчить, що в ньому йдеться не лише про подвійне оподаткування, а й навіть про... подвійне громадянство.
Річ у тім, що в статті 4 Конвенції міститься поняття «резидент Договірної держави» (йдеться про будь-яку особу, яка за законодавством цієї держави підлягає оподаткуванню). Зазначений резидент (згідно зі ст. 4 Конвенції) може бути «національною особою обох Договірних держав». Сам термін «національна особа» (згідно з текстом Конвенції) означає «будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної держави». Таким чином, створюється підґрунтя для отримання українськими резидентами права на ще одне громадянство.
Звісно, Україна – не Кіпр, де подвійне громадянство визнають уже давно. Проте бажання стати «кіпрським українцем» виглядає досить спокусливим. Особливо, якщо врахувати суттєвий момент: паспорт цієї острівної держави є своєрідною візою для в’їзду на територію Євросоюзу (і навіть надає право жити в будь-якій європейській державі).
Зазначимо, що на цю проблему наш Податковий кодекс (ПК) має «різновекторний» погляд. Так, у статті 213 ПК чорним по білому написано: «Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбачений цим Кодексом або нормами міжнародних угод України». Отже, звідси випливає, що у випадку отримання «додаткового» кіпрського паспорта резидент залишається громадянином України. На це, до речі, вказує і стаття 3 ПК: «Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору».
Постає запитання: коли наш парламент ратифікує міжурядовий документ (підписаний між Україною та Кіпром), то резидент «обох Договірних держав» (згідно з положеннями Конвенції) де-факто не лише уникатиме подвійного оподаткування, а й отримає право на подвійне громадянство? З юридичної точки зору цю проблему потрібно вирішувати за допомогою нормативно-правових актів Міністерства фінансів та Державної податкової служби, які (згідно з текстом пояснювальної записки Мінфіну) є «суб’єктами виконання Конвенції».
Ясна річ, підписаний на Кіпрі документ покликаний стати невід’ємною частиною законодавства України. Водночас нова Конвенція має регулюватися з урахуванням положень не лише внутрішньодержавного податкового законодавства. У випадку зіткнення національних та іноземних податкових джерел необхідно керуватися Віденською конвенцією «Про право міжнародних договорів» (жодна сторона не може посилатися на свої внутрішні права з метою невиконання вимог міжнародного права).
Отже, висновок напрошується вельми цікавий: після ратифікації зазначеної Конвенції український резидент може не втриматися від спокуси мати «додатковий» кіпрський паспорт. Як тоді наші законодавці реагуватимуть на нові факти подвійного громадянства? Сьогодні це запитання риторичне. А завтра?
Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ,
м. Київ
Коментарi
-
alex
11/10/2015 13:46
/ I found your website perfect for my needs. It contains w
-
Lams
25/09/2015 11:46
online, cheap
-
amuso
01/09/2015 12:08
cómo reproducir videos MXF en Windows OS? Deberías software app
-
csnk
28/08/2015 15:09
Thank you for posting such a great article! I found your website perfect for my needs. It contains wonderful and helpful posts. Keep up the good work!
-
Latricia
20/03/2014 13:37