Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Актуально
25/03/2012 19:38

На порозі змін

   Правоохоронні органи перебувають на порозі змін. Про це свідчить законопроект № 9473 (щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»). Згідно з текстом пояснювальної записки, проект погоджено з різними відомствами, зокрема й Міністерством внут­рішніх справ України.

    Спецперевірка для кандидатів
   У зазначеному проекті йдеться про внесення суттєвих змін до ст. 17 та 18 Закону України «Про міліцію». Як відомо, нині на службу до міліції приймають на контрактній основі громадян, які відповідають певним вимогам (мають високі особисті, ділові й моральні якості, здатні за станом здоров’я та рівнем освіти виконувати покладені на них завдання). Їм заборонено брати участь у страйках та вести підприємницьку діяльність. Проте в нинішніх умовах перелік цих вимог є недостатнім: на думку законотворців, майбутні міліціонери (як, до речі, й інші кандидати на роботу в державних органах) повинні пройти спецперевірку.
   Про це йдеться в пояснювальній записці: «Запропоновані проектом Закону зміни спрямовані на узгодження положень, що стосуються проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’я­заних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування; подання публічними службовцями декларацій про майно, доходи, витрати, зобов’язання фінансового характеру; обмеження для прийому на роботу (службу) до органів державної влади осіб, які раніше були засуджені за скоєння злочинів або на яких протягом трьох останніх років накладали адміністративні стягнення за вчинення корупційних правопорушень; вимог щодо запобігання конфлікту інтересів; обмежень щодо роботи близьких осіб; звільнення з роботи осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення».
   Згідно з новою редакцією ст. 17, кандидати в міліціонери мають подати за місцем майбутньої служби такі документи: інформацію про близьких осіб (які працюють у цьому правоохоронному органі), декларацію про майно, доходи, витрати й зобов’я­зання фінансового характеру. Окрім того, вони «не можуть ма­ти в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам». У разі порушення цих вимог доведеться достроково звільнитися зі служби.
За чинним законодавством, близькі особи – це дружина чи чоловік, діти, батьки, рідні брати й сестри, дід, бабуся, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи (які пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки).

    Кодекс поведінки
   Варто звернути увагу й на нову редакцію ст. 18: за скоєння злочину або адміністративного корупційного правопорушення міліціонерів звільнятимуть зі служби в триденний строк (із моменту отримання судового рішення, що набрало законної сили). Окрім антикорупційних вимог, ідеться й про «Кодекс професійної етики та поведінки працівників міліції». Цей документ, на думку авторів проекту, повинен затверджувати міністр внутрішніх справ України.
   Можливо, ця ідея й має право на життя. Але при цьому не треба забувати, що Україна проголосила курс на євроінтеграцію: з погляду вимог європейського законодавства сам термін «кодекс поведінки» позбавлений однозначного правового трактування. На цей факт звернуло увагу Головне науково-експертне управління Верховної Ради: «У правотворчій практиці іноземних держав не існує єдиного загальновизнаного підходу до визначення форми й змісту «кодексів поведінки». У різних державах під цим терміном мо­же розумітись як документ, що містить моральні та етичні (але не правові) норми, так і норма­тивно-правовий акт (у деяких державах відповідним «кодексам» у той чи інший спосіб надано сили закону)».
   А тепер повернімося до наших реалій: зі змісту ст. 18 проекту випливає, що «кодекс поведінки» не є законодавчим актом. Тобто його норми не зможуть мати загальнообов’язкового характеру для посадових осіб, тим більше – бути підставою для притягнення до відповідальності (у разі їх порушення). Про це свідчить ст. 92 Конституції: «Виключно законами України визначаються… організація і діяльність органів виконавчої влади, органів дізнання і слідства…».

    Про курсантів забули
   Законодавчі новели ще потребують досить серйозного опрацювання. Принаймні так вважають у Головному юридичному уп­равлінні Верховної Ради: «Зміни, запропоновані законопроектом до Закону України «Про міліцію» (пункт 4 розділу І проекту), не є системними. Так, зокрема, редагування ст. 17 цього Закону мало б здійснюватися з огляду на зміст інших статей чинного закону, які регулюють порядок проходження служби в міліції…».
   Річ у тім, що до числа осіб, які прийняті на службу до міліції, належать і курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України. Отже, згідно з новими правилами, викладеними в ст. 17 і 18 проекту, для них також будуть встановлені додаткові критерії (інформація про близьких осіб, декларація про доходи тощо). На перший погляд, це здається цілком логічним. А на другий? Як кажуть росіяни «гладко было на бумаге, да забыли про овраги»…
   Такий підхід суперечить конституційному принципу доступності вищої освіти. Адже курсантам МВС доведеться виконувати нові (спеціальні) вимоги щодо прийняття на службу до міліції. А це аж ніяк не вписується в норми ст. 53 Конституції: «Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам…».
Очевидно, статус «класичних» працівників міліції не варто змішувати зі статусом курсантів МВС. Інакше (якщо цей законопроект набере чинності як закон) на осіб, яких зараховують до вищих навчальних закладів МВС, також поширюватимуться вимоги щодо спецперевірки та антикорупційних обмежень.
Також варто звернути увагу на вимогу, зазначену в ст. 17 проекту: «Під час прийняття на службу може бути встановлено іспитовий строк до одного року». Це положення слід було б відкоригувати з урахуванням ст. 27 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ): «Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням із відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців».
Як відомо, за своїм статусом Кодекс є вищим, аніж простий закон. Тож нові законодавчі зміни потрібно вносити й до КЗпПУ. На жаль, ні в проекті № 9473, ні в пояснювальній записці про це не сказано жодного слова.

    Конфлікт інтересів
   У запропонованому проекті є ще одна новела, пов’язана з конфліктом інтересів.
   Ось як про це сказано в редакції ст. 18-1: «В разі виникнення конфлікту інтересів під час виконання службових повноважень працівник міліції зобов’я­заний негайно доповісти про це своєму безпосередньому начальникові. Безпосередній начальник працівника міліції зобов’я­заний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, шляхом доручення виконання відповідного службового завдання іншій посадовій особі, особистого виконання службового завдання чи в інший спосіб, передбачений законодавством».
   Термін «конфлікт інтересів» вживається в значенні, наведеному в ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»: «Конфлікт інтересів – суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень…».
Отже, згадана вище ст. 18-1 проекту спрямована на те, щоб працівники міліції (як, до речі, й працівники інших органів влади) служили насамперед суспільним інтересам. Громадяни очікують чесного, справедливого й неупередженого виконання посадовими особами своїх обов’язків. Ніякі (приватні) інтереси посадовців не повин­ні компрометувати механізм ухвалення державних рішень або підривати авторитет правоохоронної системи.
Ні для кого не секрет, що такі ситуації вже давно стали предметом уваги не лише політиків, а й законодавців. Між органами влади та приватним (комерційним) сектором виникли нові форми відносин і співробітництва (партнерство, спонсорство, обмін досвідом тощо). Унаслідок цього виникає реальна можливість появи нових форм конфлікту інтересів: не­адекватне врегулювання цих конфліктів (між приватними інтересами та службовими обов’язками) може стати джерелом корупції. Адже в основі корупційного правопорушення закладено певний (неврегульований) конфлікт інтересів.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ , м. Київ  

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті