Субота, 12 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Актуально
21/08/2011 20:55

За покликом Присяги – на вірність Батьківщині…

    Міністерство внутрішніх справ – єдине відомство в Україні, що має затверджену Указом Президента календарну дату вшанування пам’яті своїх загиблих працівників. І це багато що засвідчує. Вже п’ятнадцять років поспіль напередодні головного свята держави та всіх її громадян – Дня незалежності – 
22 серпня правоохоронці вшановують пам’ять своїх колег, які загинули під час виконання службових обов’язків. Це не просто календарний збіг, у близькості цих дат – глибоке наповнення: данина мужності й самопожертві працівників органів внутрішніх справ, котрих доля обрала в герої. Вони до останнього подиху захищали свою державу та її найвищу цінність – людину – сплативши за вір­ність Присязі найбільшу ціну…

Непоправні втрати – наш одвічний біль 
Жертовність людей у міліцейських мундирах, які, присягнувши на вірність Батьківщині, не відступили навіть перед обличчям смерті, ніколи не буде забута побратимами по службі та співвітчизниками. Нагороджених державними орденами й медалями, міністерськими відзнаками в такій кількості, як у МВС, теж більше немає в жодному відомстві. На превеликий жаль, не так уже й рідко – нагороджених посмертно. Щороку українська міліція несе непоправні втрати у війні зі злочинністю. У протистоянні криміналу правоохоронці постійно перебувають на передньому краї. Тож, як на війні, і свист куль, і зблиск ножів, і навіть вибухи гранат – трагічна реальність. Лінія вогню не позначена на картах – вона зненацька виникає будь-де і будь-коли. Повсякчас доводиться бути напоготові.
Загалом, з 1991 року під час виконання службових обов’язків загинуло 1002 працівники міліції, із них безпосередньо охороняючи правопорядок та борючись зі злочинністю – 302. Протягом цих років були поранені 7227 працівників міліції, серед них – 4908 у прямій боротьбі з криміналітетом. Цифри звітностей свідчать, що серед служб найвідчутніші втрати несуть ДАІ, ДСО й дільничні інспектори. Найбільше за роки незалежності склали голови працівники міліції на Донеччині – 80, Харківщині – 61, Дніпропетровщині – 58 , в АР Крим – 55, місті Києві – 49 та на Одещині – 48.
І все ж, відстежуючи «чорні» сторінки в літописі доблесті працівників ОВС, можна зробити певною мірою втішні висновки: поступово крива втрат іде на спад. Так, найтрагічнішими для великої родини української міліції виявилися 1990-ті, у час так званих кримінальних війн. За надзвичайно складних і небезпечних умов довелося особовому складу ОВС охороняти правопорядок і Закон, коли знахабніли «кримінальні елементи», об’єдну­ючись в організовані злочинні угруповання, діяли особливо зухвало. Боротьбу за «місце під сонцем» вели десятки бандитських груп, які очолювали люди з міцними м’язами та нерідко потужним інтелектом. На безстрашну війну з беззаконням були покладені всі сили міліції. Та подекуди такий двобій відбувався не на рівних: злочинці багато в чому випереджали правоохоронців у технічному оснащенні, фінансових можливостях і навіть у зброї. У 1990-ті міліцейська родина осиротіла на 702 побратими, а поранено було 4491 працівника ОВС.
Напередодні сумних роковин не можливо не відзначити, що цього року безпосередньо в боротьбі зі злочинністю ми не втратили жодного працівника органів внутрішніх справ. У цьому заслуга й командирів, котрі пильніше дбають про безпеку підлеглих, і самих вартових порядку, котрі сумлінніше готуються до служби, і, звісно ж, перст Божий, який береже всіх, хто стоїть на боці Правди. Однак, на жаль, траурний список Міністерства внутрішніх справ усе ж поповнився нинішнього року іменами шістьох правоохоронців, що загинули під час несення служби.

У невиплатному боргу
За кожним загиблим – сім’я, яка лишилась без опори та підтримки найдорожчих людей: синів, батьків, чоловіків. Допомагати таким родинам святий обов’язок їхніх колег. Міністерство внутрішніх справ намагається робити все можливе, щоб рідні та близькі полеглих відчували увагу та дієву допомогу не лише напередодні чергової дати – Дня пам’яті. І не тому, що до цього зобов’язує Указ Президента України про їх державну підтримку, а насамперед – за покликом серця та сумління.
– Звісно, міліцейське відомство намагається огорнути такі родини якомога дієвішою допомогою й адресною опікою, – говорить заступник начальника Департаменту кад­рового забезпечення МВС Віктор Слівінський. – А їх в Україні нині нараховується 1243. У 269 сімей є неповнолітні діти. Окрім цього, на обліку перебуває 775 вдів. Загалом, торік сім’ям загиблих працівників органів внутрішніх справ видано матеріальну допомоги на суму близько 3 млн гривень. Чималу частку такого спонсорства беруть на себе підприємства та організації всіх форм власності, місцеві органи самоврядування, релігійні конфесії та благодійні фонди.
Та, звісно ж, найбільшу увагу приділяють вирішенню проблем і питань, що постають перед дітьми загиблих міліціонерів. До того ж допомагають не лише у «дрібничках» на кшталт шкільного приладдя напередодні навчального року, форменого одягу тощо. Вишукується можливість допомогти у вирішення фундаментальних потреб, як-от: забезпечення житлом. Так, 2010-го їм надано 4 квартири. Допомагають і з лікуванням, зокрема санаторно-лікувальним: торік оздоровили 172 дитини.
Окремо слід згадати й про дітей загиблих вартових порядку, яким надається можливість здобути освіту у відомчих вишах. За результатами вступної кампанії 2010 року до вищих навчальних закладів системи МВС на пільгових умовах зараховано 30 абітурієнтів. Загалом, нині у відомчих ВНЗ здобувають освіту 88 дітей загиблих працівників міліції. Неможливо оминути увагою й відкритий дванадцять літ тому Юридичний ліцей ім. Ярослава Кондратьєва при Національній академії внутрішніх справ, котрий створили саме задля соціального захисту дітей, батьки яких загинули чи стали інвалідами, охороняючи громадський порядок і борючись зі злочинністю. Нині тут навчається 32 такі дитини. А за період існування юридичного ліцею з його стін вийшло 788 випускників.
– Окрім того, 473 дитини із сімей загиблих перебувають під опікою Українського благодійного фонду «Милосердя», що створений МВС, та забезпечуються щомісячними стипендіями, – веде далі мову Вік­тор Слівінський. – Протягом 2010-го фонд надав дітям загиблих матеріальну допомогу на суму понад 500 тис. гривень.

Немає для мужніх смерті…
І цього року, за традицією, 22 серпня Україна вшановуватиме працівників міліції, які загинули під час виконання службових обов’язків. Напередодні цього сумного Дня пам’яті керівництво міліцейського відомства зустрінеться із сім’ями правоохоронців, чиї прізвища закарбовані у «Книзі пам’яті». На урочисті заходи до Києва запросили десять родин, котрі втратили найдорожчих людей у боротьбі з криміналом: Дмитра Войчишена, Віталія Недужого, Сергія Востришева, Івана Мишка, Андрія Тарасенка, Богдана Голубенка, Анатолія Лавриненка, Володимира Ісая, Олександра Бєлєскова та Сергія Євлахова. Схиляючи голову перед світлим ім’ям кожного, хто своїми тілами прикрили всіх нас від безжальних кримінальників, ми зобов’язані їх пам’ятати.
У житті того, чиє призначення стати героєм, настає день, коли приходить час великого Вчинку – коротка мить між спогадами про слова Присяги й обіцянки служити на вірність своєму народові до кінця, і кроком, після якого – вічність…
…Героям – вічна пам’ять! А їхнім побратимам – усім працівникам ОВС – у спадок залишаються яскраві зразки мужності, відданості Присязі. Віч­ний спокій і слава полеглим! Безпечна служба й добра удача живим!

Марія САЛЬНІК, «ІЗ»
Фото Олега ПЕРЕВЕРЗЄВА  

друкувати

Коментарi