Субота, 12 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
З перших вуст
17/06/2011 14:40

«Настоящих буйных мало – вот и нету вожаков...»

    Народний депутат Геннадій Москаль обдарував громадськість черговою порцією своїх «одкровень», давши інтерв’ю журналу «Профіль». Та загалом нічого оригінального – покритикував нинішнє керівництво МВС за те, що «всіх звільнили» (використовуючи при цьому чомусь термінологію затятого наркомана), а потім – за те, що… не звільнили нікого за якісь «вибухи», котрі десь там Геннадію Геннадійовичу примарилися. Є логіка? Ні, і не буде – Москаль і логіка, це всім уже зрозуміло, як сказав колись видатний російський поет, «дві речі несумісні»…

      Значно цікавіше інше – нардеп нарешті повідав усім нам «справжню причину» того, за що «закрили» Юрія Луценка. (І ти диви – прямо-таки лізе з Геннадія Москаля якась блатна лексика! Начебто, міліцейський генерал мав би сказати «заарештували» чи «взяли під варту», ​​хіба не так? Утім, можливо, я просто упереджений…) Виявляється, Юрій Віталійович опинився на лаві підсудних не через непорядні махінації на високому державному посту, які мають чітке та однозначне трактування в Кримінальному кодексі, а тому, що він «не має влади, але небезпечний, як Омелян Пугачов або Стенька Разін, який може повести маси!»
    Ось, до речі, і запитання – а чи думав взагалі народний депутат, порівнюючи лідера своєї політсили з Разіним і Пугачовим. Або з історією в пана Москаля справи ще гірші, ніж з логікою? Якщо так, то пояснюю – обидва «народні вожді» (так їх репрезентувала свого часу радянська пропаганда) насправді ж були, радше, ватажками розбійницьких зграй, які розрослися до неймовірних розмірів. І їхній шлях був відзначений не чим іншим, як масовими пограбуваннями, вбивствами і стратами. З метою хоч якоїсь «легітимізації» такого безчинства, обидва вирішили вигадати щось на кшталт «політичної програми», яка, до слова, була започаткована на самозванстві й тотальному обдурюванні простих людей, котрі щиро вірили, що їх ведуть за собою… представники царського дому!
Підсумок «діяльності» й Разіна, й Пугачова – масштабна смута, що закінчилася повною поразкою й вартувала безлічі загублених людських життів. Гарні, однак, кумири в Геннадія Москаля – це, мабуть, навіть крутіше, ніж захоплення деяких інших його однопартійців махновщиною…
    І ось тепер, на думку Геннадія Москаля, після того, як у Луценка й «головної опозиційної пані» виникли проблеми із Законом, «нових лідерів, які повели б народ, на жаль, немає». Просто жах… І як же нашому бідному народу – без поводирів?! Чи переживе? Не завадило б, до речі, Геннадію Геннадійовичу запитати про це в люду – чи хоче він, щоб його знову «вели» та «залучали» щось штурмувати й руйнувати? Тим паче – такі «лідери».

Олександр ІВАЩЕНКО,
головний редактор «ІЗ»
 

друкувати

Коментарi

Усі коментарі
Додати коментар

Інші статті