Субота, 12 грудня
Зробити стартовою
Попереднiй архiв
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Додаток
до тижневика
Рубрики Усі рубрики
Погода у Києві » Україна
Новини партнерів
Проблема
06/04/2010 14:15

«Усі помруть, а я лишуся…»

Хто робить з малечі монстрів: «розумне» залізо чи «дурноголові» батьки?

Діти комп’ютерної ери виховані Інтернетом, субкультурами та «слабоалкоголками». Їхня жорстокість у відносинах з оточуючим світом, особливо собі подібними, все частіше примушує дорослих просто таки хапатися за голови. Мовляв, вони ж своїх Васильків і Марічок виховували такими чемними і добрими дітьми, а ті повиростали справжнісінькими недолюдками. Ми вирішили відшукати відповідь на два традиційних запитання: хто ж у таких метаморфозах винен та що ж, урешті-решт, з цим усім робити?

Агресор за компанію

Сплеск підліткової агресії, котра була щедро приправлена якимось звірячим захопленням та жагою крові, автор цих рядків вперше побачила зовсім не у міліцейських зведеннях чи поширених нині у всесвітньому павутинні відео «актів» дитячих «самоутверджень». Кілька років тому мені довелося стати свідком страшенної бійки, у якій декілька десятків ще п’ять хвилин тому, здавалося, вихованих школярів, дубасили двох своїх одноліток. Справа була суботнього вечора після дискотеки. Як зазвичай буває, почалося все з косого погляду чи руху під час танців, а продовжилося «розборками» між двома групами дівчат вже на вулиці. Одна з них кількісно дещо перевищувала іншу. Розпочалася бійка. До агресорів поступово приєднувалися їхні приятелі, а потім і зовсім чужі підлітки. Жертви, зрозумівши, що сили зовсім нерівні, почали тікати.

Але розлютований натовп вимагав подальших «видовищ». Орава вигнала бідолах на проїжджу частину (у цей час машин там чомусь не було), оточила і продовжувала бити. Беззахисних дівчат намагався вдарити кожний, особливо поривалися до їхніх тіл хлопці. А в цей час школярки-ініціаторки вимагали від нещасних визнавати, що тепер вони «опущені», і благати про пощаду. Звісно, ні про яку пощаду мова не йшла і зараз навіть страшно подумати, чим би могла закінчитися ця історія для постраждалих юнок, якби з-за рогу не почувся звук сирен. Хтось вигукнув: «Менти!» і натовп кинувся навтьоки. Насправді ж то мчала карета «швидкої», але й цього вистачило, аби припинилася жорстока забава.

Дійсно, жодному з озвірілих підлітків тоді не було часу замислитися, що черговий, хай навіть незначний, удар, міг бути смертельним для їхніх жертв. І тоді «сміливцю» вже довелося б не з гордо піднятою головою хизуватися своїми «подвигами», а усі молоді роки «топтати зону», боячись підняти погляд на рідних батьків. А головне – жити далі зі страшним тавром убивці. Адже почасти за юнацьким максималізмом важко побачити життєві реалії, а за власною люттю відшукати об’єктивну дійсність.

Смерть не зупиняє

Зокрема, власна неконтрольована агресія назавжди змінила життя двом неповнолітнім із Харківщини та їхньому вже кілька років як повнолітньому товаришу. Теплого квітневого дня, прихопивши із собою кілька пляшок оковитої, трійця разом зі ще одним своїм 19-річним другом вирушила відпочивати на природу. Після кількох чарок останній раптом почав ображати 16-літню дівчину (вона має вроджений психічний розлад). На захист юнки стали двоє інших хлопців. Виникла сварка, в ході якої усі троє накинулися на «кривдника» і заходилися з усієї сили гамселити його. Коли ж хлопець вже не дихав, його роздягли й спалили увесь одяг – аби, як то кажуть, замести сліди. З цією ж метою та ж таки дівчина дістала з косметички манікюрні ножиці, якими нелюди по черзі завдавали удари в обличчя своїй жертві. А коли справу було закінчено, покинули мертве тіло у лісосмузі і спокійнісінько розійшлися по домівках – начебто нічого й не сталося.

І якщо в цьому випадку лють неповнолітніх можна розглядати як певний спалах агресії, спровокований поведінкою самої жертви та дією алкоголю, то вчинок двох мешканців Запорізької області повною мірою дозволяє віднести його до акту холоднокровної жорстокості. Там 20-літній парубок підмовив свого 16-річного сусіда вбити та пограбувати його бабусю. Спочатку друзі без вагань розправилися із 83-літньою старенькою, а потім пробралися у її домівку і викрали дві з половиною тисячі гривень. Однак витратити «смертоносні» гроші не встигли – за кілька днів убивць затримали. У квітні виповниться вже 2 роки, як підліток відбуває строк. З 10 йому призначених…

Купюри в обмін на волю

Як наголошує заступник начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС Віктор Суранович, прояви агресивної поведінки серед підлітків не втрачають актуальності. Минулого року було зареєстровано понад 15 тисяч злочинів, скоєних неповнолітніми, або за їх участі. І що вражає найбільше – раз у раз у ролі агресорів виступають представниці «слабкої» статі. Задля запобігання таким випадкам працівниками КМСД постійно проводиться низка активних профілактичних заходів. Приміром, вже зараз по всій Україні для дітей, що перебувають на обліках ОВС, організовують екскурсії до різних підрозділів МВС, історико-культурних пам’яток тощо.

Крім того, правоохоронці акцентують увагу й на іншій проблемі, пов’язаній з покаранням неповнолітніх агресорів. Практика засвідчила: коли такі «конфлікти» закінчуються легкими тілесними ушкодженнями чи моральним приниженням, винуватці фактично не отримують заслуженого покарання й відповідно не несуть ніякої відповідальності за власні дії. Оскільки потерпілі або просто не звертаються до міліції, або ж під тиском певних обставин (зазвичай, грошових «премій» від батьків нападників) за певний час забирають свої заяви. Тим самим відкриваючи для своїх кривдників реальність вседозволеності та безкарності, прикрашену шелестом купюр.

Зганьблена дівчина

Яскраве підтвердження тому – історія, що трапилася минулого року у Кременчуці. Своєрідно там відзначила свято останнього дзвоника компанія дев’ятикласниць із різних шкіл міста. Зустрівши свою однолітку, до якої вони вже давно виявляли не найкращі почуття, шестеро дівчат вирішили показати їй, «хто тут господар». Алкогольний градус, чисельна перевага, а також беззахисність їхньої жертви (дитина була сиротою, її виховували бабуся і дідусь) підштовхнули подруг до рішучих дій.

Безпосередніми ініціаторами дійства були 14-ти та 15-річні юнки. Вони відібрали у підлітка мобільний телефон і силоміць посадили її на бетонні східці якогось подвір’я. Відтак наколотили їй «коктейль Молотова» – наплювали у пластиковий стаканчик, накидали туди сміття – й наказали пити цю суміш. Крім того, примушували «заїдати» це травою та недопалками. Коли ж дівчина відмовлялася, на неї виливали бруд, били.

 «Повчальний» захід супроводжувався погрозами і дошкульними образами на адресу школярки, а також брутальною лайкою та сміхом. При чому одна з нападниць постійно вигадувала, чим би ще таким принизити їхню жертву, інша ж закликала зупинитися… А ще одна крутійка, певне, «найпросунутіша» наказувала не бити бідолаху по обличчю, щоб не «спалили». Фінальним акордом «п’єси» було примусове цілування сиротою взуття кожної з її катів. Останні, до речі, всі свої «подвиги» знімали на відеокамеру мобільного телефону. Потім одна із ініціаторів «акції» розмістила цей запис під назвою «Опозоренная дичь» на власній сторінці у популярній соціальній мережі «В контакті», де усі охочі могли не лише переглянути його, а й прокоментувати. Думки глядачів дещо розділилися, але у більшості своїй вони дівчат не підтримували і радили доводити свою силу іншими способами. «Коменти» додавали і самі «агресори», мовляв, градус рулить, та й розважалися, бо було сумно.

За словами прес-офіцера Кременчуцького МУ міліції Анни Волювач, коли відео побачили батьки цієї дружньої шістки, деякі з них навіть не в змозі були втримати сліз. І ще довго не могли повірити, що їхні діти  таке вчинили. Контроль за цією справою здійснював особисто керівник міськуправління, усіх «мисливиць» поставили на профілактичний облік. Однак постраждала дівчина та її опікуни категорично відмовилися подавати заяву до міліції. Подейкують, не в останню чергу тому, що батьки її мучительок просто «купили» підлітка: хтось забезпечив гарним одягом, хтось «кишеньковими» грошима.

Жорстокість породжує жорстокість

І хоч усі «екзекутори» кілька місяців щотижня спілкувалися з працівниками КМСД і доповідали їм про свої справи, навряд чи це кардинально змінило їхнє ставлення до власного вчинку. Адже, як запевняє практичний психолог, що вже не один рік працює з проблемними дітьми, гештальттерапевт Оксана Сідун, причини усіх виявів дитячої агресії треба шукати лише у родині. Навіть якщо в сімейному колі ваше чадо – справжній янгол, а бісеня у нього вселяється лише у школі.

 «Агресивна поведінка дитини стосовно своїх однолітків може бути наслідком авторитарного стилю виховання у родині, тобто жорсткого прояву контролю з боку її батьків, – розповідає Оксана Юріївна. – Тоді у сім’ї неповнолітній стримує всю свою агресивність через елементарний страх, а вже, приміром, у школі дає волю почуттям. Крім того, дитина «віддзеркалює» своїх батьків. Пригадую, у мене був випадок: матуся скаржилася, що її син пригноблює слабких. При цьому у їхньому спілкуванні вона сама використовувала подібні методи і виступала у ролі диктатора. Тому дитина просто повторювала цю модель поведінки серед своїх ровесників.

Інша причина криється ще у ранньому дитинстві – десь один-два рочки – і полягає у реакції батьків на перші вияви дитячої агресії. Зазвичай вони або відразу подавляють такі дії, або просто не звертають на них увагу. І перший, і другий стилі поведінки «плекають» агресивність. Адже, коли батьки стримують такі прояви, вони не позбавляють дитину від агресії, а вирощують у ній страх, котрий у підлітковому віці трансформується у стійкіше почуття ненависті. Якщо ж дорослі потурають агресії своєї дитини, вона сприймає це як нормальну форму поведінки і використовує у подальшому житті».

Психолог запевняє: поширена серед батьків «настанова» їхнім чадам «ударили – значить дай здачі» ще один «надійний» спосіб зрощування агресії, адже жорстокість лише породжує жорстокість. А згодом самі ж тільки руками розводять, мовляв, чому у нас у школах учні б’ються. Звичайно, дитину треба привчати до визначення та відстоювання своїх власних кордонів, але, погодьтеся, «радити» їй це робити з допомогою кулаків не зовсім адекватно.

«Від народження наші діти не навчені, як обходитися зі своїми почуттями, тому головне завдання батьків навчити їх це робити, – продовжує фахівець. – Зокрема, відверто говорити про свою злість та її причини. Важливо також пояснювати дитині, які почуття у вас викликають її дії. Приміром, якщо вона вдарила вас, обов’язково скажіть, що вам боляче. Крім того, необхідно спрямовувати дитячу агресію у мирне русло, в ролі якого може виступати спорт, творчість тощо».

«Залізо» не винне?

Взагалі саму по собі агресію психологи розглядають, як нормальне, адекватне почуття людини, що допомагає нам розвиватися й добиватися певної мети. За словами практичного психолога, фахівця з кризового консультування Олени Лебединської, агресія та еротизм – два базових інстинкти людини, які допомагають нам виживати й продовжувати свій рід. Тобто агресія у нас закладена природою і слугує своєрідним захисним механізмом. У певному віці вона дозволяє дитині відділятися від матері і пізнавати оточуючий світ.

«Певний сценарій поведінки у тих чи інших ситуаціях формується в дитини до трьох-чотирьох років, а в підлітковому віці все це відтворюється, просто на іншому, жорсткішому рівні, – зазначає Лебединська. – Плюс у цей період на поведінку дитини впливають бурхливі фізіологічні та ідеологічні зміни. Підлітки об’єднуються у групи, в яких існують власні правила, принципи взаємодії. Крім того, свій відбиток на підліткову агресію накладають і світова глобалізація, і зміна соціального устрою у нашій країні».

Але в той же час психологи наголошують: телевізори та комп’ютери, на які багато батьків намагаються «списати» жорстокість власних дітей, насправді не є джерелом агресії.

«Агресивна дитина вважає, що світ на неї нападає і від нього треба захиститися, – зауважує Оксана Сідун. – А ті ж «страшні» комп’ютерні ігри чи кінострічки можуть лише підтверджувати йому цю картинку, першопричиною виникнення якої все одно виступають батьки, їхнє виховання. Не варто забувати, що дорослі та діти по-різному сприймають одній й ті ж речі. Приміром, якісь криваві битви, які бачать у фільмі батьки, для дитини насправді можуть слугувати лише тлом. Можливо, для неї головним є герой фільму, котрий рятує світ й здобуває славу та визнання. Або взагалі другорядний персонаж стрічки, з котрим у неї спільна проблема, наприклад, нерозділене кохання».

Учні трохи «дебільні»

Куди важливішим чинником, котрий впливає на розвиток підліткової агресії, фахівці вважають вітчизняну систему освіти. Нерідко її взагалі називають «агресивним середовищем», адже у більшості своїй вона спирається на принципи учительського авторитаризму та пригнічування учнів. Мабуть, кожному з нас добре відома ситуація, коли роздратована вчителька кричить, що всі учні у класі цілковиті дебіли і працювати тут взагалі немає з ким. Так, Оксана Сідун пригадує, як одного разу прийшла до школи проводити тренінг. Тоді вчителі їй співчували, мовляв, такий жахливий клас вам випав – там одні ідіоти зібралися. А у ході роботи виявилося: абсолютно нормальні діти, навіть активніші та жвавіші, ніж у інших класах.

 Надмірна агресія дуже часто спостерігається у вихованців дитячих будинків, адже почасти у них не сформована базова довіра до світу. Вона закладається, коли батьки проявляють любов до своєї крихітки, жаліють, опікуються нею. В інтернатах же головне, аби вихованець був чистий, одягнений та нагодований, – ламати голову над формуванням у нього базової довіри до світу ніхто не буде. Тим паче, враховуючи, що на кожного працівника тут припадає по 15 малят. Крім того, почасти мешканці дитбудинків (утім, як і інші «недолюблені» діти) використовують агресію як спосіб привертання до себе уваги.

 Звісно, звинуватити у жорстокості сучасних підлітків цей безжальний навколишній світ завжди найлегше. Важче зрозуміти, що ми самі його таким і робимо. Й зовсім нереально усвідомити, що діти – дзеркало дорослих. І лише повертають назад подаровані їм почуття. Як агресію, так і любов...

Анна Торгоненко, «ІЗ»

 

друкувати

Коментарi