Заручники кримінального ремесла

Історії, які останнім часом заполонили медійний простір, нагадують детективні та пригодницькі сценарії американських екшенів про заручників, вимагачів та блискавичні спецоперації українських «копів», які визволяють змучених та замордованих жертв. Минулий тиждень «ознаменувався» аж двома фактами взяття у заручники підприємців з Києва та області. У Головному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС кажуть, що «це економічна криза дається взнаки», адже такого сплеску злочинності саме цієї спрямованості Україна не пам’ятає з буремних 90-х. Якщо за 12 місяців минулого року убозівцям вдалося викрити та успішно звільнити заручників у 26 випадках, то цьогорічні три місяці вже «порадували» оперативників п’ятьма такими злочинами, причому два з них сталися за один тиждень.

Якщо злочинець встигає чинити опір, операція із затримання вважається проведеною незадовільно

Едуард Свінціцький, заступник начальника управління ГУБОЗ МВС говорить, що викрадають та беруть у заручники переважно тих, хто спроможний виплатити пристойну суму грошей. Адже, коли злочинці йдуть на справу, вони знають, чим ризикують.

– Захоплення заручників або незаконне позбавлення волі людини – це досить тяжкі злочини, які й караються чималими термінами ув’язнення, і розкриваються доволі важко, – каже Свінціцький. – Ми завищуємо вимоги до наших працівників, адже на кін поставлене життя багатьох людей – і власне заручників, і міліціонерів, які беруть безпосередню участь у звільненні, і ймовірних очевидців, котрі волею долі можуть опинитися у вирі подій, і, безумовно, самих злочинців. Що ж до останніх, то ми повинні зберегти їх цілими й неушкодженими задля того, аби у подальшому вони понесли відповідальність.

Якщо під час операції по звільненню заручників, злочинці встигають чинити опір, то цей захід вважається проведеним незадовільно. Все має відбутися «швидко і красиво». Кримінальний винуватець повинен оговтатися тільки тоді, коли його руки прикрашатимуть залізні «браслети». Правоохоронці, за словами Свінціцького, не мають права ні на помилку, ні на ризик.
– Багато що залежить від злагодженості роботи декількох наших підрозділів, зокрема відділу швидкого реагування «Сокіл» та оперативного складу наших працівників, – продовжує губозівець. – Відпрацьовані схеми теж можуть давати збій, тому перед тим, як вести перемовини із протизаконниками, першочерговим для нас повинно бути розпланування усіх можливих ситуацій, які ймовірно виникатимуть. Приміром, наявність зброї у злочинців чи то миттєва зміна місця, скажімо, передачі коштів. А загалом, для злочинців, якщо ризикувати – то задля чогось. У деяких випадках, які траплялися у нашому професійному житті, були прецеденти, коли затримані казали, що мали наміри вбити своїх жертв і причин цьому було багато. Приміром, заручники могли впізнати кривдників чи запам’ятати. А це, як ми розуміємо, тягне за собою великі проблеми для тих, хто зважився на злочин.

«Заручники» долі чи великих грошей?

Олена (ім’я змінене з етичних міркувань. – Авт.) ще й досі оговтується від того, що з нею сталося. Красномовніше за будь-які слова свідчать сльози, які стікають по її миловидному обличчю. Дівчина, котрій нещодавно виповнилося 27 років, утримує невеличкий бізнес у столиці. Хоча статки й невеликі, зате «бажаючих» поласувати її грішми виявилося чимало. Вдень, 17 березня, вона, приємно поспілкувавшись зі своєю подругою за чашечкою кави, вийшла з під’їзду і якраз збиралася забирати дитину зі школи. Втім, її плани різко змінилися, коли дві особи силоміць заштовхали жінку до автівки і наказали мовчати. Шок, паніка і стрес. Вона не розуміла, куди її везуть. Кривдники холоднокровно мовчали. Їх видавало лише невеличке сіпання та нервозність. Звісно, вони знали, що роблять, і за це мали б отримати непоганий «прибуток». Привізши її у чужу квартиру, чоловіки кинули Олену на підлогу і наказали швиденько пригадати людину, яка має гроші і буде спроможна заплатити за неї 140 тис. доларів, а якщо таких не знайдеться, то це буде останній день у її житті.

– На той момент я дуже переживала за свою дитину, – говорить жінка. – Вони знали про мене все: і про бізнес, і про доньку, і про те, що серед моїх друзів є такі, що зможуть заплатити зазначену суму грошей. Мені пощастило тільки у тому, що коли вони мене викрадали, я розмовляла з подругою по телефону і встигла їй повідомити про подію. Згодом, як я зрозуміла, це мене і врятувало. Викрадачів я не знаю і зовсім не уявляю, кому це було потрібно. Під час утримання вони мене били, але годували, щоб не знепритомніла і могла телефонувати донці та знайомим, які повинні були принести викуп.

Едуард Свінціцький наголосив, що приємним і незаперечним залишається той факт, що люди почали довіряти міліції й у разі виникнення подібних ситуацій, зазвичай, звертаються по допомогу до правоохоронних органів. Якщо це, звісно, не стосується «вибивання» боргових зобов’язань. У такі моменти як боржники, так і позичальники, воліють самотужки вирішувати проблеми, без втручання органів внутрішніх справ.

– Стосовно останнього випадку, щодо взяття у заручниці киянки, то можна говорити про те, що операція з її звільнення пройшла успішно. До нас звернулися друзі дівчини, ми одразу розпочали перемовини зі злочинцями. Спочатку вони вимагали 140 тис. доларів, але ми зійшлися на 86-ти тисячах. На щастя, форс-мажорних ситуацій не виникало. Домовилися передавати викуп в одному з київських кафе. Єдиною нашою умовою було те, що ми не віддамо грошей доти, доки не побачимо живою і неушкодженою Олену. Тож пройшло все швидко. Злочинці навіть не встигли усвідомити, що їх затримали. Усі п’ятеро учасників групи раніше судимі за тяжкі злочини, відбували досить тривалі терміни покарання. Вийшовши на свободу, продовжували займатися тим же. Нині ми перевіряємо їхню причетність до скоєння інших злочинів на території України. Загалом, якщо аналізувати ситуацію у державі, то можна стверджувати, що активність таких угруповань пов’язана з тим, що чимала кількість їхніх членів уже відбули терміни ув’язнення за злочини, які вони чинили у 90-х. Тепер, звільнившись з місць позбавлення волі, вони продовжують своє кримінальне «ремесло». І від того країні не легше.

Ще один випадок взяття заручників трапився на Київщині. Про нього вже писали, але це не применшує того жаху, який довелося пережити підприємцю. Чоловік, повертаючись пізно ввечері додому, так і не побачив дружини. Прямісінько у гаражі під будинком невідомі напали на нього. Під час сутички нападники прострелили потерпілому ногу. А вже потім вивезли у невідомому напрямку. Майже під ранок дружині почали висувати вимоги: мовляв, лише виконавши їх, вона побачить свого благовірного. Викрадачі вимагали 150 тис. доларів. Добре, що жінка зметикувала і повідомила про все це працівників Управління по боротьбі з організованою злочинністю Київщини. А ті, в свою чергу, не гаючи часу, розробили план операції із захоплення криміналітету. На час перемовин злочинці возили нещасного в машині навколо Броварів, де, власне, й розігралася трагедія. На той момент чоловік потребував негайного медичного втручання. Навіть уявити важко, який біль він переживав – не тільки фізичний, а й психологічний. Коли все було домовлено, то злочинців, як і в попередньому випадку, затримали досить швидко і безболісно. А нещасного заручника негайно доправили до лікарні, де він перебуває і донині. Двох зі злочинної групи затримано, третій – у розшуку.

В обох випадках затриманим пред’явлено обвинувачення у незаконному позбавленні волі, викраденні людини та захопленні заручників. Санкції цих статей «обіцяють» чималі покарання для злочинців – до 10, а то й 15 років позбавлення волі. Втім, останню крапку у справі, як завше, поставить суд.

Яна Холодна, м. Київ

друкувати