Кіберзлочинність: реальна боротьба у віртуальному світі

Один із інтернет-сайтів повідомив, що Україна вже випередила Росію за кількістю незаконних кібероперацій.

Цей невтішний висновок базується на результатах роботи Американського Федерального бюро розслідувань, з яким українські правоохоронці співпрацюють уже не перший рік. Відділ боротьби з кіберзлочинністю Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, МВС України хоч і відносно молодий (два роки, як створений), зате багато чого досягнув у своїй роботі. На перший погляд, праця не увінчується резонансами, на кшталт – покрутили руки і відвезли до буцегарні, але забезпечення охорони комп’ютерної мережі України від незаконних втручань – дуже важлива справа. Самі працівники відділу, пригадуючи найцікавіших своїх «персонажів», кажуть, що їм частенько закидають, мовляв, «губите інтелектуальний потенціал держави». Втім, якщо той самий «потенціал» ступає у різні боки із Законом, то й результат роботи – викрили, вилучили, довели, притягли до відповідальності. Словом, борються з реальними злочинцями у віртуальному просторі.

Заморські поліцаї не розуміють «показника», у них домінує поняття: чим більше - тим гірше...

Американські «міліціонери» сприймають уперту «статистику» трохи по-іншому, аніж наш вітчизняний «міліціонер». У них кажуть, що збільшення виявлених злочинів прямо пропорційне зростанню злочинності взагалі, а от для нас – це показник успішної та ефективної роботи. Хоча, не стовідсотково, адже скільки вже міліція не бореться із правопорушниками, їх не меншає – вони просто переходять з одного злочинного русла в інше. Звісно, ми не можемо поставити на один щабель убивць і свавільників з кіберзлочинцями чи не чистими на руку економістами. Одні лиходіють, подекуди не переслідуючи мети наживи, а от останні – тільки те й мають на меті.

Чи знав би хтось у далеких 50-х (чи й раніше) про таких собі кіберзлочинців, коли ще й комп’ютера, як такого, не існувало. А нині Інтернет, провайдер, сервер – досить-таки знайомі слова і дорослим, і малим. Руслан Пахомов, керівник відділу боротьби з кіберзлочинністю Департаменту боротьби, пов’язаною з торгівлею людьми, МВС каже, що на їхні плечі лягло розкриття усіх злочинів, які так чи інакше пов’язані із використанням інтернет-технологій.

– На сьогодні ми повинні, перш за все, орієнтуватися на боротьбу із розповсюдженням порнографічної продукції у мережі Інтернет. Ця тема є дуже актуальною і для нас, адже вона не тільки шкодить суспільній моралі, а й приносить чималі тіньові прибутки деяким протизаконникам. Особливо це стосується дитячої порнографії, де у гонитві за «легкими грішми» дорослі морально «знищують» наше майбутнє, себто молодь. Також пріоритетом є наступ на комп’ю¬терних шахраїв, які незаконно викачують чималі суми. Візьмемо, приміром, одну з останніх викритих оборудок, коли особи, незаконно отримавши доступ до захищених серверів, використовували шлюзи телефонного трафіка і через вітчизняного телефонного оператора «надзвонили» у Кубу на сотні тисяч доларів за два – три дні. А це призвело до значних збитків, яких зазнала наша держава. Ми вже встановили витоки і першоджерело цих махінацій. Хотілося б зазначити, що вони сягають далеко за межі нашої країни. А це значить, що кіберзлочинність не має кордонів. Загалом же можна говорити про те, що це зло щороку зменшується відсотків на 10, адже стають спритнішими не тільки злочинці, а й наші працівники. Це вже аксіома, яку не потрібно доводити – ми маємо бути попереду «розвитку» аферистів та шахраїв. Хоча й досі система покарання в державі не така вже й досконала, але всі знають, що, наприклад, за розповсюдження порнографії нині можна отримати до 12 років ув’язнення, а не штраф чи умовний термін покарання, як було до змін у законодавстві 2009 року.

А хто ж він, злочинець, та ще й з приставкою - кібер?

У міліції виокремлюють дві основні категорії. Перші – це, так звані, самоуки. Люди, які вирізняються надможливостями у «спілкуванні» з Інтернетом. З огляду на недосконалу систему захистів тих же серверів чи провайдерів, вони з допомогою «спритності» рук та мислення «ламають» усі паролі, входи та виходи і отримують потрібну їм інформацію. Яка, до речі, стосується чи то конкретної людини, чи якоїсь великої організації, чи банківської установи. Другу категорію становлять особи, які, скажімо так, «ображені» на державу і на те, що вона «не оцінила» їхнього потенціалу. Ці люди здебільшого фахівці своєї справи, спеціально навчені у вузах, мають високі кваліфікаційні рівні, але не знайшли свого затребування «на благо Вітчизни». Хакерські напрями – це і є їхні основні «функціональні обов’язки». Вони отримують чималі прибутки і з того живуть, аж доки їх не викриють працівники міліції.

– Була в нас одна справа, коли ми викрили одного із чоловіків, який створив порносайт і розповсюджував відповідну продукцію. Люди мали змогу заходити на цей сайт, дивитися порнокартинки і через систему смс замовляти їх собі на мобільний телефон. Втім, сам власник сайту намагався стверджувати, що то не порно, а еротичний сайт. І взагалі, що ми своїми діями «губимо інтелектуальний потенціал України», – розповідає Руслан Пахомов.

Тож, і виявляється, що наш потенціал і проявляється лишень у формуванні «культу голого тіла» та, даруйте, спідньої білизни. Чомусь організація сайту наукової літератури чи електронної енциклопедії, яку можна було б закачати у мобільник, нікому не прийшла у голову. Напевно, причина усе ж таки у попиті, який, на жаль, сьогодні дійсно великий на оголені тіла чи «неприродні оргії».

Ви - нам, ми - вам (реалії сучасного світового борця з кіберзлочинністю)

Утім, страждають цим не тільки українці, а й добра частина населення усього світу, адже не дарма ця проблема запанувала практично в усіх країнах. Свідченням цьому є те, що українські міліціонери вже не перший рік співпрацюють з іноземними колегами. У групі «співдружності» та взаємодопомоги десятки країн, але найбільше, як відзначають у відділі боротьби з кіберзлочинністю, співпрацюють із американськими колегами. Відсоток спільних викритих кримінальних справ сягає 40, а це вже чимало за такий невеликий проміжок часу роботи відділу. Тим паче, що й допомога неабияка.

– З огляду на спільну і плідну роботу, ми вийшли з пропозицією до посольства США в Україні з тим, аби запровадити посаду офіцера зв’язку щодо боротьби з кіберзлочинністю. У такий спосіб і нам би було легше на місці співпрацювати. Таку практику, я сподіваюся, ми реалізуємо і в інших представництвах держав. Уже відзначилися у роботі й з колегами сусідньої Російської Федерації, де ця проблема теж дуже актуальна, а також Великої Британії, Канади, Німеччини, Нідерландів. Нещодавно налагодили зв'язок із Китаєм. Розуміємо, що тільки спільна активність і взаємодопомога може привести до позитивного і плідного результату. Проблема нашої держави, зокрема інноваційних комп’ютерних технологій – це те, що ми не вміємо себе правильно і розумно захищати. Маю на увазі елементарне – паролі на доступ. Деякі інтернет-провайдери навіть цього не можуть зробити, тому й «відкриті» для всіх бажаючих «отримати прибуток». Також інтернет-сервіс-провайдери (оператор телекомунікацій, що надає послуги доступу до мережі Інтернет або послуги у мережі Інтернет. – Авт.) не мають свого правового статусу. Це значить, що у разі певних порушень, які вони можуть допустити у процесі своєї діяльності, відповідальність за це не визначена законом. Як приклад, можна навести ідентифікацію клієнта, який має доступ до всесвітньої Мережі. Інтернет-провайдери повинні фіксувати усіх користувачів їхніми послугами і відповідно реєструвати у журналі, але цього не робиться. Відтак, і Закон не окреслив до якої відповідальності ми повинні притягти інтернет-провайдерів. Це теж викликає складнощі у роботі.

Загалом, у нас у державі все нове починається з труднощів. Окреслити – окреслили, а от законодавчо не підкріпили.

Яна Холодна, м. Київ

друкувати