П'ятниця, 11 грудня
громадсько-правовий тижневик
Тижневик « Іменем закону » та додаток « Моменти »
представляють об'єднане інтернет-видання imzak.org.ua
Рубрики Усі рубрики
Інтерв’ю
05/03/2015 16:34

Міліцейські виші зі Сходу:

Майже рік тому, коли на Сході було розпочато антитерористичну операцію, Міністерство внутрішніх справ України постало перед низкою проблем, які потребували негайного розв’я­зання. Одна з них стосувалася вирішення доль відомчих вищих навчальних закладів, розташованих на території регіону: Донецького юридичного інституту МВС України та Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка, а отже і доль тисяч курсантів та сотень викладачів. Як вдалося зберегти ці два потужні міліцейські освітні заклади та яке майбутнє чекає на них – далі в розмові з начальником Департаменту кадрового забезпечення МВС України генерал-майором міліції Віктором Слівінським.

– Вікторе Романовичу, коли торік наприкінці весни – на початку літа стало очевидно, що ескалація конфлікту на Сході не припиняється, які основні рішення було прийнято щодо Донецького юридичного інституту МВС України та Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка?

– Коли на Сході почав розгоратися конфлікт, ми вжили низку заходів, спрямованих на захист особового складу згаданих вами навчальних закладів. По-перше, було організовано та здійснено достроковий випуск молодих лейтенантів, які того ж дня полишили навчальні заклади й відбули в розпорядження комплектуючих підрозділів. По-друге, попри умови, що склалися на той час, ми не могли дозволити порушувати графік навчального процесу курсантів, які продовжували навчання, оскільки потому не змогли б видати їм легітимні дипломи. Тому спершу їх було направлено для проходження практики до практичних підрозділів за межами місць дислокації навчальних закладів, а саме до Запорізької, Миколаївської та Одеської областей. Згодом рішенням міністра внут­рішніх справ Арсена Авакова всі 540 курсантів Луганського університету та 614 – Донецького інституту були переведені до інших відомчих ВНЗ. Зрештою, ці заклади було передислоковано до інших областей України. Луганський університет тимчасово розташовується на території Сумської філії Харківського національного університету внутрішніх справ, а Донецький інститут – на базі Криворізького факультету Дніпро­пет­ровського державного університету внутрішніх справ.

– До яких навчальних закладів нашої системи перевели найбільшу кількість курсантів ДЮІ та ЛДУВС?

– Ухвалюючи рішення щодо направлення курсантів до інших вишів, ми керувалися необхідністю продовження їхньої підготовки за тими спеціальностями, за якими вони навчалися, а також зважали на місце їхнього постійного проживання. Найбільше курсантів – а це близько шестисот осіб – було переведено до Національної академії внутрішніх справ, понад триста курсантів – до Харківського національного університету внутрішніх справ. 

– Зрозуміло, що за такої ситуації необхідно було допомогти курсантам-переселенцям облаштуватися на новому місці: попіклуватися про те, де вони житимуть, чим харчуватимуться, організувати їхнє дозвілля. Як вдалося вирішити ці питання?

– Звісно, це було нашим найпершим завданням. Складність процесу полягала в тому, що раніше ми ніколи не стикалися з необхідністю негайної одночасної передислокації понад тисячі курсантів до різних міст нашої держави. А це – перевезення, подальше розміщення, налагодження навчального процесу, харчування, а головне – адаптація цих хлопців та дівчат до нових умов. У перші ж дні навчального року зусилля всіх працівників наших вишів були спрямовані на створення сприятливих побутових умов для переведених курсантів. Їм надали місця в гуртожитках, організували харчування та забезпечили форменим одягом. Також допомогли з канцелярським приладдям, особистими речами. Важливо наголосити, що ведеться робота і щодо оформлення необхідних документів для отримання адресної цільової допомоги особам, переселеним з району АТО. Особлива увага приділяється такій вразливій категорії, як діти-сироти, діти, що залишилися без батьківського піклування, а також діти працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов’язків. Крім того, увесь цей час з ними працюють психологи, організовано додаткові психодіагностичні обстеження, індивідуальні консультації та психокорекційні заходи з питань адаптації до нових умов навчання.

– Цей навчальний рік вже перетнув «екватор», тож можна зробити певні висновки щодо того, чи вдалося курсантам, переведеним зі Сходу, адаптуватися до нових умов.

– Щоб з’ясувати це, ми систематично проводимо опитування серед курсантів, намагаємося працювати з ними індивідуально. Вивчаємо соціально-психологічний клімат, як складаються стосунки в колективах, визначаємо особистісні статуси цих юнаків і дівчат. Оперуючи отриманими даними, можна стверджувати: адаптація переведених курсантів до нових умов відбувається прогнозовано. Принаймні, жодної скарги від них чи від батьків до нас не надходило. Водночас зауважу: попри те, що ми намагаємося створити всі умови для цих курсантів, є й такі, що не захотіли продовжити навчання. 176 осіб не прибули до нових навчальних закладів, ще 68 подали рапорти на звільнення.

– Вікторе Романовичу, не можна оминути й питання про те, як була вирішена доля педагогічних колективів цих двох відом­чих навчальних закладів. 

– Зазначу: ще торік, у вересні, представники нашого департаменту вирушили до Сєверодонецька та Маріуполя, де зустрілися з атестованими працівниками вишів. Ухвалюючи рішення щодо їхнього подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ, ми зважали на кілька факторів – їхнє бажання, професійну компетентність та наші можливості запропонувати їм відповідні посади, звісно, за межами Донецька та Луганська, і не завжди в навчальних закладах. Наведу конкретні цифри: 133 особи продовжили службу у своїх ВНЗ у місцях їх нової дислокації, ще 62 – переведені до інших вишів та практичних підрозділів. 221 особа не бачила сенсу у своїй подальшій службі в органах внутрішніх справ України й була звільнена. Не обійшлось і без звільнення за негативними мотивами. Можу вас запевнити: ми не залишили поза увагою жодного атестованого працівника й зробили все можливе, щоб ті, хто цього бажав, змогли продовжити служити у правоохоронних органах нашої держави.

– І Донецький юридичний інститут, і Луганський державний університет мали потужну матеріально-технічну базу. Коли стало зрозуміло, що Україна втрачає контроль над територією, де вони розташовані, чи почали евакуацію матеріальних цінностей цих вишів? 

– Ми доклали всіх зусиль, щоб врятувати якомога більшу їх частину. Але з об’єктивних причин повністю зробити це не вдалося. На непідконтрольній Україні території залишилися капітальні споруди та обладнання, що не можна демонтувати.

– Користуючись нагодою, не можу не поцікавитись у Вас: хоча б у загальних рисах – що чекає відомчу освіту в найближчому майбутньому?

– Передусім, хочу поінформувати читачів вашого тижневика, що вже підписано наказ про набір 700 курсантів до міліцейських вишів на денну форму навчання для здобуття вищої освіти ступеня бакалавра винятково за слідчою та експертно-криміналістичною спеціалізаціями. Плануємо також прийняти на навчання 1 725 осіб на заочну форму навчання за бакалаврською програмою та 1 020 – для здобуття вищої освіти ступеня магістра на денній і заочній формах навчання. Нагадаю, що прийом документів здійснюватиметься й на Прикарпатський факультет Національної академії внутрішніх справ та Херсонський факультет Одеського державного університету внутрішніх справ, роботу яких торік відновили.

Наразі ж вирішуємо питання щодо визначення місць подальшого проходження служби для цьогорічних випускників. Хочу запевнити, що всі вони, а це 1 566 бакалаврів та 317 магістрів, будуть працевлаштовані в підрозділах, які відбирали їх та направляли на навчання. Таким чином, попри всі труднощі, вищі навчальні заклади МВС й надалі виконуватимуть свою основну функцію – підготовки висококваліфікованих фахівців для практичних підрозділів органів внутрішніх справ.

Бесіду записала 

 

Марія САЛЬНІК, «ІЗ»

друкувати

Коментарi

Додати коментар

Інші статті