Вбивці відшкодують збитки?
За час багаторічної праці в системі МВС і роботи над різними матеріалами на кримінальні теми в мене виробилася звичка відстежувати подальший перебіг подій у справах, на основі яких і виходили мої дописи. Так сталося і з резонансною історією, про яку я писав на початку двотисячних…
Стрільба в гуртожитку
З оперативного зведення МВС України: «У Харкові внаслідок спецоперації, проведеної УБОЗ, затримано Олександра Каверзіна, раніше судимого, який перебуває у федеральному розшуку РФ. Під час обшуку в затриманого, який мешкав у будинку приватного адвоката, вилучено: гвинтівку СВД «Тигр» з 10 набоями, два пістолети іноземного виробництва, пістолет ТТ з 8 патронами, 140 набоїв до вогнепальної зброї, пневматична гвинтівка «Байкал», два пристрої безшумної стрільби, викидний ніж, вироби зі срібла й золота та два паспорти громадянина України на інші прізвища».
Виявилося, що на рахунку Каверзіна сім навмисних вбивств. Подальше розслідування встановило, як саме він здійснював свої гастролі. Після вбивства 1996-го двох убозівців у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині, Олександр Каверзін зі спільником переховувалися. Довго на одному місці не затримувались – переїжджали з одного міста до іншого. Маючи на руках «стволи», бандити з’явились у Миколаєві. І тут пролили нову кров. 14 лютого 1999-го в гуртожитку педінституту на вулиці Дзержинського розігралася трагедія, унаслідок якої ножове поранення в шию і вогнепальне в живіт дістав дільничний інспектор Центрального райвідділу міліції міста старший лейтенант Іван Злобін. А його товариш Сергій (колишній міліціонер), який намагався допомогти затримати зловмисників, загинув від їхньої кулі. Ось як розвивалися тоді події.
Комендант гуртожитку почула, як на одному з поверхів зав’язалася бійка. І згадала, що в них мешкає дільничний Злобін. Той саме був удома – разом із Сергієм клеїв шпалери в кімнаті. Прибігши на місце сутички, вони побачили, як двоє крем’язнів у спортивних костюмах затиснули в кутку якогось чоловіка й уже зняли з нього куртку. Офіцер крикнув: «Стояти! Не рухатися – міліція!» Але у відповідь пролунали постріли. Сергій лише встиг крикнути: «Ваню, обережно, в нього ніж!» І впав, убитий кулею. Злобін не встиг зреагувати, як сам дістав кілька поранень і знепритомнів. Скориставшись цим, негідники втекли. Мешканці гуртожитку викликали міліцію та «швидку». Дільничного доставили в лікарню, зробили кілька операцій і він зостався живим. Керівництво УМВС вручило йому погони капітана й ордер на двокімнатну квартиру. Одужавши, Злобін продовжив службу й лише нещодавно, вже майором, вийшов на заслужений відпочинок.
Хитрий маскарад
…А тоді озброєним зловмисникам вдалося втекти. Причому, зник і той, кого вони хотіли пограбувати. На розкриття цього зухвальства кинули значні сили міліції. Оперативники взялися встановлювати особу потерпілого. Багато сил і нервів витратили тоді сищики Центрального РВ Миколаєва, але все ж таки домоглися свого. Жертвою нападу виявився Артур – місцевий валютний міняйло. Подальше розслідування встановило, що того дня його запросила до своєї кімнати Світлана. Пані прийняла чолов’ягу як годиться: шампанське, кава, ну і, звісно ж, незабутній секс. Потім «чорноброва», вибравши момент, заявила розслабленому гостю: мовляв, має прийти благовірний. Щоб не зустрітися з ним, Артур хутко зібрався і вийшов у коридор. А в під’їзді його притиснули до стінки двоє міцних відморозків у спортивному вбранні. І тут же зажадали: «Швидко жени бакси – інакше приріжемо!» Щоб у міняйла не виникло бажання чинити опір, до його шиї приставили ножа. Той був хлопцем тямущим і швидко зрозумів: нападники точно знають, що в нього є валюта.
З цього оперативники переконалися: змовники діяли за підказкою, а навідницею, найпевніше, була Світлана. Жінка цього не заперечувала й розповіла розшуківцям подробиці справи. З’ясувалося: нещодавно в одному з місцевих барів пані познайомилася з двома «крутими» хлопцями. Спершу вони щедро пригощали шампанським і шоколадом. А згодом зажадали відплати за це пригощання. На черговій зустрічі крутелики запропонували їй зіграти роль живця, щоправда, пообіцявши за це хороші «комісійні». Звикнувши до дармових грошей, вона, не задумуючись про наслідки, погодилася. Про що потім гірко шкодувала.
Молодики намовили її обкрутити валютного міняйлу – заманити до себе в ліжко й обслужити «як слід». А коли той, розімлілий від любовних утіх, вийде, його зустрінуть у під’їзді і змусять поділитися вічнозеленими американськими «папірцями». Планом залишилися задоволені обидві сторони.
Спочатку все відбувалося за схемою. Свєтка, обмінюючи гроші, пускала міняйлі оченятами бісики, чим швидко довела до потрібної кондиції. Потім запросила до себе «на каву». Завжди обережний валютник не відчув у такому знакові прихильності підступу. Навпаки, воліючи розслабитись після «нервової» роботи, він прийшов до кімнати в гуртожитку нової знайомої.
Доки Світлана демонструвала гостю власні принади й амурний «вищий пілотаж», її спільники сиділи у дворі на лавиці й чекали умовного сигналу. Помітивши, як спільниця розсунула фіранки, злочинці забігли в під’їзд. Доки міняйла спускався сходами, розбійники влаштували маскарад. Дістали з торби спортивні костюми і прудко одягли їх поверх курток та брюк. Такий хитрий хід знадобився для того, щоб спрямувати міліцію на хибний слід: переконати розшуківців, що напад на валютника – справа рук когось з гуртожиткових аборигенів.
«Гангстери» діяли рішуче. Один приставив до горла чоловіка ніж, а другий – втиснув йому в око дуло пістолета. Тож, придавивши волю жертви до опору, бандити заповзялися обшукувати її, прагнучи намацати на поясі «характерну» сумку – вмістилище жаданих «баксів». Але цього разу в застережливого валютника була тільки незначна сума. Тоді, діючи за принципом «з паршивої вівці – хоч вовни жмут», вони заходилися знімати з потерпілого імпортну шкірянку. Тут міняйло й закричав. Цей крик почула комендант і покликала на допомогу дільничного. Офіцер із товаришем швидко прибігли на місце й наразилися не лише на ніж, а й на кулю з бандитського пістолета.
Зустріч з правоохоронцем зовсім не входила в плани розбійників. Тому вони й почали стріляти, пістолетом і ножем розчищаючи шлях на вихід з під’їзду, який раптом став для них пасткою. Лише дивом їм вдалося вислизнути з цієї пастки.
Злочинні гастролі
Орієнтування з прикметами зухвалих убивць розіслали в усі міськрайвідділи міліції України. Їх оголосили у федеральний розшук РФ і навіть почали шукати через Інтерпол. Невдовзі в Миколаїв надійшла оперативна інформація з Ростова-на-Дону. Там затримали схожих за прикметами молодиків. Пізніше з’ясувалося: переїжджаючи з міста в місто, відморозки дісталися «Ростова-тата», наївно розраховуючи пересидіти тут галас, зчинений кривавими злочинами на українськім терені.
Однак на залізничному вокзалі місцевий ОМОН зупинив їх, помітивши, як ті підозріло озираються навсібіч. Під час огляду міліціонери знайшли в шкарпетках Каверзіна автоматний патрон і паспорт на чуже ім’я. В цей час у втікача здали нерви, і він голіруч кинувся на омонівців. Ті ж гарненько відходили нахабу кийками. Але згарячу перестарались. Помітивши, що він ледь дихає, спецназівці (від гріха подалі), кинули його відлежуватися в найближчих кущах. А от спільника помістили в камеру ІТТ. Звірившись із базами даних, вони з подивом встановили: обидва перебувають у федеральному розшуку. Омонівці прожогом кинулися на місце, де залишили Каверзіна, аби затримати його.
Проте той виявився напрочуд живучим: швидко оговтавшись, він виїхав з Ростова, що виявився для нього негостинним. І став блукати містами-селами, немов зацькований вовк, скоюючи нові, не менш жорстокі злочини. Його подільник тим часом уже дав міліції свідчення, як вони, озброєні пістолетами ТТ, зухвало напали на студію звукозапису. Там їм дісталися популярні тоді 20 відеомагнітофонів і чотири музичних центри. Щоб мати кошти на «гастролі», бандити швидко знайшли на це добро грошовитого покупця.
Увесь цей час Каверзін пам’ятав: маючи на руках кров кількох міліціонерів (й інших людей), шансів залишитися живим у разі затримання в нього практично немає. Тому, зібравши в харківській «барлозі» вищезгаданий арсенал, він наївно сподівався якщо не відбитися від спецназу, то хоча б якомога дорожче продати своє нікчемне життя. Але бійці не стали брати гріха на душу. Навпаки, «соколята» взяли його без кровопролиття. Згодом Каверзіна засудили до довічного ув’язнення.
Володимир ЗАЦЕРКЛЯНИЙ, Миколаївська обл.
