Відзнаки для прекрасної половини
У нагородних системах багатьох країн світу були або існують особливі відзнаки, яких удостоюють лише представниць прекрасної половини людства. Проте здебільшого кількість таких нагород ніколи не перевищувала однієї-двох у державі, тож загальне число жіночих відзнак – досить невелике. Про історію їх виникнення, найцікавіші ордени та медалі з різних континентів, а також про те, чим заохочували та нині заохочують жінок на теренах нашої країни – читайте далі.
Австрійське коріння орденів
Прообраз сучасних дамських нагород виник на рубежі епохи Відродження та Нового часу в Західній Європі. Тоді започатковували жіночі ордени – як «лицарські» організації – для відзначення представниць королівських сімей або панянок, близьких до трону. Невдовзі це коло розширилося, й нині соціальне становище зазвичай не відіграє ключової ролі для нагородження, хоча в деяких країнах, приміром, Великобританії, й досі залишилися відзнаки винятково для жінок з монарших сімей.
Одним з найстарших вважають дамський династичний орден Рабинь Чесноти, заснований 1658 року овдовілою австрійською імператрицею Елеонорою Гонзаго. В якомусь сенсі він поступився пальмою першості лише лицарському ордену Мертвої Голови, створеному 1652-го: в нього приймали і чоловіків, і, як виняток, жінок. Після нагородження члени ордену Рабинь Чесноти зобов’язувалися бути благочестивими й вести доброчинну діяльність, а в разі порушення цих норм кожній панянці належало сплатити штраф. В організацію брали лише представниць монарших родин, число «благородних дам» мало бути обмежено 30. Однак здебільшого «кількісним» правилом нехтували – останнього року існування ордену в ньому перебувала понад тисячу жінок.
Знак ордену мав два розміри – великий (для носіння під час святкових церемоній при дворі) та малий (для повсякденного носіння). В його основі був медальйон із зображенням сонця з людським обличчям, обрамленого лавровим вінком та абревіатурою «SOL. UBIQ. TRIUM.» («Всюди тільки тріумф»). Вважається, що знак носили на лівому плечі, але можливі й інші варіанти, зокрема на шиї.
1668-го Елеонора Гонзаго започаткувала ще одну світську організацію для панянок – орден Зіркового Хреста. Приводом до цього стала пожежа в палаці: у вогні дивом уціліла сімейна реліквія – скринька, за переказами, виготовлена з дерева хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа. Попри те, що золота оправа та прикраси зазнали значних пошкоджень, дерево не постраждало. Це неабияк вразило імператрицю, тож вона вирішила створити орден, дами якого мали присвячувати себе релігійній та благодійній діяльності. В організацію приймали лише католичок з числа вищої знаті, їхня кількість не обмежувалася. Заміжня жінка могла вступити в орден з 18 років, а незаміжня – після 40.
Знак ордену являв собою двоголового орла, в центрі якого один на одному розміщені блакитний та червоний хрести. Носили його на чорному банті на плечі або грудях. Від дня заснування знак кілька разів змінював дизайн, однак як нагорода він існує й досі – в статусі династичної відзнаки Дому Габсбургів Лотарингських.
Під ім’ям Луїзи
Досить тривале «життя» видалося в іспанського ордену Марії Луїзи, започаткованого 21 квітня 1792 р. королем Карлосом IV на честь своєї дружини. Згідно зі статутом, головою організації був король, а королева – великим магістром. Вона призначала «благородних дам», до обов’язків яких належали участь у богослужіннях, присвячених покровителю ордену – святому Фердинанду, відвідування лікарень і притулків та здійснення інших благодіянь. Знак ордену не мав ступенів і був виконаний у формі восьмипроменевого хреста. На аверсі центрального медальйона був зображений святий Фердинанд. Попри всі події в історії Іспанії, орденом Марії Луїзи відзначали представниць монархічних дворів усього світу аж до 1970-х. Відтоді нагородження ним не проводиться, хоча офіційно орден не скасований.
Ім’я «Луїза» фігурувало й у назві іншого відомого жіночого ордену, встановленого в серпні 1814-го королем Пруссії Фрідріхом Вільгельмом III на честь його дружини Луїзи Амалії. На відміну від більшості дамських відзнак того часу, цей орден був призначений для нагородження не лише представниць шляхетних станів, а всіх жінок – будь-якого соціального статусу, національності та віри – за заслуги перед Пруссією у сфері гуманітарної та благодійної діяльності. Першими цієї нагороди удостоїли німкень, що відзначилися під час наполеонівських війн, надаючи допомогу пораненим солдатам та офіцерам прусської армії. У мирний же час орденом заохочували за допомогу жертвам епідемій, стихійних лих тощо. Крім того, підставою для отримання нагороди була приналежність до прусського королівського дому.
Під час заснування знак ордену мав лише одну ступінь, але був двох різновидів: для християнок усіх конфесій (у вигляді золотого хреста, в центрі якого розміщувалася монограма «L» та сім п’ятикутних зірок) та нехристиянок (кругла золота медаль з монограмою «L»). 1865 р. орден розділили на ступені. До золотого хреста, що набув першого ступеня, додали срібний – другого, який ще й розділили на два класи. Також відомі нагородження особливим Великим хрестом ордену. Загалом відзнака «прожила» близько 100 років: її скасували 1918-го, а останні вручення відбувалися в період Першої світової війни.
Від Саксонії до Японії
У відсотковому співвідношенні найбільше жіночих нагород напевно започаткували курфюрсти та королі Саксонії: з шести створених ними орденів два були суто жіночими. Перший – орден Сидонії – затвердив 1870 р. король Йоганн, присвятивши його родоначальниці Альбертинської лінії, представники якої правили Саксонією впродовж кількох століть. Відзнака мала форму мальтійського хреста, всередині якого розміщувався медальйон із зображенням герцогині Сидонії. На відміну від багатьох інших знак ордену не мав стрічки й кріпився до сукні фігурною шпилькою. Останньою нагородою королівства став орден Марії-Анни, встановлений у травні 1906-го правителем Саксонії Фрідріхом Августом ІІІ на честь його матері.
З-поміж створених кілька століть тому жіночих орденів є незначна кількість тих, які вручають понині. Наприклад, орден Святої Ізабелли, заснований 1801 р. майбутнім королем Португалії, принцом Жуаном VI задля вшановування пам’яті королеви Ізабелли Арагонської, яку за доброчесність та допомогу бідним було канонізовано. У ХІХ столітті знак ордену вважали однією з найвишуканіших у ювелірному виконанні нагород світу. Він мав дві частини: королівську корону та медальйон із зображенням святої Ізабелли, що подає милостиню, оточений вінком із троянд. До одягу відзнака кріпилася за допомогою рожевої стрічки. Востаннє нагороду вручали торік влітку, щоправда, не як державну, а як династичну. Нею удостоїли близько двох десятків жінок за заслуги в сфері освіти, науки, мистецтва тощо.
А от на державному рівні й досі вручають орден Дорогоцінної (Священної) корони, встановлений імператором Японії Мейдзі ще в січні 1888 р. для нагородження «благородних дам, що надали виняткові послуги державі». Спочатку відзнака мала п’ять ступенів, але незабаром до них додали ще три. Вищі класи призначені для нагородження лише представниць імператорських чи королівських родин та вищої аристократії, а нижчі – для нетитулованих осіб. Примітно, що кілька разів ордена удостоювали й чоловіків. Наприклад, 1917-го за участь у Російсько-японській війні його вручили 10 медсестрам-волонтерам з США та 19 кореспондентам американських газет. Зовнішній вигляд знака ордену помітно відрізняється від згаданих вище європейських. На центральному медальйоні відтворено головний убір імператриці та міфічного птаха Хоо, а оточений він перлами та зображенням квітів сакури.
Для воїнів і матерів
У Сполучених Штатах Америки існує кілька премій, зокрема міжнародних, для відзначення лише жінок. Однак, якщо говорити суто про нагороди «в металі», то ми віднайшли цікаву пам’ятну медаль «Жіночий армійський корпус». 1943 р. її затвердив президент США Франклін Рузвельт для заохочення тих представниць прекрасної статі, що, не поступаючись чоловікам, несли службу в роки Другої світової війни в спеціальних жіночих корпусах армії. Нагорода складається з колодки та медальйона, на аверсі якого зображено голову богині війни Афіни в шоломі на фоні меча, дубової та лаврової гілок.
В Австралії ж кожен ступінь головної нагороди країни – ордена Австралії – має розподіл за «статевим принципом», тобто в кожному класі є окремо знаки для чоловіків та для жінок. Орден 1975-го започаткувала королева Великобританії Єлизавета ІІ, і спочатку він мав п’ять ступенів. За десять років найвищий з них – звання «Лицар» та «Дама» були скасовані, однак торік прем’єр-міністр Австралії Тоні Ебботт оголосив про намір відновити їх, назвавши навіть імена перших лауреатів. Крім того, в країні є жіноча нагорода – «Хрест для медсестер», створений 1989-го, однак його вручають дуже рідко.
Загалом же, відзнаки для медичного персоналу, з-поміж якого переважають жінки, були започатковані в багатьох країнах. Найпрестижнішою ж та найвідомішою такою нагородою є медаль імені Флоренс Найтінгейл, що встановлена Міжнародним комітетом Червоного Хреста та Червоного Півмісяця 1912 року. Нею відзначають медиків, що завжди вірні своїй справі та виявляють хоробрість під час надання допомоги пораненим і хворим як під час воєнних дій, так і у мирний час. Номінують кандидатів двічі на рік, а імена нагороджених оголошують 12 травня – у день народження видатної сестри милосердя та громадської діячки Великобританії, на честь якої і названо медаль, – Флоренс Найтінгейл.
Варто зауважити, що в минулому сторіччі значного поширення набули нагороди, призначені для заохочення багатодітних матерів або родин. Одну з перших таких відзнак встановили в Німеччині 1938-го. «Почесний хрест німецької матері» мав три ступені: золотий давали тим жінкам, які народили вісім і більше дітей, срібний – шість-сім, а бронзовий – чотири-п’ять. Перше нагородження відбулося в День матері 21 травня 1939 р., коли хрест одночасно отримали 3 млн німкень. Востаннє відзнаку вручали 1944-го, й загалом за час існування нею заохотили близько 5 млн жінок.
Нагороди для матерів засновували також в інших країнах Європи, Радянському Союзі. Примітно, що певний час такі відзнаки були і в африканській Республіці Заїр (нині Конго): зокрема, там заохочували медалями «За материнські заслуги» та «За заслуги в подружньому житті». А у В’єтнамі з 1994 року присвоюють звання «Матері-героїні» з врученням «Золотої зірки», що вважається найвищою державною відзнакою. Нині нагорода для матерів є і в Україні, але докладніше про це ми розповімо у другій частині матеріалу.
Олександр СОПОВ,
директор ВТО «Орден»,
Анна ТОРГОНЕНКО, «ІЗ»
Коментарi
-
jason
18/08/2015 18:16
The Bargain Hermes Birkin 35CM Togo Accoutrement Bag Jester Light Coffee advantages of affairs artist are actually varied.The
Додати коментар
