Хочеш миру – встановлюй справедливість
Якість судочинства, серед інших критеріїв, визначає і правильне й однакове застосування законодавства служителями Феміди. Проте в цьому аспекті маємо чимало проблем. Адже не випадково в першу чергу Революція Гідності зажадала люстрації й перезавантаження саме суддівського корпусу. Що ж допоможе Україні знайти позитивне рішення в цій неминучій і важливій реформі національної юстиції?
Львівський держуніверситет внутрішніх справ за допомогою Організації з безпеки та співробітництва в Європі виступив організатором Міжнародного симпозіуму «Забезпечення єдності судової практики в кримінальних справах у контексті подій 2013–2014 років в Україні», що днями відбувся в місті Лева. У заході взяли участь такі поважні гості, як старший співробітник Координатора проектів ОБСЄ в Україні Джефрі Ерліх, суддя ВСУ Галина Канигіна, заступники Генпрокурора Олег Бачун і Олег Заліско. Прибули й досвідчені науковці з ДНДІ МВС, КНУ ім. Т. Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, ЛНУ ім. І. Франка, ЛДУВС.
Учасників наукового форуму привітав ректор ЛьвДУВС, кандидат юридичних наук, доцент, полковник міліції Валерій Середа, який наголосив, що метою симпозіуму є привернення уваги громадськості до теоретико-прикладних проблем, кримінально-правової оцінки подій в Україні за останні два роки. Побажав плідної роботи учасникам і пан Ерліх, який наголосив: судова практика – ключовий показник ступеня демократичного розвитку будь-якої країни, основний індикатор реалізації принципу верховенства права. Навзаєм Олег Бачун наголосив, що визначена тема для обговорення нині дуже болюча не тільки для правників, а й для всіх, хто живе духом Революції Гідності: «Єдність судової практики – одна з фундаментальних засад здійснення правосуддя, що передбачає, передусім, стабільність правового регулювання й прогнозованість рішень, які не змінюватимуться залежно від юрисдикції, регіону або чиновника. Конституційний Суд не раз зазначав: з конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності та недвозначності правової норми, бо інше не забезпечить її однакове застосування та неминуче призведе до сваволі».
Суддя ВСУ пані Канигіна зауважила: «Ми не маємо права забути, що суддя, ухвалюючи рішення, має керуватися законом і внутрішнім переконанням, власним розумінням закону, а не тим, як його тлумачить судова система. Розглядаючи конкретну справу, суддя може відійти від усталеної практики, але у своєму рішенні зобов’язаний обґрунтовано аргументувати: чому він, знаючи певну судову практику, вважає за необхідне відійти від неї й ухвалити інший вердикт».
Актуальною і змістовною була доповідь декана юрфаку ЛьвДУВС, доктора юридичних наук, професора В’ячеслава Навроцького: «АТО під прицілом ККУ». «Не повинно бути законності «чернігівської», «херсонської», «сумської» чи «закарпатської». То чому ж є неоднакові підходи до оцінки тих чи інших подій? Основна причина в тім, що люди, які їх оцінюють, теж перебувають по різні боки барикад. Якщо ми досліджуватимемо проблеми, припускаючи, що є «наші» і «не наші», що є особи, які апріорі неправі, і ті, які чинять правильно, про яку неупередженість та законність може йтися?» – висловився В’ячеслав Олександрович.
Професор Навроцький підготував презентацію, в якій наочно показав приклади своєрідних колізій у застосуванні норм законодавства щодо влаштування барикад неподалік стін військових частин у Львові й Маріуполі, блокування адмінприміщень у Хмельницькому й Горлівці, захоплення офісів в обласних центрах Західної України та Харкові, штурму барикад у Києві тощо. Коли ці дії є правомірними, а коли злочинними? Мабуть, це основне запитання, на яке тут намагались знайти відповідь науковці.
Вікторія ІВАШИНЮТА,
Львівська обл.
Фото автора
