Криза для чужих депозитів

Днями в Печерському райсуді столиці під головуванням судді Інни Отрош відбулося засідання, на якому розглядалася скарга адвоката обвинуваченого Василя Гаврилишина – колишнього голови спостережної ради ТОВ КБ «Західінкомбанк», депутата Луцької міськради на Волині, котрому інкримінують привласнення понад 30 млн гривень.

Два епізоди однієї оборудки

Адвокат за відсутності самого обвинуваченого, який з 14 квітня 2009-го перебуває в Київському СІЗО, оскаржував законність постанови від 24 червня минулого року заступника Генпрокурора про порушення кримінальної справи щодо привласнення та розтрати його підзахисним майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах. Але згадану скаргу, суть якої полягала також у звільнення підслідного зі слідчого ізолятора, суд не задовольнив. Напевно, Феміда взяла до уваги позицію представників обвинувачення, які мали підстави стверджувати, що цей чоловік планує втекти від правосуддя за кордон.

…Ця історія облуди «спливла» разом з матеріалами міліції – торік правоохоронці назбирали чимало «компромату» на очільника «Західінкомбанку». Той «багаж» став підґрунтям для порушення кримінальної справи за ч. 4 ст. 190 ККУ (шахрайство в особливо великих розмірах), центральною дійовою особою якої став саме Василь Гаврилишин. Оперативні матеріали вказували, що банкір не просто брав участь у багатоходовій фінансовій оборудці, а й зініціював її. Зокрема, надавав вказівки на оформлення від імені 19 його працівників та інших людей у 2008–2009 роках кредитів на суму майже 3 млн доларів і 7,6 млн гривень.

Фактично пану Василю інкримінують два основні епізоди. До того ж, як пояснили в Головному слідчому управлінні МВС, у розробці й розслідуванні перебуває ще кілька цікавих моментів з життя цієї ж людини. Авторові цих рядків пощастило побувати на відкритих судових засіданнях у цій справі та занотувати як коментарі слідства, так і озвучені Інною Отрош відповідні матеріали.

Отже, березень 2009-го. За заявою голови луцької кредитної спілки Олександра Я. стосовно розкрадання керівництвом «Західінкомбанку» коштів цієї спілки, а саме – 7,6 млн грн вкладників, ГСУ МВС порушило «фактову» кримінальну справу.

Ця кредитна спілка – так званий сателіт згаданого банку, в якого загалом було чимало різних «кишенькових» підприємств. Як з усього виходить, вони організовувалися з цілком практичною метою. Приміром, банк міг видавати більше кредитів через «свої» кредитні спілки. Але спершу потрібно було щось вкласти в саму КС – тобто, її кредитувати або штучно залучити в неї кошти.

Щоб не порушувати нормативи, той же «Західінкомбанк» не повинен залучати кошти на суму більшу, приміром, 500 млн грн на рік. «Західінкомбанк» мав 13 філій у всій Україні, на депозити яких активно вносилися гроші. Вийшли зі становища так – клієнти, які збиралися вкладати гроші в банк, завертались і скеровувалися до «ручних» кредитних спілок. Їм працівники банку по-свійськи повідомляли про більші відсотки річних (КС – 17%, банк – 14) й одразу ж підсували бланки потрібних договорів із необхідними атрибутами. Після оформлення ощадної книжки, гроші перекочовували в КС. Але слідство припускає, що деякі клієнти банку так і не второпали, куди саме їхні вклади потрапляли, адже… не обтяжувалися ретельною вичиткою тексту угоди! Таким чином упродовж двох літ до кредитних спілок увійшло понад 240 млн гривень. Саме на цьому шляху 7,6 млн з них загадково зникло.

400 тисяч без поручителя

А от 19 працівників банку до останнього дня, коли у фінустанові з’явилася міліція, не відали, що на них оформлено кредити. За нормативами КС особі не могли видавати більше 10% залученого у спілку капіталу. Тому споживчі кредити на підставних осіб видавалися спершу на 200 тис. грн (на 5 років під 21% річних), а потім ліміти кредитних ліній збільшували до 400 тис.

Голова правління КС стверджує: усну команду підготувати відповідні документи щодо видачі грошей йому дав керівник банку. Ці кошти мали повернутись у спілку за тиждень. Спершу окремі кредити погашалися, та згодом цей процес зупинився, що і стало приводом написання заяви Олександром Я. Хто саме реально вносив кошти слідству встановити так і не вдалося. Втім, акт ревізії вказує, що не погашено ще 5 млн грн. Примітно, що поручителем кредитів КС виступала інша «родинна» структура – приватне підприємство (перед порушенням справи її керманичем став син керівника банку).

Олександр Я. подав цивільний позов щодо тих 19 позичальників, які ні сном ні духом не відали про своє багатство. Консолідований позов надійшов і до згаданого ПП, яке на папері виступало поручителем. Загалом щодо самого факту оформлення поручительства виходить цілком окрема історія, адже реального поручителя щодо кредитів не було. Коли у спілці побачили, що гроші не повертаються, Олександр Я. заметушився – прийшов до Гаврилишина й почав з’ясовувати, коли повернуться більше 7 млн грн, адже минуло понад два тижні. Банкір-керманич запевнив: приводів хвилюватися немає. Але «сателіт» наполіг на оформленні поруки. Виникла пропозиція зійтися на згаданому ПП, бо там справді є майно, та домовитися не вдалося. Тоді чільник КС звернувся до міліції – він добре розумів: якщо раніше за нього це зроблять «боржники», йому буде непереливки.

Невдалий стрибок до Барселони

Василь Гаврилишин раніше працював у луцькому відділку банку «Інко», після ліквідації якого на базі філії й виник «Західінкомбанк» – як своєрідний правонаступник. Керівником став Гаврилишин, з яким залишилися працювати багато фахівців попередньої структури. Із найбільш відданих підбиралися учасники для оборудки: 10 підлеглих, колег, знайомих банкіра стали обвинуваченими у криміналі.

Сам пан Гаврилишин майже півтора місяця був свідком у справі, порушеній за заявою Олександра Я. Однак слідство змогло зібрати достатній обсяг доказів, щоб пред’явити йому обвинувачення й затримати. До речі, перед затриманням оперативники з’ясували, що фігурант уже забронював два місця на рейс до Барселони.

Нині під арештом перебуває все офіційно відоме майно Василя Гаврилишина – квартири, будинки, нежилі приміщення, понад 30 земельних «латифундій». Перевірили й усю належну бізнесову мережу, але фігурант устиг вжити контрзаходів. Приміром, одному з приватних підприємств, яке оформили на доньку Гаврилишина, буквально напередодні арешту «передали» офісний комплекс у Луцьку. Ще обвинувачуваний створив міську асоціацію ветеранів війни в Афганістані, бо сам – воїн-інтернаціоналіст. Слідству відомо, що сюди перераховувалися величезні «благодійні» кошти, які переводились у готівку.

З’їв яблуко - «ковтнув» премію

Василь Гаврилишин був настільки самовпевнений, що, вочевидь, не допускав виявлення контролюючими органами якихось махінацій. Цікаво, що він, не консультуючись зі своїм адвокатом, наполягав на проведенні очних ставок. Зустрічі «тет-а-тет» провели, але їхні результати виявилися не на користь фігуранта. Його ж співробітники, на яких шеф під час слідства тиснув, усі як один викривали банкіра. Та позиція обвинуваченого залишається незворушною.

До речі, адвокат «фінансиста» в суді казав, що його клієнт насправді не такий і кримінальник, мовляв, він весь час вертає гроші. Крім того вся справа Гаврилишина начебто замовна і сфабрикована задля розорення банкіра. Буцімто насправді всі згадані негаразди сталися через кризу й усе можна владнати. Чи є підстави в обвинувачуваного заявляти, що на нього зводять наклеп?

– Заява Гаврилишина про те, що йому за одним епізодом «залишилося повернути всього 800 тис. доларів», просто збила з ніг мене в перший же день, – зазначає один зі слідчих ГСУ МВС.

Кілька слів про особливості перебування підозрюваного в СІЗО. Свого часу працівники цієї установи вилучили в нього два мобільних телефони. Загалом фігурант не надто прагне покидати стіни «ізолятора» – посилаючись на слабке здоров’я, повсякчас клопоче, аби його не викликали до суду. Правоохоронці з певними потугами відшукали його медичну картку й провели обстеження. Вердикт медиків – він може витримувати всі переїзди, пов’язані з розслідуванням кримінальної справи.

До речі, коли згаданий слідчий перебував у Луцьку, він почув цікаву історію про головного фігуранта. Поблизу офісу «Західінкомбанку» є невеличкий садочок, у якому росло кілька яблунь. Якось із вікна шеф побачив, як під час обідньої перерви один із його працівників зірвав яблуко. Нещасного підопічного одразу позбавили премії – причому на кілька місяців.

Карп Генін, для «Моментів»

друкувати